Миляч
| село Миляч | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Рівненська область |
| Район | Сарненський район |
| Громада | Миляцька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA56080110010064146 |
| Облікова картка | с Миляч |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1648[джерело?] |
| Населення | 1080 (01.01.2011)[1] |
| Площа | 1,42[джерело?] км² |
| Густота населення | 798,59[джерело?] осіб/км² |
| Поштовий індекс | 34133[джерело?] |
| Телефонний код | +380 3658[джерело?] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°40′38″ пн. ш. 26°44′43″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
139[джерело?] м |
| Водойми | річка Чаква[джерело?] |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 34133, Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Миляч, вул. Шкільна[джерело?] |
| Карта | |
  Миляч | |
 Миляч | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ми́ляч (інколи — Милячі)[2] — село в Україні, у Миляцькій сільській громаді Сарненського району Рівненської області.[3] Населення становить 1080 осіб (2011).[1]
Назва[ред. | ред. код]
Інколи згадується як Милячі.[2] Польською мовою згадується як Milacze,[4] російською — як Милячъ.[5]
Географія[ред. | ред. код]
Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «задовільна».[6]
Клімат[ред. | ред. код]
Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[7] Опадів 616 мм на рік.[7] Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 29 мм.[7] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 90 мм.[7] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 61 мм.[7] Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,6 °C.[7] Річна амплітуда температур становить 24,2 °C.[7]
| Клімат Милячі | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −2,6 | −1,3 | 3,4 | 12,4 | 19,3 | 22,9 | 23,9 | 23,1 | 18,2 | 11,7 | 4,7 | −0,1 | 11,3 |
| Середня температура, °C | −5,6 | −4,5 | −0,3 | 7,5 | 13,7 | 17,5 | 18,6 | 17,7 | 13,2 | 7,7 | 2,2 | −2,6 | 7,1 |
| Середній мінімум, °C | −8,6 | −7,7 | −4 | 2,7 | 8,2 | 12,1 | 13,3 | 12,3 | 8,3 | 3,8 | −0,2 | −5,1 | 2,9 |
| Норма опадів, мм | 36 | 29 | 29 | 42 | 57 | 90 | 82 | 65 | 57 | 45 | 42 | 42 | 616 |
| Джерело: Climate-Data.org (англ.) | |||||||||||||
Пам'ятки природи[ред. | ред. код]
- Дендропарк — комплексна державна пам'ятка природи місцевого значення площею 1 га, розташована в селі.[8]
Історія[ред. | ред. код]
До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Висоцької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[5] У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.[9][10]
У 1921—1939 роки входило до складу Польщі.[11] У 1921 році село входило до складу гміни Висоцьк Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[4] 1 січня 1923 року розпорядженням Ради Міністрів Польщі Висоцька гміна вилучена із Сарненського повіту і включена до Столінського повіту.[12] У 1935 році село Миляч разом з фільварком Миляч-Жадень належало до однойменної громади гміни Висоцьк Поліського воєводства.[13]
З 1939 року — у складі Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби в лавах УПА та ОУН.[14] Загалом встановлено 3 жителів села, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 1 загинув, 2 було репресовано.[15]
У 1947 році село Миляч разом з хуторами Борів, Заозеро, Підкалиновий, Пристань та Селище підпорядковувалося Миляцькій сільській раді Висоцького району Ровенської області УРСР.[16]
Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[17] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 3][19] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 3,01 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 10,31 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 1,89 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 313 мбер, з якої: зовнішнього — 39 мбер, загальна від радіонуклідів — 274 мбер (з них Cs — 263 мбер).[20]
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Миляцької сільської громади[3][21]
Населення[ред. | ред. код]
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1859[22] | 166 | — |
| 1906[5] | 410 | +147.0% |
| 1921[4] | 609 | +48.5% |
| 1989[23] | 1152 | +89.2% |
| 1993[20] | 1177 | +2.2% |
| 2001[24] | 1129 | −4.1% |
| 2011[1] | 1080 | −4.3% |
| 2017[25] | 1051 | −2.7% |
| Динаміка населення | ||
Станом на 1859 рік, у власницькому селі Миляч налічувалося 17 дворів та 166 жителів (85 чоловіків і 81 жінка), з них 164 православних і 2 євреїв[22]. Станом на 1906 рік у селі було 36 дворів та мешкало 410 осіб.[5]
За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 89 будинків та 609 мешканців, з них: 296 чоловіків та 313 жінок; 553 православні, 53 юдеї, 2 римо-католики та 1 євангельський християнин; 554 українці, 44 євреї, 6 білорусів, 4 поляки та 1 німець.[4]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1152 особи, з яких 569 чоловіків та 583 жінки.[23] На кінець 1993 року в селі мешкало 1177 жителів, з них 338 — дітей.[20]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1129 осіб.[24] Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 1080 осіб.[1]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[26]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,82 % |
| білоруська | 0,09 % |
| російська | 0,09 % |
Вікова і статева структура[ред. | ред. код]
Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[27]
| Вік | Чоловіків | Жінок | Разом |
|---|---|---|---|
| 0-17 | 147 | 144 | 291 |
| 18-39 | 187 | 164 | 351 |
| 40-59 | 145 | 117 | 262 |
| 60+ | 59 | 117 | 176 |
| Разом | 538 | 542 | 1080 |
Соціально-економічні показники[ред. | ред. код]
| Працездатне населення | Непрацездатне населення | Все населення | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | Жінки | Разом | Чоловіки | Жінки | Разом | 1080 | ||||||
| ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | |
| 347 | 33 | 279 | 26 | 626 | 59 | 60 | 5 | 129 | 12 | 189 | 18 | |
| Зайняті | Безробітні | Все населення | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | Жінки | Разом | Чоловіки | Жінки | Разом | 1080 | ||||||
| ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | ос. | % | |
| 36 | 15 | 30 | 12 | 66 | 27 | 23 | 9 | 30 | 12 | 53 | 22 | |
| Дорослі | Діти | Пенсіонери | Інваліди Німецько-радянської війни | Учасники бойових дій | Інваліди всіх груп і категорій | Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому | Неповні сім'ї | Діти з неповних сімей | Багатодітні сім'ї | Діти з багатодітних сімей | Діти-інваліди | Діти-сироти | Одинокі багатодітні матері |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 758 | 290 | 305 | 2 | 8 | 64 | 24 | 6 | 7 | 35 | 127 | 6 | 11 | 1 |
Політика[ред. | ред. код]
Органи влади[ред. | ред. код]
Місцеві органи влади представлені Миляцькою сільською громадою.[3]
Вибори[ред. | ред. код]
Село входить до виборчого округу № 155.[31] У селі розташована виборча дільниця № 560274.[31] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 782 особи.[1]
Культура[ред. | ред. код]
У селі працює Миляцький сільський будинок культури на 380 місць.[32] Діє Миляцька публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 21 496 книг та яка має 6 місць для читання, 2 особи персоналу, кількість читачів — 970 осіб.[33]
Релігія[ред. | ред. код]
У першій половині XIX століття село належало до греко-католицької парафії церкви Різдва Богородиці села Удрицьк Ровенського повіту,[34] яка з 1840-х років діяла вже як православна.[35]
Список конфесійних громад станом на 2011 рік:
| Назва громади | Релігійна організація | Дата реєстрації | Орієнтовна кількість парафіян | Тип ритуальної будівлі | Джерела | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Релігійна громада Свято-Пантелеймонівської парафії Сарненської єпархії УПЦ | УПЦ (МП) | 19 грудня 1995 | 200 | Церква | [36] | ||||||
| Релігійна громада ХВЄ | ХВЄ | 30 червня 1995 | 90 | Молитовний будинок | [36] | ||||||
| — православні, — протестантські. | |||||||||||
Освіта[ред. | ред. код]
У селі діє Миляцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[37] У 2011 році в ній навчалося 302 учні (із 420 розрахованих) та викладало 32 учителі.[37]
Дошкільна освіта представлена дитячим садком «Миляцький дошкільний навчальний заклад „Веселка“», у якому станом на 2011 рік навчалося 52 дитини і працювало 7 учителів та вихователів.[38]
Інфраструктура[ред. | ред. код]
У селі діє аптека.[39] У селі наявний сквер площею 350 м².[40] Наявне відділення поштового зв'язку.[41]
Примітки[ред. | ред. код]
Коментарі[ред. | ред. код]
- ↑ рос. Милячи, 17 дворів.
- ↑ нім. Miljatschi, 59 дворів.
- ↑ «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[18]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4.
- ↑ а б ІМіС УРСР, 1973, с. 290.
- ↑ а б в с Миляч // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- ↑ а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 65. Архів оригіналу (PDF) за 31 травня 2015. (пол.)
- ↑ а б в г Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 202. (рос.)
- ↑ Ковалевський, С. Б.; Легкий, В. В. (30 листопада 2017). Інтегральна оцінка антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину. Науковий вісник НЛТУ України (укр.). 27 (9): 52—55. doi:10.15421/40270911. ISSN 2519-2477. Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ а б в г д е ж Myliach climate: Average Temperature, weather by month, Myliach weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 16 жовтня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.) - ↑ Коротун, 1996, с. 264.
- ↑ ІАУ, 1980, с. 55.
- ↑ Ukrainia [Архівовано 5 грудня 2019 у Wayback Machine.]. The London Geographic Institute. 1919.
- ↑ ІАУ, 1980, с. 57.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 6 grudnia 1922 r. o utworzeniu powiatu stolińskiego oraz włączeniu gmin dobrosławskiej i pohostskiej do powiatu pińskiego. [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Poleski Dziennik Wojewódzki. 1935, nr 18. — Brześć nad Bugiem : Poleski Urząd Wojewódzki, 1935.11.20. — С. 60-62. (пол.)
- ↑ Рівненщині - 70. dubrlibr.rv.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 29 жовтня 2019.
- ↑ Денищук О. С. Книга Пам'яті і Слави Волині. — 2007. — Т. 14 : Рівненська область, Дубровицький район. — С. 162. — ISBN 978-966-8424-79-3.
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 440.
- ↑ Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ а б в Коротун, 1996, с. 270.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
- ↑ а б Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II. — 1859. — С. 653. (рос. дореф.)
- ↑ а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 42.
- ↑ а б Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 55.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 58.
- ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 1: Римо-католицизм; греко-католицизм; лютеранство; іудаїзм. — С. 65-66. Архівовано з джерела 18 червня 2018
- ↑ Державний архів Житомирської області: Каталог метричних книг. — Житомир : Вид-во «Волинь», 2010. — Т. 2: Православ’я. — С. 444.
- ↑ а б Паспорт Дубровицького району, 2011.
- ↑ а б Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 51.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 53.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 47.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 64.
- ↑ Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 71.
Книги[ред. | ред. код]
- Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — 274 с.
Офіційні дані та нормативно-правові акти[ред. | ред. код]
- Паспорт Дубровицького району (станом на 1 січня 2011 року) (doc). Дубровицька районна рада. Архів оригіналу за 10 лютий 2015. Процитовано 16 жовтня 2019.
Мапи[ред. | ред. код]
- Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.
Література[ред. | ред. код]
- Цинкаловський О. Миляч або Милячі // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — С. 97.
- Миляч // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 290. — 15 000 прим.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Миляч
- с. Миляч // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
| |||||
| |||||||||||
