Дженнаро Скарлато

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Дженнаро Скарлато
Особисті дані
Народження 3 травня 1977(1977-05-03) (47 років)
  Неаполь, Італія
Зріст 182 см
Вага 76 кг
Громадянство  Італія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
Італія «Наполі»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1996–2000 Італія «Наполі» 43 (1)
1999   Італія «Віченца» 11 (0)
2000 Італія «Торіно» 5 (0)
2000–2001   Італія «Равенна» 21 (1)
2001–2002 Італія «Удінезе» 17 (1)
2002–2004 Італія «Торіно» 0 (0)
2002–2004 Італія «Тернана» 65 (1)
2004–2005   Італія «Наполі» 28 (2)
2005–2006 Італія «Кротоне» 27 (1)
2006–2007 Італія «Спеція» 35 (3)
2007–2011 Італія «Фрозіноне» 80 (6)
2011   Італія «Козенца» 1 (0)
2011–2012 Італія «Іскія Ісолаверде» 16 (0)
2012–2013 Італія «Сітта ді Маріно» 2 (0)
2013 Італія «Віко Екуенсе» 6 (2)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
1994–1995 Італія Італія U-18 7 (1)
1998–2000 Італія Італія U-21 6 (1)
Тренерська діяльність***
Роки Команда Посада
2012–2013 Італія «Сітта ді Маріно»
2013–2014 Італія «Формія»
2017– Італія «Паганезе» (юнаки)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 28 лютого 2014.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 28 лютого 2014.

*** Тільки на посаді головного тренера.

Дженнаро Скарлато (італ. Gennaro Scarlato, нар. 3 травня 1977, Неаполь) — італійський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 3 травня 1977 року в місті Неаполь. Вихованець футбольної школи клубу «Наполі», з якою виграв молодіжний кубок Італії 1996/97[it][1]. Скарлато вважався одним з найбільш перспективних молодих гравців команди Вуядина Бошкова[2]. Втім Дженнаро отримав подвійний перелом гомілкової кістки, через який дебютував за першу команду 4 травня 1997 року в грі Серії А проти «Верони»[3].

Він залишався в Неаполі до січня 1999 року, після чого був відданий в оренду в «Віченцу»[4], де зіграв до кінця сезону 11 матчів, але не врятував команду від вильоту. У наступному сезоні він повернувся в «Наполі», але не став основним, зігравши лише у 9 матчах чемпіонату і на початку 2000 року в обмін на Антоніно Асту[5] перейшов у «Торіно»[6].

Влітку 2000 року був відданий в оренду в «Равенну» з Серії Б, де його вперше стали використовувати на позиції центрального захисника, а 2001 року на правах співволодіння перейшов у «Удінезе», де провів наступний сезон, але не став основним у команді Джамп'єро Вентури[7].

Влітку 2002 року Скарлато повернувся у «Торіно»[8], за яке зіграв лише один матч у Кубку Інтертото з «Вільяреалом»[9] і ще до закінчення трансферного вікна вирушив у «Тернану»[10], провівши там наступні два сезони у Серії Б.

У 2004 році він повернувся в «Наполі»[11], яке через фінансові проблеми опустилось до Серії С1. Скарлато став капітаном команди[12], але клуб не виграв плей-оф та не зумів підвищитись до Серії Б у першому сезоні, по завершенні якого Дженнаро покинув команду через конфлікт з головним тренером Едоардо Реєю. В підсумку надалі Скарлато по сезону зіграв у Серії Б за «Кротоне» та «Спецію»[13].

Влітку 2007 року Скарлато підписав трирічний контракт з «Фрозіноне», що також виступав у другому за рівнем дивізіоні країни. Протягом трьох років він був основним гравцем, але в четвертому втратив місце і у січні 2010 року перейшов у «Козенцу» з Серії С1, де дограв сезон, але також не грав через травму меніску, отриману в першому ж матчі[14].

Завершував ігрову кар'єру у аматорських клубах «Іскія Ісолаверде», «Сітта ді Маріно» та «Віко Екуенсе», де грав до 2013 року.

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

1994 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 7 іграх на юнацькому рівні, відзначившись одним забитим голом.

Протягом 1998—2000 років залучався до складу молодіжної збірної Італії і був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 2000 року в Сіднеї[15]. Всього на молодіжному рівні зіграв у 6 офіційних матчах, забив 1 гол.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Fuggono i giovani in carriera [Архівовано 12 листопада 2018 у Wayback Machine.], La Stampa, 13 aprile 1997, pag.31
  2. Un'altra fuga, Scarlato lascia Napoli per il Chelsea [Архівовано 13 листопада 2018 у Wayback Machine.], La Repubblica, 13 aprile 1997, pag.41
  3. Napoli, è crisi profonda [Архівовано 12 листопада 2018 у Wayback Machine.], La Stampa, 5 maggio 1997, pag.33
  4. Altro rientro dall'Inghilterra tocca a Pistone [Архівовано 13 листопада 2018 у Wayback Machine.], La Repubblica, 30 gennaio 1999, pag.45
  5. Il Napoli respinge i processi [Архівовано 13 листопада 2018 у Wayback Machine.], La Repubblica, 3 febbraio 2000, pag.11 - sez. Napoli
  6. Riscattati Stellone e Bigica, per Oddo e Lucenti rischio buste [Архівовано 13 листопада 2018 у Wayback Machine.], La Repubblica, 21 giugno 2000, pag.13 - sez. Napoli
  7. Napoli, ecco i primi colpi [Архівовано 13 листопада 2018 у Wayback Machine.], La Repubblica, 12 settembre 2004, pag.8 - sez. Napoli
  8. Scarlato gratis [Архівовано 13 листопада 2018 у Wayback Machine.], La Repubblica, 29 giugno 2002, pag.14 - sez. Torino
  9. Villarreal-Torino 2-0 - Stagione 2002-2003 [Архівовано 2013-05-26 у Wayback Machine.] Archiviotoro.it
  10. Ternana: ingaggiati tre giocatori [Архівовано 13 листопада 2018 у Wayback Machine.] Tuttomercatoweb.com
  11. Sette rinforzi in un giorno Ventura ha metà squadra [Архівовано 13 листопада 2018 у Wayback Machine.], La Repubblica, 14 settembre 2004, pag.7 - sez. Napoli
  12. Pià al Napoli fino al 2009 [Архівовано 13 листопада 2018 у Wayback Machine.], La Repubblica, 25 giugno 2005, pag.9 - sez. Napoli
  13. UFFICIALE: il Crotone prende Scarlato [Архівовано 13 листопада 2018 у Wayback Machine.] Tuttomercatoweb.com
  14. L'ex Cosenza Gennaro Scarlato all'Ischia Tuttolegapro.com
  15. Olympic football tournements - National squads [Архівовано 13 листопада 2018 у Wayback Machine.] Linguasport.com

Посилання[ред. | ред. код]