Люсі Пінсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Люсі Пінсон
Народилася 1985[1]
Нант[1]
Країна  Франція
Діяльність активістка
Галузь ecologic transitiond і енергетичний перехід
Alma mater Університет Париж IV і Університет Родсаd
Знання мов французька
Заклад Friends of the Earthd
Напрямок fossil-fuel divestmentd і енвайронменталізм
Посада засновник[d]
Нагороди

Люсі Пінсон - активістка за енергетичний перехід, сьогодні очолює НУО «Повернути фінанси», що сприяє скорочення кредитування викопного палива.

У листопаді 2020 року, Люсі Пінсон отримала одну з премій Голдмана за екологію, яку часто називають «Нобелівська премія з охорони навколишнього середовища»[2].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Дослідження[ред. | ред. код]

Люсі Пінсон родом із Ле-Сориньєра в Атлантичній Луарі[3], здобула ступінь з історії та політології в Університеті Родоса в Південній Африці. Протягом двох років, проведених у цій країні, вона спостерігала за катастрофічними наслідками використання вугілля для навколишнього середовища та здоров’я[4]. У 2010 та 2011 роках вона здобула подвійний ступінь магістра з політології та політики розвитку в Університеті Сорбонни в Парижі[4][5]. Під час навчання у Паржі вона брала участь в організації контр-самітів G8 та G20[6].

Робота в Друзі Землі[ред. | ред. код]

У 2013 році Люсі Пінсон розпочала свою кар’єру в неурядовій організації «Друзі Землі», яка займається захистом навколишнього середовища, як керівник кампанії «приватні фінанси»[3][4]. Вона швидко звернулася до скорочення викопного палива і, зокрема, вугілля, основного джерела викидів CO2 у світі[3].

Стратегія Люсі Пінсон полягає в тому, щоб атакувати вугільний сектор шляхом скорочення їх фінансування[7]. Акція стає ближчою до банківських гравців і спільно з ними проводить кампанії, щоб припинити свої інвестиції в компанії, що видобувають вугілля, наприклад, беручи участь у загальних зборах після покупки акцій і практикуючи ім’я та сором[2][4].

З 2015 року стратегія виявилася ефективною, оскільки три найбільші французькі банки (Credité Agricole, Société Générale і BNP Paribas) вирішили зменшити підтримку компаній, що займаються видобутком вугілля[8]. Пінсон також атакувала страхові компанії[9]. Під впливом її активності загалом понад 40 банків і страховиків припиняють підтримку будівництва шахт і вугільних електростанцій[4].

Створення Reclaim Finance[ред. | ред. код]

У 2020 році Люсі Пінсон вирішує створити власну НУ: «Повернути фінанси». Її метою є сприяння обмеження фінансування видобутку викопного палива з боку фінансових гравців. Але тепер Люсі Пінсон бажає позиціонувати себе в більш міжнародному вимірі. Звідси англійська назва «Reclaim Finance»[10]. Вугілля більше не є єдиною метою, і організація також закликає припинити підтримку газу та нафти[11].

Крім того, в рамках окції Друзі Землі, організація «Повернути фінанси» була однією віссю серед інших. Через створення «Повернути фінанси», Люсі Пінсон прагне розробити інструмент, повністю присвячений моніторингу банківського фінансування у викопному паливі[10]:

On les ennuie en publiant des choses qu’ils ne veulent pas voir sortir, mais il s’avère qu’on est aussi assez utiles pour eux en leur apportant des informations sur des projets trop risqués. Car la triste réalité, c’est que la plupart des banques n’ont pas mis en place les processus nécessaires pour avoir des systèmes d’alerte sur les projets les plus controversés

Розрізнення[ред. | ред. код]

30 листопада 2020 року Люсі Пінсон отримала премію Голдмана в галузі довкілля для регіону Європи[4], яку їй було присуджено за боротьбу проти трьох французьких банків, які масово інвестували вугільний сектор. Після її боротьби ці банки, а також дві страхові компанії припиняють пряме фінансування шахт і вугільних електростанцій.

Люсі Пінсон – четверта французька особа, яка отримала цю премію з моменту її створення в 1990 році, після Клер Нувіан у 2018 році, Бруно Ван Петегема у 2001 році та Крістін Жан у 1992 році[4][12].

Внески та статті[ред. | ред. код]

Люсі Пінсон час від часу друкується у французькому тижневику Politis[13].

З вересня 2017 року по листопад 2019 року вона також вела блог під назвою «Блог друга Землі» організований журналом Alternatives Économiques[14].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки та посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б https://www.letemps.ch/societe/lucie-pinson-militante-verte-veut-faire-plier-banquier
  2. ↑ а б Lucie Pinson : prix Goldman pour la décarboneuse de banques. L'Humanité (фр.). 1 грудня 2020. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 9 грудня 2020.
  3. ↑ а б в Anthony Chaud. Le prix Goldman pour l’environnement 2020 décerné à la Nantaise Lucie Pinson. Ouest France (фр.). Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 9 décembre 2020.
  4. ↑ а б в г д е ж Audrey Garric (30 листопада 2020). La militante anticharbon Lucie Pinson reçoit la plus haute distinction pour l’environnement. Le Monde.fr (фр.). Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 9 грудня 2020.
  5. ↑ Qui sommes nous ?. ReclaimFinance.org (фр.). Архів оригіналу за 17 березня 2021. Процитовано 9 décembre 2020.
  6. ↑ Le Prix Goldman pour l’environnement récompense le combat de la française Lucie Pinson pour une finance décarbonée. GoodPlanet mag' (fr-FR) . 1 грудня 2020. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 11 грудня 2020.
  7. ↑ Philippe Chassepot (16.02.2021). Lucie Pinson, la militante verte qui veut faire plier le banquier. Le temps (фр.). Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 16.02.2021..
  8. ↑ 2015 : en route pour la fin des financements des banques au secteur du charbon. amisdelaterre.org (фр.). Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 9 грудня 2020.
  9. ↑ Christelle GUIBERT (02/12/2020). Prix Goldman : six personnalités et six combats pour l’environnement dans le monde. ouest-france.fr (фр.). Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 10/12/2020.
  10. ↑ а б « Mon but n’est pas de rendre les banques éthiques, mais de limiter leur impact sur le climat ». Reporterre, le quotidien de l'écologie (фр.). Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 11 грудня 2020.
  11. ↑ Jura, www rfj ch, RFJ, Radio Fréquence. Finance verte: les assureurs appelés à sortir du pétrole et du gaz. www.rfj.ch (fr-CH) . Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 11 грудня 2020.
  12. ↑ Recipient List. Goldman Environmental Foundation (амер.). Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 9 грудня 2020.
  13. ↑ Les articles de Lucie Pinsonsur Politis. Politis.fr (фр.). 20201206 16:21. Архів оригіналу за 18 травня 2022. Процитовано 9 грудня 2020.
  14. ↑ Pinson. blogs.alternatives-economiques.fr (фр.). Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 9 грудня 2020.

Зовнішнє посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Люсі_Пінсон&oldid=39484685