Кенаса (Бахчисарай)
| Кенаса | |
|---|---|
| 44°44′57″ пн. ш. 33°52′41″ сх. д. / 44.74916666669477650° пн. ш. 33.8780555555837779° сх. д.Координати: 44°44′57″ пн. ш. 33°52′41″ сх. д. / 44.74916666669477650° пн. ш. 33.8780555555837779° сх. д. | |
| Тип споруди | кенаса |
| Розташування | Україна (на окупованій території), Бахчисарай |
| Стан | аварійний |
  Кенаса (Бахчисарай) (Україна)  Кенаса (Бахчисарай) (Автономна Республіка Крим) | |
 | |
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Сучасний вигляд кенаси |
Бахчисарайська кенаса — культова споруда караїмів, пам'ятник архітектури місцевого значення. Знаходиться у Бахчисараї за адресою вул. Леніна, 67. Про її значущість говорить той факт, що за караїмським статутом XIX століття обов'язки Гахама до проведення чергових виборів покладалися на старшого Газана бахчисарайської кенаси.
Історія[ред. | ред. код]
Є відомості про дві караїмські кенаси, які діяли в Бахчисараї до Кримської війни. Можливо, другим будинком молитви названий бет мідраш — приходська школа. Де вони знаходилися, нині немає відомостей. У 1870 р. караїми зводять новий, більш просторий будинок молитви. Будівля збереглася до нашого часу, хоч і в спотвореному в пізніші часи вигляді.[1]
Будівля бахчисарайської кенаси виконана з обробленого каменю-вапняку[2].
Відомо, що в кенасі зберігалася срібна гуртка з дарчим написом «Бахчисарайському караїмському товариству», подарована в 1847 імператрицею Олександрою Федорівною під час відвідування царською сім'єю Бахчисарая. У 1910 роціку ця кружка разом з іншими цінностями бахчисарайської кенаси була викрадена і згодом перетоплена.
Всередині кенаси було все традиційно — зал молитви біля північного боку закінчувався мошав зеккенім — місцями для старих, і жіночим балконом над ними. Вхід для чоловіків було розташовано в цоколі, для жінок — на рівні другого поверху, куди вели сходи. Будівлю прикрашали аркові вікна з різьбленими лиштвами. Первісний вигляд фасадів частково зберігся до нашого часу. Поруч із кенасою був мідраш, що містився в окремому кам'яному будинку.[1]
7 квітня 1930 року кенаса була закрита рішенням Бахчисарайської міськради й передана для потреб друкарні Кримполіграфтреста.
За радянських часів в будівлі знаходився актовий зал Палацу піонерів. Постановою Ради міністрів Криму від 14.12.1992 № 261 будівля колишньої кенаси включено до реєстру пам'яток архітектури. У 2010 році будівлю кенаси передано на баланс Бахчисарайського заповідника для створення на його базі етнографічного музею історії та культури кримських караїмів[3]. 2020 року Кенасу внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України[4]
Нині будівля знаходиться на окупованій Росією території та перебуває в аварійному стані[5].
Газани[ред. | ред. код]
| роки служби | ПІБ | Посада |
|---|---|---|
| 1844-1846 | Соломон Абрамович Бейм (1819—1867) | виконувач обов'язків[6] |
| 1846-1860 | Соломон Абрамович Бейм | старший газан[7] |
| (1844—1846) -1858 | Давид Болек | молодший газан[8] |
| 1 858 | Авраам Сімович Тепса (1815—1865) | виконувач обов'язків молодшого газана[9] |
| 1859-1866 | Авраам Сімович Тепса (1815—1865) | молодший газан |
| 1864 | Самуїл Ноевич Коген-Чавуш | газан[10] |
| 1867-1893 | Юфуда Соломонович Хаджі-Узун (1836—1893) | старший газан[11] |
| 1894-1899 | Ісаак Мордехаевіч Султанський | старший газан |
| 1904-1930 | Ісаак Самуїлович Сапак | молодший газан |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Дзюба О. Кенаса в місті садів // Голос Криму. Культура. Архів оригіналу за 16 жовтня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ Д. А. Прохоров. Караимская община Бахчисарая в конце XVIII – начале XX вв // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. — 2016. — № XX (12). — С. 445—508. Архівовано з джерела 17 квітня 2021. Процитовано 2 вересня 2020.
- ↑ Передача кенаса в г. Бахчисарае. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 2 вересня 2020.
- ↑ Постанова Кабінету міністрів України від 25 червня 2020 р. № 518. Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 2 вересня 2020.
- ↑ Караимская кенаса в Бахчисарае находится в аварийном состоянии. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 2 вересня 2020.
- ↑ ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1,л. 144; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 53; Новороссийский календарь на 1845. — Одесса, 1844. — С. 204.
- ↑ Указ Таврического губернского правления от 9 октября 1846 года
- ↑ Новороссийский календарь на 1845. — Одесса, 1844. — С. 204; Новороссийский календарь на 1859 год. — Одесса, 1858. — С. 318; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1, л. 143; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 1, л. 144.
- ↑ ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 21, л. 32-33; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 33, л. 5; ГАРК, ф. 241, оп. 1,д. 44, л. 35; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 42; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 85, л. 42; Новороссийский календарь на 1860 год. — Одесса, 1859. — С. 331—332; Новороссийский календарь на 1867 год. — Одесса, 1866. — Отделение III. — С. 55-56
- ↑ Список подписчиков на книгу «Ган Эден» Аарона бен Эльягу. Евпатория. — 1864.
- ↑ ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 666, л. 18-19; ГАРК, ф. 241, оп. 1, д. 105, л. 1; Новороссийский календарь на 1868 год. — Одесса, 1867. — Отделение III. — С. 69-70; Брачный договор 1881 года (Бахчисарай) // Карай-Битиклиги.
Література[ред. | ред. код]
- Бахчисарайская кенаса: внутренний вид // Караимская жизнь. — Москва, 1911. — Кн. 3-4. (август-сентябрь). — С. 83.
- Бахчисарайский кенаса // Караимская жизнь. — Москва, 1911. — Кн. 5-6. (октябрь-ноябрь). — С. 126.
- Дело об ограблении бахчисарайской кеннаса // Караимская жизнь. — Москва, 1911. — Кн. 1 (июнь). — С. 125.
- Ельяшевич В. А., Шайтанов С. И. Лувах газзаним // Известия Духовного управления караимов Республики Крым. — Евпатория, 2017. — № 24 (9 травня). — С. 2—18. Архівовано з джерела 15 листопада 2017. Процитовано 2 вересня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Кенасса на Вікімапія [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]
- Прадідівська слава. Кенаса
| ||||||||||||||
