Меронг Махавангса
| Меронг Махавангса | ||
| ||
|---|---|---|
| II ст. — II ст. | ||
| Попередник: | засновано | |
| Наступник: | Меронг Махапудісаті | |
Меронг Махавангса (II ст.) — напівлегендарний засновник і 1-й раджа держави Лангкасука.
Більшість відомостей про нього містяться в «Хікаят Меронг Магавангса» (Кедахських анналах), проте вони сповненні легенд та міфів. Меронг був борцем і правителем невідомого царства. Він мандрував з держави до держави, але здебільшого залишався в Римі. Одного разу він залишив Рим, щоб зайнятися торгівлею в Китаї. Але потім, коли він пройшов Аравійське море, на нього раптово напав велетенський фенікс Ґаруда, який знищив більшу частину флоту Меронга. Він втік до найближчої землі, якою виявилася долина Буджанг, де оселився та заснував Лангкасука. Згодом зпередав владу старшому синові Меронг Махапудісаті, а сам повернувся до Риму. померши на шляху до нього.
В цьому переказі відображено факт індійської торгівельної колонізації регіону. Індійські купці плавали між країнами Сходу і Заходу, заходили в гавань Куала Муда, орієнтуючись на гору Джерай. Руїни храмів-чанді в долині Буджанг слугує доказом існування в цих місцях осередку древньої індо-буддійської цивілізації, і, ймовірно, саме тут могли відбуватися перші контакти місцевого населення з індійськими купцями.
Припускають, що спочатку місцеві поселення були під зверхністю Пхному, але поступово індуси-купці набули більшого впливу та фактичної влади. Це саме водночас відбувалася в сусідньому місті-державі Рактамарітіка. На відміну від останнього, де владу захопили мони, тут посіла власне династія з Індостану. Меронг Махавангса (ім'я змінено на малайський стиль) є власне почесним титулом або прізвиськом. Припускають, що віг міг належати до: Сангамських Чола чи Магамеґаваганів або правлячої династії царства Ванга (в гирлі Гангу), де саме у II ст. відбувалися активна зовнішня експансія та розширення торгівельних факторій. Водночас «Махавангса» є вказівка про належність саме до Ванги (Мага (великий) Ванга). За ще однією з гіпотез належав до заможного купецтва.
- Low, James (1849). A Translation of the Keddah Annals &c. The Journal of the Indian Archipelago and Eastern Asia. 3: 1–23, 90–101, 162—181, 253—270, 314—336, 467—488.
- Wheatley, P. (1 January 1955). «The Golden Chersonese». Transactions and Papers (Institute of British Geographers) (21): 61–78.