Ебергард III (граф Вюртембергу)
| Ебергард III | |
|---|---|
| нім. Eberhard III. von Württemberg | |
 | |
| Народився |
1364[1][2][3] Штутгарт, Герцогство Вюртемберг, Священна Римська імперія |
| Помер |
16 травня 1417[1] Геппінген, Німеччина[1] |
| Поховання | Stuttgart Collegiate Churchd |
| Країна | Німеччина |
| Діяльність | аристократ |
| Знання мов | німецька |
| Титул | граф[d] |
| Посада | Count of Württembergd |
| Рід | Вюртемберзький дім |
| Батько | Ulrich of Württembergd |
| Мати | Elisabeth of Bavariad |
| У шлюбі з | Antonia Viscontid і Elisabeth von Nürnbergd |
| Діти | Ебергард IV (граф Вюртембергу)[4], Elisabeth of Württemberg, Countess of Werdenbergd[5], Ulrich von Württembergd[5] і Ludwig von Württembergd[5] |
 | |
Ебергард III М'який (нім. Eberhard III. der Milde; після 1362– 16 травня 1417) — 11-й граф Вюртембергу в 1392—1417 роках. Приєднав графство Монбельяр.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з Вюртемберзького дому. Син принца Ульріха Вюртемберзького і Єлизавети Віттельсбах (доньки імператора Людвіга IV). Народився десь після 1362 року в Штутгарті.
1380 року в м. Урах оженився на представниці міланської династії Вісконті. 1388 року в битві біля Деффінгену загинув його батько. Після смерті діда Ебергарда II успадкував усі родинні володіння.
Спрямував зусилля на дотримання миру з усіма сусідами, насамперед Швабськими імперськими містами. 1395 року уклав союз з 14 містами Верхньої Швабії. В тому ж році спільно з містами в битві біля Гаймсгайму було завдано поразки «Союзу Молоту», створеному швабськими імперськими лицарями. 1397 року завдяки шлюбу сина приєднав графство Монбеляр, де фактично правив до 1409 року.
1405 року після смерті дружини оженився вдруге. Того ж року увійшов до Марбахерського союзу, спрямованого проти Рупрехта I, короля Німеччини. До союзу доєдналися Йоганн II Нассау, архієпископ Майнцький, Бернгард I Церінген, маркграф Бадену, і 17 швабських міст. Король намагався протестувати проти цього союзу, але не мав сил для боротьби.
1407 року союз було розпущено, проте Ебергард III дотримувався неофіційного союзу з колишніми спільниками. Невдовзі приєднався до союзу прибережних міст у Боденського озера на чолі з абатстсвом Сент-Гален. Допоміг проти міста Аппенцелль.
Помер 1417 року в Геппінгені. Йому спадкував син Ебергард IV.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Антонія, донька Бернабо Вісконті, сеньйора Мілану
Діти:
- Ебергард (1388—1419), 12-й граф Вюртембергу
- Ульріх (помер дитиною)
- Людвіг (помер дитиною)
2. Дружина — Єлизавета, донька Йоганна III Гогенцолерна, маркграфа Бранденбург-Кульмбаха і бургграфа Нюрнберга
Діти:
- Єлизавета (після 1412—1476), дружина Йоганна IV фон Верденберга
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #132122669 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
Джерела[ред. | ред. код]
- Matthias Miller: Eberhard III. der Milde. In: Sönke Lorenz, Dieter Mertens, Volker Press (Hrsg.): Das Haus Württemberg. Ein biographisches Lexikon. Kohlhammer, Stuttgart 1997, ISBN 3-17-013605-4, S. 39–42.
- Gerhard Raff: Hie gut Wirtemberg allewege. Band 1: Das Haus Württemberg von Graf Ulrich dem Stifter bis Herzog Ludwig. 6. Auflage. Landhege, Schwaigern 2014, ISBN 978-3-943066-34-0, S. 201—212.