Малинка Віктор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малинка Віктор Олександрович
Народження 17 серпня 1935(1935-08-17) (88 років)
Таганрог, Азово-Чорноморський край, РСФРР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Жанр пейзаж і портрет
Навчання Ростовське художнє училище імені Митрофана Грекова (1957) і Київський державний художній інститут (1967)
Діяльність художник, викладач
Вчитель Григор'єва Валентина Яківнаd, Чарська Ірина Олексіївнаd, Чарський Євген Гавриловичd, Чебаник Василь Якович і Касіян Василь Ілліч
Працівник Молодь і Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
Член Спілка радянських художників України
Діти Малинка Олексій Вікторович
Роботи в колекції Національний художній музей України, Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України, Музей книги та друкарства України, Севастопольський художній музей імені Михайла Крошицького, Ростовський обласний музей образотворчих мистецтв, Таганрозький художній музей, Івано-Франківський краєзнавчий музей, Черкаський обласний краєзнавчий музей і Уманський краєзнавчий музей

Віктор Олександрович Мали́нка (нар. 17 серпня 1935, Таганрог) — український художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Батько художника Олексія, дід художників Петра та Ксенії Малинок.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 17 серпня 1935 року в місті Таганрозі (нині Ростовська область, Російська Федерація) в робітничій сім'ї. З 1948 року навчався в образотворчої студії Будинку піонерів Таганрога у Валентини Григор'євої; у 1952—1957 роках — на живописному факультеті у Ростовському художньому училищі в Ірини Чарської, Євгена Чарського[1]; у 1961—1967 роках — на графічному факультеті Київського державного художнього інституту у Василя Чебаника, Василя Касіяна.

У 1966—1968 роках працював художнім редактором київського видавництва «Молодь»; співпрацював із книжковими видавництвами України. У 1996—2000 роках викладав на кафедрі живопису Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну. Мешкав у Києві в будинку на Андріївському узвозі, № 34, квартира № 17[2] та у будинку на бульварі Перова, № 20, квартира № 67[3].

Творчість[ред. | ред. код]

Працює у галузях станкової і книжкової графіки, станкового живопису. У реалістичному стилі створює олійні і акварельні пейзажі, портрети. Серед робіт:

живопис
  • «Мій батько» (1954);
  • «Квіти в саду» (1955);
  • «Автопортрет» (1955; 2000);
  • «Гітарист» (1975);
  • «Мої батьки» (1980);
  • «Улов» (1980);
  • «Пам’яті Володимира Висоцького» (1983);
  • «Сон» (1983);
  • «Щаслива родина» (1985);
  • «Полудень» (1997);
  • «Схід сонця» (2000);
  • «Хмари» (2000);
  • «Околиці» (2000);
  • «Пейзаж із далями» (2001);
  • «Брат» (2001);
  • «Весна світла» (2004);
живописні серії
  • «Північ» (1972);
  • «По Удмуртії» (1973);
  • «Башкирія» (1975);
  • «Вологодщина» (1976);
  • «Приуралля» (1980);
  • «Паланга» (1980);
  • «Таймир» (1984);
  • «Карелія» (1984);
  • «Єнісей» (1988);
  • «Сахалін» (1992);
  • «Словаччина» (1998);
  • «Румунія» (1998);
  • «Крим» (1998);
графіка
  • «Батько» (1955);
  • «Аза» (1958);
  • «Спека» (1975);
  • «Гарячий пар» (1979);
  • «Політ» (1983);
  • «Осінь» (1991);
  • «Колеги» (1991);
  • «Квітучий сад» (1998).

Ілюстрував здебільшого дитячі книжки, українські, російські, туркменські, грузинські, казахські, якутські народні казки, зокрема:

Учасник міських, обласних, всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставок з 1955 року. Персональні виставки відбулися у Таганрозі у 1983 році, Ростові-на-Дону у 1984 році, Києві у 1988, 1995, 1998, 2007 роках.

Роботи зберігаються в Національному художньому музеї України, Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України, Музеї книги та друкарства України в Києві, Севастопольському, Ростовському і Таганрозькому художніх музеях, Івано-Франківському, Черкаському, Уманському краєзнавчих музеях[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]