Курт Гаґер

Курт Гаґер
нім. Kurt Hager
Курт Гаґер
Нині на посаді
Народився	24 липня 1912(1912-07-24)[…] Бітіггайм-Біссінген, Людвігсбург, Штутгарт, Баден-Вюртемберг
Помер	18 вересня 1998(1998-09-18)[…] (86 років) Берлін, Німеччина
Похований	Центральний цвинтар Фрідріхсфельдеd
Відомий як	політик, журналіст, викладач університету
Місце роботи	HU Berlin
Країна	Німеччина і НДР
Alma mater	HU Berlin
Політична партія	Соціалістична єдина партія Німеччини, Комуністична партія Німеччини і German Communist Partyd
Нагороди	Hans Beimler Medald
Медіафайли у Вікісховищі

Курт Гаґер (нім. Kurt Hager 24 липня 1912, Бітігайм-Біссінген, Німецька імперія — 18 вересня, 1998, Берлін, Німеччина) — німецький комуністичний політик, державний діяч НДР, головний ідеолог СЄПН. Входив до найближчого оточення Еріха Гонеккера. Ортодоксальний сталініст. Після возз'єднання Німеччини був притягнутий до судової відповідальності, звільнений за станом здоров'я.

Комуністичний журналіст

Спочатку був членом християнської молодіжної організації YMCA.

У 1930 вступив до компартії Німеччини (КПН), займався партійною журналістикою. Був активістом молодіжних і студентських організацій, входив до Союзу червоних фронтовиків (участь в Першій світовій війні не була обов'язковою умовою членства).

5 березня 1933 Курт Гаґер ініціював диверсію у Штутгарті — відключення кабеля під час промови Гітлера по радіо. Був заарештований і відправлений до концтабора. У 1936 звільнений, після чого емігрував.

В якості комуністичного журналіста Гаґер кілька років курсував Європою. Був військовим кореспондентом на стороні республіканців у громадянській війні в Іспанії. Виступав на німецькому комуністичному емігрантському радіо і у закордонному мовленні Мадрида.

У 1939, після перемоги франкістів, висланий до Франції, де був інтернований. Незабаром звільнений і перебрався до Великої Британії. Продовжив колишню діяльність у виданнях емігрантської організації КПН. Після початку Другої світової війни інтернований британською владою в табір на острові Мен, оскільки КПН була членом Комінтерну, який підтримав зближення СРСР з Третім рейхом і таким чином виступала в 1939 — 1940 на боці гітлерівської «осі».

Ідеологічний ортодокс

Курт Гаґер повернувся до Берліна в 1946.

У 1949 отримав звання професора філософії в Університеті імені Гумбольдта. Пропагував ортодоксальну сталіністську версію марксизму-ленінізму.

З 1952 Гаґер — начальник відділу науки ЦК СЄПН.

З 1955 — секретар ЦК СЄПН з ідеології.

З 1963 — член політбюро ЦК СЄПН, голова ідеологічної комісії.

З 1967 очолював Комітет народної освіти.

У 1976 — 1989 — член Державної ради НДР і Національної ради оборони. З 1958 був також депутатом Народної палати. Дружина Гаґера Кеті Гаґер представляла СЄПН у Міжнародній демократичній федерації жінок. Донька Ніна Гаґер була науковим співробітником Інституту філософії Академії наук НДР.

Чверть століття — з початку 1960-х до кінця 1980-х — Курт Гаґер очолював ідеологічні структури СЄПН. Він контролював також політику у сферах освіти, науки і культури. Його зусиллями НДР була в «соцтаборі» оплотом марксистсько-ленінського фундаменталізму. В країні діяла особливо жорстка цензура, переслідувалися і припинялися будь-які відступи від ортодоксальної лінії (характерний штрих — особиста заборона Гаґера на концерт Удо Лінденберга в 1979). Ідеологічні відомства Гаґера тісно взаємодіяли з міністерством держбезпеки Еріха Мільке.

Гаґер наполегливо проводив концепцію «двох німецьких націй — соціалістичної і буржуазної», виключаючи возз'єднання Німеччини в скільки-небудь доступні для огляду терміни. Він заперечував спільність історії і культури НДР і ФРН. При цьому Гаґер, з 1930-х звик до беззаперечного підкорення Москві, наполягав на дзеркальному копіюванні СЄПН політичних установок КПСС (що особливо характеризувало гонеккеровський період, після відсторонення Ульбріхта).

«Шпалерний професор»

Початок перебудови в СРСР вкрай спантеличив Гаґера. З кінця 1986 він вів політику дистанціювання від совєцького впливу. Утримуючись від прямої критики горбачовського курсу, Гаґер підкреслював, що гласність і реформи мають значення тільки для СРСР, але не для НДР.

Якщо ваш сусід переклеює шпалери в квартирі — невже ви вважаєте, що зобов'язані переклеїти їх теж? Курт Гаґер, квітень 1987

Після цього співак-дисидент Вольф Бірман у своїй "Ballade von den verdorbenen Greisen" («Балада про розпусних старих») відгукнувся про Гаґера як про «шпалерного професора».

Символ партійного святенництва

Курт Гаґер був одним з головних об'єктів ненависті революції 1989 року. Спроби відмежуватися від Гонеккера — 12 жовтня 1989 Гаґер відвідав Москву, де провів переговори про відсторонення старого генсека — не допомогли гонеккеровському ідеологу. У складі групи консервативних керівників СЄПН він був відправлений у відставку вже у жовтні 1989.

Незабаром після падіння Гонеккера була піддана гласності розкіш селища Вандліц — місця проживання партійно-державних керівників. Гаґер заявив, що був поміщений туди «всупереч своїй волі, в розпал холодної війни, і змушений був схилитися перед рішенням партії» (він навіть порівняв елітне селище з табором для інтернування). Це остаточно перетворило Гаґера в символ начальницького святенництва.

У листопаді 1989 Курт Гаґер був виведений зі складу політбюро і ЦК СЄПН, в 1990 виключений з партії. П'ять років по тому 83-річний Гаґер приєднався до маргінальної НКП (Німецька комуністична партія). До керівництва НКП входила і Ніна Гаґер.

Тоді ж, у 1995, Гаґер був притягнутий до судової відповідальності за «Процесом політбюро» як один з авторів наказу про стрілянину по перебіжчиках на кордоні НДР з ФРН. Однак наступного року був звільнений за станом здоров'я. Помер у 1998, похований на берлінському цвинтарі Фрідріхсфельде, який вважається престижним місцем поховання.

У біографії Курта Гаґера помітне місце займає антинацистська діяльність 1930-х років. Однак в історію Німеччини він увійшов не учасником Опору, а ідеологом тоталітарного режиму.