Маскувальний костюм

Маскува́льний костю́м, або маскхала́т — один з варіантів камуфляжного спецодягу.

Застосовується в основному у військовій справі, також на полюванні та при спостереженні за тваринами у природі.

Історія[ред. | ред. код]

Військовослужбовець ЗСУ у зимовому маскхалаті

Перше відоме застосування маскувального костюма військовими відноситься до часу Другої англо-бурської війни. Скаути Ловато — територіальний підрозділ Британської Армії, що складався з членів шотландського клану Фрейзер, почали носити такі костюми під час розвідувальних дій. Англомовна назва костюма — «Джиллі-сьют» (англ. Ghillie suit); з гельської «gille» означає «слуга» або «парубок». Це відсилка до персонажа шотландської міфології фейрі Джіллі Ду (це ім'я означає «Темноволосий парубок»), який носив одяг з листя і моху^[1]. За аналогією маскувальні костюми часто називають на честь міфічних лісових або просто кудлатих істот — наприклад, в австралійській армії такий костюм носить назву «йові», а у пострадянських краях — «кікімора» або «лісовик» («лєший»).

Застосування[ред. | ред. код]

Часто використовуються снайперами, для яких особливо важливо залишатися непоміченими під час своєї роботи. Вони застосовують різні варіанти маскуючого одягу, такі як маскувальні халати, накидки, куртки.

Взимку армійськими підрозділами використовуються білі або білі з чорними плямами маскхалати для виконання різноманітних завдань (приховане пересування по місцевості, наступ, маскування під час несення служби на позиціях у опорних пунктах вдень та вночі).

Цивільні особи також використовують маскхалати — мисливці, орнітологи, фотографи та оператори, які займаються зйомкою тварин у їх природному середовищі. Також використовуються гравцями у страйкбол та хардбол для маскування або імітації військової форми.

В даний час маскувальні костюми і халати широко випускають на промисловій основі. Але кращими за них вважаються ручного виготовлення, так як вимагають підгонку під конкретну ділянку місцевості, з його колірним фоном, з найпоширенішими видами рослинності і типовими предметами в даному районі (камені, пні, уламки споруд і будівель). В українській армії кожен снайпер сам виготовляє свій маскувальний костюм.

Вимоги до маскхалату[ред. | ред. код]

Маскхалат повинен мати невелику вагу
У складеному вигляді не повинен займати багато місця
Повинен забезпечувати швидкий доступ до кишень одягу або предметів екіпірування, які знаходяться під маскхалатом
Має бути такої форми, яка спотворює силует людини
Мінімально відрізнятись від навколишнього фону
Додатково: (за потребою), не «світитись» в ПНБ, тепловізорах (ІЧ)...

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ David Amerland (2017), The Sniper Mind: Eliminate Fear, Deal with Uncertainty, and Make Better Decisions, St. Martin's Press, p. 53, ISBN 978-1-250-11368-9

Джерела[ред. | ред. код]

Підготовка снайпера. Снайперська гвинтівка СГД. Видавничий дім "Професіонал", 2022, 244 с. ISBN978-611-01-2624-3 Зміст (С.37-49)

Література[ред. | ред. код]

Kevin Dockery: Stalkers and Shooters: A History of Snipers. Penguin, 2007, ISBN 978-1-4406-2890-0.
Martin Pegler: Out of Nowhere: A History of the Military Sniper. Osprey Publishing, 2004, ISBN 978-1-8460-3140-3.
«Тактика легкої піхоти для малих підрозділів» Крістофер Ларсен. - Наш Формат, 2022. - 328 с. ISBN 978-617-8115-56-2

Посилання[ред. | ред. код]

Детальна інструкція по виготовленню кікімор Тра 24, 2018
(рос.)Маскхалат. Огляд характеристик [Архівовано 4 грудня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з військової справи.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] David Amerland (2017), The Sniper Mind: Eliminate Fear, Deal with Uncertainty, and Make Better Decisions, St. Martin's Press, p. 53, ISBN 978-1-250-11368-9

[1]