Массімо Марджотта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Массімо Марджотта
Массімо Марджотта
Массімо Марджотта
Особисті дані
Народження 27 липня 1977(1977-07-27) (46 років)
  Маракайбо, Венесуела
Зріст 187 см
Вага 90 кг
Громадянство  Італія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1994–1997 Італія «Пескара» 42 (7)
1997–1998 Італія «Козенца» 33 (19)
1998–1999 Італія «Лечче» 19 (7)
1999 Італія «Реджяна» 18 (10)
1999–2001 Італія «Удінезе» 38 (7)
2001–2006 Італія «Віченца» 117 (47)
2003   Італія «Перуджа» 16 (4)
2005–2006   Італія «П'яченца» 34 (4)
2006–2008 Італія «Фрозіноне» 56 (12)
2008–2010 Італія «Віченца» 58 (5)
2010–2011 Італія «Барлетта» 18 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1995 Італія Італія U-18 4 (2)
1998–2000 Італія Італія U-21 8 (1)
2004–2005 Венесуела Венесуела 11 (2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Массімо Марджотта (ісп. Massimo Margiotta, нар. 27 липня 1977, Маракайбо) — венесуельський та італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — спортивний функціонер.

Виступав, зокрема, за клуб «Пескара», а також національну збірну Венесуели.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився і виріс Массімо Марджотта у Венесуелі в родині італійців[1][2]. У віці 15 років перебрався до Італії в Раяно[3].

У дорослому футболі дебютував 1994 року виступами за «Пескару» з Серії Б, в якій провів три сезони, взявши участь у 42 матчах чемпіонату.

1997 року перейшов у «Козенцу» з Серії С1, де за сезон забив 19 голів у 33 матчах, завдяки чому допоміг команді зайняти перше місце і вийти в Серію Б, крім того, Массімо став найкращим бомбардиром Серії С1 в тому сезоні[4].

У першій половині сезону 1998/99 виступав за «Лечче», за яке забив 7 голів в 19 іграх Серії В[5]. У січні 1999 року він був проданий в «Реджяну», також з Серії Б[6]. У Емілії до кінця сезону забив 10 голів в 18 матчах, завдяки чому клуб уникнув вильоту в Серію С1.

Влітку 1999 року Марджотта став гравцем «Удінезе», у складі якого дебютував в Серії А 19 вересня 1999 в матчі проти «Ювентуса» (1:4). За два сезони за фріульців Массімо провів 38 матчів у чемпіонаті (7 голів), виходячи в основному на заміну або в матчах єврокубків[7], вигравши 2000 року Кубок Інтертото.

Влітку 2001 року перейшов на правах угоди спільного володіння до клубу Серії Б «Віченца»[8], в якому за сезон забив 15 голів у 33 матчах, після чого гравець був повністю викуплений клубом[9], де і залишався до 2005 року, крім невеликого періоду з серпня 2003 по січнень 2004 року, коли гравець виступав на правах оренди за «Перуджу» у Серії А[10].

На початку сезону 2005/06 перейшов на правах оренди до кінця сезону в «П'яченцу» з Серії Б[11], де, однак, забив тільки чотири голи в 34 іграх чемпіонату.

В липні 2006 року футболіст повернувся до «Віченци», але відразу був відданий в оренду в «Фрозіноне»[12], де він забив 11 голів у Серії Б, після чого клуб викупив контракт гравця. Через розслідування договірних матчів влітку 2007 року футболіст був відсторонений від футболу до 30 листопада[13].

21 серпня 2008 року Марджотта повертається до «Віченци», підписавши дворічний контракт[14]. В своєму другому приході в клуб з Венето Марджотта зіграв протягом двох сезонів в Серії Б 58 матчів і забив 5 голів, часто виходячи з лави запасних.

16 вересня 2010 року на правах вільного агента підписав контракт з клубом «Барлетта» з третього за рівнем дивізіону Італії[15], в якому і завершив професійну ігрову кар'єру в кінці сезону.

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

1995 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 4 іграх на юнацькому рівні, відзначившись 2 забитими голами.

Протягом 1998—2000 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 8 офіційних матчах, забив 1 гол.

У вересні 2000 року виступав за олімпійську збірну на футбольному турнірі Олімпіади 2000 року, де італійці вилетіли в чвертьфіналі.

У 2004 році ФІФА змінила свої правила, які дозволяють футболістам змінити представлені збірні, навіть після виступів за «молодіжки», якщо вони мають кілька громадянств. Завдяки цьому 19 лютого 2004 року Марджотта дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Венесуели в товариському матчі проти збірної Австралії (1:1)[3].

У складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 2004 року у Перу, на якому зіграв у трьох матчах і забив один гол.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 2 роки, провів у формі головної команди країни 11 матчів, забивши 2 голи.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Венесуела Венесуела

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

«Удінезе»: 2000

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Massimo Margiotta podrá jugar con la vinotinto. Архів оригіналу за 17 серпня 2009. Процитовано 13 лютого 2016.
  2. Vinotinto: ¿Empava ser repatriado? Parte I. Архів оригіналу за 25 червня 2014. Процитовано 13 лютого 2016.
  3. а б Premiata ditta Schwoch-Margiotta nel Vicenza la differenza è davanti [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.], La Repubblica, 20 febbraio 2005, pag.15 - sez.Genova
  4. Italy - Serie C1 Top Scorers [Архівовано 29 лютого 2016 у Wayback Machine.] Rsssf.com
  5. Statistiche su Wlecce.it. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2016.
  6. Statistiche su Lastoriadellareggiana.it. Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 13 лютого 2016.
  7. Margiotta a tempo scaduto dà una spinta all'Udinese [Архівовано 26 жовтня 2015 у Wayback Machine.], Il Corriere della Sera, 25 ottobre 2000, pag.42
  8. Notizie di sport [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], La Repubblica, 13 agosto 2001, pag.37
  9. Udinese: Montezine, Pavon, Margiotta, Scarlato, nessuno è stato riscattato alle buste[недоступне посилання з квітня 2019] Tuttomercatoweb.com
  10. Adesso il gigante Margiotta è decisivo anche in Europa [Архівовано 27 вересня 2015 у Wayback Machine.], Il Corriere della Sera, 27 dicembre 2003, pag.38
  11. Rosa 2005-2006 [Архівовано 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Storiapiacenza1919.it
  12. IL FROSINONE CALA IL SETTEBELLO (Italian) . Frosinone Calcio. 7 липня 2006. Архів оригіналу за 15 травня 2014. Процитовано 13 лютого 2016.
  13. Italy striker charged in illegal betting probe. Daily Mail. 26 червня 2007. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 16 серпня 2009.
  14. MARGIOTTA SALUTA FROSINONE (Google Cache) (Italian) . Frosinone Calcio. 21 серпня 2008. Процитовано 16 травня 2014.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  15. Arriva Massimo Margiotta. SS Barletta Calcio (Italian) . 16 вересня 2010. Архів оригіналу за 23 квітня 2012. Процитовано 15 листопада 2010.

Посилання[ред. | ред. код]