Користувач:Serbesak/Бджільництво в Новій Зеландії
 | Це тимчасова версія статті Бджільництво в Новій Зеландії. |
Бджільництво в Новій Зеландії бере початок з 1839 року.[1] З тих пір воно стало налагодженою галуззю, а також захопленням.
У 1842 р. У. Коттон відправив першу партію бджіл в Нову Зеландію (з Англії). Завезені білими переселенцями в 1836-1840 роках італійські (Apis mellifera liguistica) і темні англійські (Apis mellifera mellifera). Які досі залишаються двома основними породами бджіл. Однак темні англійські бджоли, що відрізняються малою продуктивністю і «нервовим характером», бджолярами не використовуються і живуть в окремих районах лише в «дикому» вигляді. Чисельність їх останнім часом істотно скоротилася.
Бджільництво грає важливу роль в економіці Нової Зеландії. Цьому сприяє м'який клімат - субтропічний в північній частині, альпійський - в гірських районах, океанічний - в прибережних зонах.
Станом на 2016 р. в Новій Зеландії було зареєстровано 6735 пасічників, яким належало понад 600 000 вуликів на понад 42 000 пасіках[2]. У 2015/16 рр. загальне виробництво меду становило 19,8 тис.тонн. Виробництво меду манука[en], який цінується за його антибактеріальні властивості, стає все більш важливим. Пилок, бджолиний віск та прополіс також виробляються та експортуються. Особливо значний внесок галузі в розвиток садівництва, експорт продукції якого становить до 1,5 млрд. USD на рік. Тільки для запилення плантацій ківі щорічно задіюється 70-80 тис. бджолиних сімей . Бджолярі надають послуги із запилення садівникам, які раніше приносили більше доходу, ніж продукти бджільництва. Однак зростання цін на мед збільшило плату за запилення. Приблизно 42 тис. бджолиних маток та 38 тонн бджілосімей щороку експортуються[3].
Поява кліща Varroa у 2000 році істотно змінило вигляд і структуру новозеландського бджільництва. У 2001-2007 роках чисельність бджолярів скоротилася більш ніж на третину. В першу чергу пішли багато любителів. Знизилася, хоча і не настільки значно, кількість пасік і бджолиних сімей. У травні 2011 року існували побоювання, що в Новій Зеландії почався синдром руйнування колоній. Повідомлялося про втрати до 30%, причому найбільше постраждав регіон Кентербері[4], але ця підозра не була підтверджена.
Однак в подальшому намітилася зворотна тенденція - стало бурхливо розвиватися міське аматорське бджільництво, прискорився процес комерціалізації бджільницької індустрії. В даний час 287 комерційних бджолярів (професіоналів) володіють 96% бджолиних сімей. Середньостатистична пасіка налічує більш 120 бджолиних сімей (в 1950 році - 20).
Головними медоносами є завезені ззовні біла конюшина, верес та чебрець, а також місцеві рослини, особливо Манука (дає найбільш цінний мед, що володіє бактерицидними властивостями і прискорює загоєння опіків і ран).
Серед шкідників - Нозематоз бджіл, Malpighamoeba mellifica та акарієві кліщі. Американський гнилець присутній у невеликому відсотку у сімей з розплодом [5]
Американський гнилець присутній у Новій Зеландії з 1877 р.[6] Випадки захворювання придушуються завдяки тісній співпраці між санітарно-ветеринарною службою та громадськими інспекторами. Заражені гнильцем бджолині сім'ї знищуються.
Європейського гнильця в Новій Зеландії немає[7]. У 1990-х рр. були виявлені випадки підозри і проведено більш широке обстеження вуликів, але зразки виявились негативними[8].
кліщ Varroa, що викликає у бджіл вароатоз, був виявлений на Північному острові в 2000 році і Південному острові в 2008 році[9]. Вважається, що його доставили туди з нелегально ввезеними з-за кордону матками бджолярі, які мали намір поліпшити породу місцевих бджіл. Для боротьби з паразитом була розроблена загальнонаціональна програма, введений карантин навколо районів виявлення кліща; встановлений жорсткий контроль вивезення бджіл, інвентарю та продуктів бджільництва із заражених регіонів. Однак ці зусилля не дали результатів, і до кінця 2003 р. кліщ поширився по всій території Північного острова, де зосереджено 80% ресурсів пчеловодной галузі.
- Apiculture New Zealand
- Biosecurity New Zealand – кліщ Varroa
- ↑ Otago Daily Times, 21 August 1923, p.2
- ↑ 2016 Apiculture Monitoring Programme
- ↑ Farm Monitoring Report NZ- Apiculture Report 2014
- ↑ Chug, Kuran (7 May 2011). Fears bee colony collapse has arrived. Dominion Post. Процитовано 7 May 2011.
- ↑ Palmer-Jones, T (1964). Diseases of honey bees in New Zealand (PDF). The New Zealand Entomologist. New Zealand Entomological Society, Inc. 3 (3): 41—44. Архів оригіналу (PDF) за 21 July 2011.
- ↑ History. American foulbrood Pest Management Strategy. Процитовано 5 February 2011.
- ↑ European foulbrood disease. MAF Biosecurity New Zealand. 22 October 2008. Архів оригіналу за 29 December 2010. Процитовано 4 February 2011.
- ↑ European foulbrood disease: Status of New Zealand’s honey bees. MAF Biosecurity New Zealand. 7 August 2008. Архів оригіналу за 30 December 2010. Процитовано 4 February 2011.
- ↑ Varroa Mite | MAF Biosecurity New Zealand. Архів оригіналу за 4 July 2008. Процитовано 17 November 2008.