Крачківка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Крачківка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Уманський
Громада Іваньківська сільська громада
Облікова картка картка 
Основні дані
Перша згадка середина 17 століття
Населення 616 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс 20123
Телефонний код +380 4748
Географічні дані
Географічні координати 49°02′01″ пн. ш. 30°26′04″ сх. д. / 49.03361° пн. ш. 30.43444° сх. д. / 49.03361; 30.43444Координати: 49°02′01″ пн. ш. 30°26′04″ сх. д. / 49.03361° пн. ш. 30.43444° сх. д. / 49.03361; 30.43444
Середня висота
над рівнем моря
168 м
Відстань до
обласного центру
125,1 (фізична) км[2]
Найближча залізнична станція Поташ
Відстань до
залізничної станції
20 км
Місцева влада
Адреса ради с. Крачківка
Карта
Крачківка. Карта розташування: Україна
Крачківка
Крачківка
Крачківка. Карта розташування: Черкаська область
Крачківка
Крачківка
Мапа
Мапа

CMNS: Крачківка у Вікісховищі

Крачкі́вка (кол. Карачківка) — село в Україні, в Іваньківській сільській громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване на обох берегах річки Попівка (притока Кищихи) за 16 км на північний схід від смт Маньківка. Населення становить 616 осіб (станом на 1 січня 2017 р.).

Історія[ред. | ред. код]

Село відоме з середини XVII століття. Назва походить від польського пана «крячка», і назвали поселення Карачківкою.

Церкву святителя Миколая, за благословення греко-католицького єпископа Холмського Максимиліана Рила, закладено й освячено на новому місці сокальським протопопом Левом Пліскевичем у 1766 році. Перейшла з греко-католицизму до православ'я в 1768 році. У 1768 році в селі було 87 дворів і 522 душі, а вже 1783 року — лише 65 дворів та 330 чоловіків і жінок. За даними 1795 року тут мешкало 176 чоловік і було 74 хати, діяли Миколаївська церква, водяний млин та вітряк, дві кузні, церковно-парафіяльна школа.

У 1864 році Лаврентій Похилевич так занотував про це поселення:

Крачковка, село в 3-х верстах от села Березовки и в таком же расстоянии от г. Иваньки.
Жителей обоего пола 704; земли 2532 десятины. Принадлежит Климентию Козаковскому (латинского исповедания). Церковь Николевская, деревянная, 7-го класса; земли имеет 47 десятин; построена 1768 года.

У 1900 році в селі, що знаходилося біля річки Бендерка (Журавлиха), було 109 дворів; кількість-мешканців: чоловіків — 618, жінок — 582. На той час тут діяли церква, водяний та вітряний млини. У 1905 році село Крачківка відносилося до Іваньківської волості, Уманського повіту Київської губернії, у землекористуванні знаходилося 1675 десятин.

В роки Другої світової війни 269 жителів села воювали на фронтах, 158 з них нагороджені орденами і медалями, 92 загинули. В 1969 році їм встановлено обеліск Слави. В 1951 році споруджено пам'ятник на братській могилі воїнів, що загинули при відвоюванні села.

Станом на 1972 рік в селі працював колгосп «Шлях до комунізму», за яким було закріплено 1434,3 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1315,8 на орної землі. Основним напрямом господарства було землеробство, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. На той час в селі працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека з фондом 8 тисяч книг, медпункт, дитячий садок, відділення зв'язку.

Археологічні знахідки[ред. | ред. код]

На околиці села, в урочищі Калиновий Кущ, виявлено сліди багатьох давніх поселень: 3 — трипільської культури; 2 — доби пізньої бронзи; 3 — черняхівської культури. За переказами, на території Крачківки існують підземні ходи, що досягають трьох кілометрів довжиною: завдяки їм нібито жителі ховалися від нападників.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Тут знаходився неоготичний палац Вікентія Козаковського.

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ПАСПОРТ Іваньківська сільська об’єднана територіальна громада. Процитовано 14 жовтня 2022.
  2. maps.vlasenko.net(рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Жадько В. Маньківщина. Не забуваймо рідного порогу. — К., 2006. — С. 225—230.
  • Універсальна енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько. — К., 2010. — С. 481.
  • Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Посилання[ред. | ред. код]