Представляє собою звід лексики, яка збереглася у численних тюркомовних пам'ятках VІІ-ХІІІ століть. Словник містить біля 20000 слів і стійких словосполучень. Пояснення слів і словосполучень ілюструється цитатами з текстів пам'яток та перекладів цитат із зазначенням їх джерела.
Джерела для укладання словника досить різноманітні за своїм характером і змістом, географічною та історичною приналежністю. Словник є першою спробою узагальненого збору відомостей, що збереглися в письмових пам'ятках лексики древніх тюркських мов і діалектів. Робота над складанням давньотюркського словника була розпочата з ініціативи та за участю видатного радянського тюркологаОлександра Боровкова[ru], який очолював групу укладачів в 1958—1962 роках, доки раптова смерть не перервала його роботу над словником. Після цього була сформована нова редколегія з чотирьох осіб — Володимира Надєляєва, Дмитра Насілова, Едхяма Тенішева[ru] та Олександра Щербака[ru]; спільними зусиллями була уточнена і удосконалена структура словника. Укладальні роботи були закінчені в 1965 році, після чого почалося редагування словникових статей редакторами словника[3].
1класифікація мови або мовної групи спірна; 2 застосування терміну «мова» суперечливо (див. Проблема «мова чи діалект»); † мертві, які розділились чи змінились; (†) можливо вимерлі мови; ‡ змішані мови