ЛМ-68

ЛМ-68
	Музейний трамвай ЛМ-68 у Санкт-Петербурзі
Виробництво
Підприємство-виробник	Ленінградський вагоноремонтний завод
Проєкт	1967 р
Випускався	1968 — 1975 рр
Екземпляри	663
Розміри
Довжина	15350 мм
Ширина	2550 мм
Висота	3150 мм
Маса без пасажирів	19 т
Максимальна швидкість	65 км/год
Ширина колії	1524
База вагону	7500 мм
База ввізка	1940 мм
Діаметр нового колеса	700 мм
Місткість
Місць для сидіння	35
Двигун
Потужність	4х45 кВт
Номінальна напруга контактної мережі	550 В
	ЛМ-68 у Вікісховищі

Не плутати з ЛМ-68М.

ЛМ-68 — радянський чотиривісний трамвайний вагон. Перший прототип вагона ЛМ-68 був побудований на ленінградському ВАРЗі в 1968 році. Серійний випуск почався в тому ж році і тривав до 1974 року, коли ЛМ-68 був замінений у виробництві своєю вдосконаленою версією ЛМ-68М. Через наявність дахового скління вагон отримав неофіційне прізвисько «Акваріум».

Трамваї ЛМ-68 працювали в Ленінграді, Ташкенті, Горькому, Магнітогорську, Архангельську, Нижньому Тагілі, Саратові, Самарі, Череповці та Теміртау.

Історія

До кінця 1960-х зрослі пасажиропотоки вимагали збільшення місткості трамвайних поїздів. Поряд із розробкою та будівництвом шарнірно-зчленованих вагонів, що складаються з двох кузовів із загальним салоном, активно розглядалася ідея створення багатовагонних поїздів із класичних чотиривісних вагонів. Такий підхід дозволив збільшувати місткість поїзда на лінії без реконструкції трамвайних депо. У цей час Ризький вагонобудівний завод активно будував вагони з непрямою системою управління. Вона дала можливість за деяких змін у системі управління експлуатувати поїзди з кількох моторних вагонів.

У 1967 році був підготовлений проєкт чотиривісного трамвайного вагона з несучим зварним кузовом, який отримав позначення ЛМ-68. Новий трамвай розроблявся під керівництвом головного конструктора Б. М. Кулакова. Вагон обладнали непрямою реостатною системою управління, в якій використовувалися вузли та агрегати, аналогічні встановленим на дослідних трамвайних вагонах ЛВС-66 і КТМ-5М. Експериментальний вагон був виготовлений в 1968 році в дещо зміненому кузові ЛМ-67. Зовнішні відмінності полягали у зміні лобового маршрутного покажчика та даху в районі торцевих частин. Поряд із дослідним вагоном ЛВС-66 № 1003, перший ЛМ-68 демонструвався на міжнародній виставці «Інтерпобутмаш-68», проведеній 1968 року в Сокільниках. У тому ж році було збудовано 3 вагони ЛМ-68 у кузові, уніфікованому з ЛВС-66. Перші вагони надійшли в парк імені Коняшина міста Ленінграду, де почали експлуатуватися на маршруті № 3.

Серійний випуск ЛМ-68 розпочався 1969 року, тоді було виготовлено 24 вагони. З 1970 року ВАРЗ повністю перейшов на випуск ЛМ-68, тоді ж почалися постачання цих вагонів до інших міст Союзу. У 1969 році були проведені перші дослідні поїздки поїзда з трьох вагонів ЛМ-68, перша дослідна експлуатація з пасажирами почалася в 1973 на 52-му маршруті в трампарку Котлякова. Наприкінці 1970-х років в експериментальному порядку один із вагонів був обладнаний тиристорно-імпульсною системою керування. В експлуатації вагон перебував до 1993 року, коли його було передано до музею, де знову отримав стандартну РКСУ.

Випуск ЛМ-68 продовжувався до 1976 року, коли його витіснила нова модель ЛМ-68М. Пов'язано це було, в першу чергу, з недостатньою міцністю каркаса та кузова. Всього було випущено 663 вагони ЛМ-68, з них 70 для Ташкента, 61 для Магнітогорська, 57 для Саратова, 56 для Архангельська, 55 для Горького, 11 для Череповця, 5 для Нижнього Тагілу і 1 вагон Теміртау. На базі ЛМ-68 було збудовано кілька рейкошліфувальних вагонів.

У Ленінграді останні вагони ЛМ-68 було знято з пасажирської експлуатації 1988 року. Основною причиною такого малого терміну служби цієї моделі трамвая став низький запас міцності біля рами та каркаса кузова. У деяких вагонів після кількох років експлуатації спостерігалися відхилення від геометрії кузова в районі переднього та заднього майданчиків. Надалі це спричинило розробку та виробництво наступної моделі ЛМ-68М з простішим і надійним кузовом.

Технічні подробиці

ЛМ-68 — односторонній трамвай колії 1524 мм. Кузов — високопідлоговий, суцільнометалевий на несучій рамі, спирається на два двовісні моторні візки мостового типу з одинарним підвішуванням колісних пар. Система управління струмом через них — непряма реостатно-контакторна. На вагоні № 6249 випробовувалась і тиристорно-імпульсна система управління. Гальмування електродинамічне, тяговим електродвигуном. Для гальмування використовується барабанно-колодкове гальмо з пневмоприводом. Присутні і магніторейкові гальма. Вагон має 35 місць і здатний перевозити 195 пасажирів з повним навантаженням. Розміри ЛМ-68 складають: 15000 мм загальна довжина, 2550 мм ширина і 3150 мм висота; загальна вага без пасажирів 19 тонн. Вагон здатний працювати за системою багатьох одиниць (СБО).

Збережені екземпляри

Пасажирський ЛМ-68 зберігся до наших днів тільки один, це ходовий вагон в Музеї міського електротранспорту в Санкт-Петербурзі. Також у Саратові знаходиться кузов ЛМ-68, що використовується як сарай. Зі службових до недавнього часу на базі кузова ЛМ-68 значився в Києві (РШЛ-1, списаний у 2009 році, утилізований у 2014) та в Харкові (РШ-004) як сарай.