Кудлай Олексій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олексій Кудлай
Особисті дані
Повне ім'я Олексій Іванович Кудлай
Народження 29 березня 1974(1974-03-29) (50 років)
  Харків, УРСР, СРСР
Зріст 179 см
Вага 69 кг
Громадянство Україна Україна→Росія Росія
Позиція Захисник
Номер 88
Юнацькі клуби
СРСР СДЮШОР «Металіст» (Харків)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1991 СРСР «Металіст» (Харків) (дублери)
1994—1995 Україна «ВлаСКо» (ААФУ)
1995—1996 Україна «Поліграфтехніка» 31 (7)
1995 → Україна «Поліграфтехніка-Кристал» (ААФУ)
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб І (г)
1993—1994 Україна «Інга» 5 (5)
1998 Україна ФК «Харків» 14 (16)
1999 Україна «Віннер Форд-Університет» 13 (15)
1999—2000 Україна «Запоріжкокс» 29 (28)
2000—2002 Росія «Фінпромко-Альфа» 56 (26)
2002—2004 Росія «ВІЗ-Сінара» 71 (20)
2004—2007 Росія «Динамо» (Москва) 86 (31)
2007—2009 Росія «Спартак-Щолково» 77 (20)
2009—2010 Росія «Динамо-2» 22 (2)
2010—2012 Росія «Політех» 40 (14)
2012—2013 Росія «Нова генерація» 17 (5)
2014—2015 Росія «Ямал» 28 (9)
2015—2016 Росія «Митищі» 19 (10)
2016—2017 Росія «Автодор» 26 (11)
2018—2019 Росія «Корпорація АСІ» 0 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1999—2005 Україна Україна (футз.) ? (14)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2013—2014 Росія «Сибіряк» асистент
2015—2016 Росія «Митищі» старший тренер
2016—2018 Росія «Автодор»
2018— Росія «Корпорація АСІ»
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту України міжнародного класу
Майстер спорту України міжнародного класу

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кудлай.

Олексі́й Іва́нович Кудла́й (нар. 29 березня 1974, Харків, Українська РСР, СРСР) — український футболіст і футзаліст, тренер. Головний тренер російського клубу «Корпорація АСІ» (Кемерово).

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчивши футбольну школу «Металіста», Кудлай вступив до Харківського державного інституту фізичної культури. За чотири роки у складі університетської команди, яку тренував Валерій Марченко, взяв участь у чемпіонатах ВНЗ, міста, області і КФК[1]. В цей період встиг зіграти 5 матчів у вищій лізі чемпіонату України з футзалу за харківський клуб «Інга».

На четвертому курсі інституту отримав пропозицію з «Поліграфтехніки», який на той момент виступав у першій лізі чемпіонату України з футболу. Відігравши півтора року за команду з Олександрії отримав травму п'яти, відновлення від якої зайняло близько двох років.

Виступаючи в чемпіонаті Харкова з футзалу, отримав пропозицію від Юрія Кобзаря, який тренував ФК «Харків», що виступав у вищій лізі чемпіонату України з футзалу. Кудлай себе вдало проявив і через півроку перейшовши в запорізький «Віннер Форд-Університет» з яким здобув срібні нагороди чемпіонату і виграв Кубок України[2] По закінченні сезону команда розпалася і наступний сезон захисник провів у складі «Запоріжкоксу» з яким знову здобув срібло у чемпіонаті і став фіналістом Кубка України.

Літом 2000 року головним тренером єкатеринбургської «Альфи» став Валерій Водян, який і запросив Кудлая в команду. У наступному сезоні у клубі змінився тренер — замість Валерія Водяна команду очолив Юрій Руднєв і «Альфа» виграв Кубок Росії та Кубок володарів кубків, але по завершенні сезону припинив своє існування. Після цього український захисник провів два сезони у «ВІЗ-Сінарі». Єкатеринбурзький очолив Юрій Руднєв, який і був ініціатором запрошення Кудлая.

З ініціативи все того ж Юрія Руднєва український захисник перейшов у найсильніший російський клуб «Динамо»[1].

В кінці 2005 року прийняв російське громадянство, щоб не вважатися там легіонером[3].

Після закінчення сезону 2006/07 керівництво «Динамо» вирішило дещо омолодити склад і з усіх варіантів продовження кар'єри захисник обрав «Спартак-Щолково». Після першого сезону у клубі продовжив контракт ще на 2 роки[4].

Сезон 2009/10 провів у московському «Динамо-2», де був капітаном[5], але через фінансові проблеми клуб припинив своє існування і після цього Кудлай приєднався до «Політеха» (Санкт-Петербург)[6]. По завершенні сезону 2010/11 продовжив угоду з клубом[7], а у січні 2012 року був призначений капітаном своєї нової команди[8]. Санкт-петербурзький клуб очолював Юрія Руднєв, який і запросив відомого йому гравця.

В липні 2012 року приєднався до «Нової генерації»[9]. Його хотів бачити в команді тренер Вадим Яшин, але незабаром його змінив Юрій Руднєв, який теж підтримав запрошення Кудлая[10].

У сезоні 2013/14 працював помічником головного тренера «Сибіряка»[11], відгукнувшись на пропозицію Юрія Руднєва.

Перед сезоном 2016/17 став тренером-гравцем смоленського «Автодору»[12] і під його керівництвом клуб вперше в історії посів 4 місце у вищій лізі[13].

Під керівництвом Кудлая «Корпорація-АСІ» виграла срібні нагороди вищої ліги[14].

Оцінка гри[ред. | ред. код]

Дуже надійний і злий гравець, який має хороші бійцівські якості[15].

Нагороди і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравець[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

«Віннер Форд-Університет»
«Запоріжкокс»
«Фінпромко-Альфа»
«ВІЗ-Сінара»
«Динамо»
Україна Збірна України

Срібний призер чемпіонату Європи (2): 2001, 2003

Індивідуальні[ред. | ред. код]

Як тренер[ред. | ред. код]

«Сибіряк»

Поза межами спорту[ред. | ред. код]

Хобі[ред. | ред. код]

Любить грати у хокей із шайбою та кататися на гірських лижах[17].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б ЧАЙКА, Сергей (27 грудня 2011). КУДЛАЙ: «Хотелось бы работать в футзале на высоком уровне». sport.ua. Архів оригіналу за 1 серпня 2019. Процитовано 1 серпня 2019. (рос.)
  2. ↑ Гулій, Андрій (14 листопада 2013). Олексій КУДЛАЙ: «Три роки в Динамо були найцікавішими». sport.ua. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 7 серпня 2019.
  3. ↑ Троє провідних гравців збірної України стали росіянами // Газета «Український футбол». — 2005. — Вип. 150 (1680) (19 листопада). — С. 4.
  4. ↑ Алексей КУДЛАЙ: Остаётся сделать правильные выводы [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Окончательного комплектования быть не может ни у одной команды. [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Алексей Кудлай перешел в Политех [Архівовано 12 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ Кудлай остается в Петербурге [Архівовано 26 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ Алексей КУДЛАЙ: «Синара» - лидер российского мини-футбола» [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. ↑ Сыктывкарская "Новая генерация" выходит из отпуска [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ Руднев возглавит "Новую генерацию" [Архівовано 26 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ Алексей КУДЛАЙ : У тренера меньше свободного времени, чем у игрока [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
    Помогать Рудневу в «Сибиряке» будут Куксевич и Кудлай [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. ↑ "Перед нами стоят максимальные цели" [Архівовано 26 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. ↑ "Автодор" играет для болельщиков" [Архівовано 26 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  14. ↑ Кудлай: "Чтобы стать чемпионами, надо было выиграть сегодня" [Архівовано 26 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  15. ↑ На работу прихожу с удовольствием [Архівовано 26 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  16. ↑ СТАТИСТИКА КУБОК РОССИИ 2003-2004 (рос.)
  17. ↑ Есть все условия для прогресса [Архівовано 26 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • В. И. Братусь. Страницы истории футзала в Украине. — Київ : Логос, 2013. — 238 с. — 300 прим. — ISBN 978-966-171-737-3. (рос.)
  • Статистический справочник «Ассоциация мини-футбола России. 10 лет» (рос.)
  • МФК «Динамо». Десять лет побед! Юбилейное издание посвященное десятилетию МФК «Динамо». — Москва, 2012. — 253 с. (рос.)
  • Команда, без которой нам не жить. 20-летию мини-футбольного клуба «Синара» посвящается / Ирина Сутукова. — Екатеринбург : Уральский рабочий, 2012. — 253 с. — 500 прим. (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кудлай_Олексій_Іванович&oldid=39784865