Літятинський потік
| Літятинський потік | |
|---|---|
| Витік | на південно-східній околиці села Літятин та на північно-східних схилах гори Соколичі (419,9 м) |
| • координати | 49°22′21″ пн. ш. 25°03′38″ сх. д. / 49.37250° пн. ш. 25.06056° сх. д. |
| Гирло | Золота Липа |
| • координати | 49°19′04″ пн. ш. 25°00′12″ сх. д. / 49.31778° пн. ш. 25.00333° сх. д. |
| Басейн | Чорного моря |
| Країни: |
 УкраїнаТернопільська область |
| Довжина | ~11,53 км |
Літятинський потік (пол. Litiatyński potok[1]) — річка в Україні у Тернопільському районі Тернопільської області. Ліва притока річки Золотої Липи (басейн Чорного моря).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина річки 11,53 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 7,35 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,57 [2]. Формується багатьма безіменними струмками та загатами. Річка частково каналізована[2].
Розташування[ред. | ред. код]
Бере початок на південно-східній околиці села Літятин та на північно-східних схилах гори Соколичі (419,9 м)[3]. Спочатку тече переважно на північний захід через село, далі тече переважно на південний захід через село Базниківку і у селі Божиків впадає у річку Золоту Липу, ліву притоку Дністра.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- У селі Літятин понад річкою проходить автошлях Т 2004[2] (автомобільний шлях територіального значення в Тернопільській області. Проходить територією Бережанського, Підгаєцького та Монастириського районів).
- Річка тече поміж горами Визша (407,1 м), Голиці (365,3 м) та листяним лісом[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_V/328. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 14 червня 2020.
- ↑ а б в www.google.com.ua/maps/@49.3633988,25.0566546,14z?hl=uk. Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 14 червня 2020.
- ↑ а б Генеральний штаб // Козова // Україна Тернопільська область // Система координат 1942 р. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 14 червня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Litiatyński potok, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 328. (пол.)