Михайло Бобровський
| Міхал Бобровський | |
|---|---|
| Міхаіл Кірылавіч Баброўскі | |
 | |
| Народився |
8 (19) листопада 1784 с. Вілька Вигонівська, зараз Більський повіт, Підляське воєводство, Польща |
| Помер |
21 вересня (3 жовтня) 1848 (63 роки) с. Шерешево, Пружанський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство ·холера |
| Поховання | Шерешово |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | науковець |
| Alma mater | Віленський університет |
| Галузь | Палеографія |
| Заклад | Віленський університет |
| Науковий ступінь | доктор наук |
 Михайло Бобровський у Вікісховищі | |
Михайло (Міхал) Кирилович Бобровський (8 (19) листопада 1784, с. Вілька Вигонівська, зараз Більський повіт, Підляське воєводство, Польща — 21 вересня (3 жовтня) 1848, с. Шерешево Пружанського повіту) — славіст, орієнталіст, богослов, дослідник стародавніх слов'янських рукописів і стародруків кириличних видань, доктор богослов'я (1823)[1], канонік Брестського капітулу (1817).
Член археологічної академії в Римі, паризького та лондонського азійських наукових товариств, Товариства історії і старожитностей російських при Московському університеті, комітету з вироблення хорватського правопису в Далмації[1] .
Михайло Бобровський разом з Гнатом Даниловичем вважається одним із перших творців «білоруського національного відродження»[2] або «білоруської національної ідеї»[3].
Володів білоруською мовою[джерело?], якою вважав підляський діалект української мови без «акання», «дзекання», «цекання», з м'якими «дзь» і «ць» і повними закінченнями інфінітива, наприклад «ходити»[4].
Біографія[ред. | ред. код]
Сім'я[ред. | ред. код]
Походить із старовинного руського шляхетського роду. Батько — Кирило Бобровський — був висвячений на уніатського священика берестейським греко-католицьким єпископом Симеоном Млоцьким у 1779 році, його мати — Анна з роду Крупських. У сім'ї було п'ятеро синів, проте в живих залишилися тільки старший Йосип і молодший Михайло[5].
Освіта[ред. | ред. код]
Навчався в Клящелявській церковній школі і піарському училищі в Дрогичині, Білостоцький гімназії (закінчив в 1806 році) і Головній духовній семінарії при Віленському університеті (закінчив у 1812 рік). У 1811 році отримав ступінь магістра філології, в 1812 році став магістром богослов'я, в 1814 — магістром філософії[5]. Прийняв посвячення в 1815, з 1817 канонік брестський.
Робота у Віленському університеті[ред. | ред. код]
У 1817-1822 рр. в зарубіжному науковому відрядженні від Віленського університету[1] відвідав слов'янські землі, Францію та Італію і вивіз звідти значну кількість книг, які він продав потім Віленській семінарії.
З 1822 р. професор Вільнюського університету. У 1822–1824 роках і після перерви з 1826 року професор екзегетики і герменевтики Віленського університету. З 1823 доктор теології. Засновник білорусько-литовського філологічного гуртка у Віленському університеті[1]. Виступав проти полонізації та латинізації[1].
Слідство і висилка[ред. | ред. код]
У зв'язку зі слідством, розгорнутим М. М. Новосильцевим у справі таємних студентських товариств филоматів і філаретів, був разом з професорами Ю. Галуховським), І. Даниловичем, І. Лелевелем відсторонений від викладання і висланий з Вільнюса. У 1824–1824 роках перебував на засланні в базиліанському монастирі в Жировичах.
Завдяки заступництву мецената М. П. Румянцева в 1826 році Бобровський отримав можливість повернутися до університету[6].
У 1833 практично був засланий до містечка Шерешево, де був священиком до кінця життя. У зв'язку з переслідуванням греко-католиків перейшов у православ'я. Займався наукою і вихованням племінника Павла, батько якого раптово помер. Помер від холери.
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Досліджував унікальні колекції слов'янських рукописів і стародруків, ввів в науковий обіг багато пам'яток писемності. Один із зачинателів скоринознавства, який заново відкрив для європейської науки імені Ф. Скорини. Лише невелика частина його рукописної спадщини опублікована за життя, частина зникла відразу після смерті дослідника.
Супральський рукопис[ред. | ред. код]
Ще гімназистом зацікавився архівом і бібліотекою Супрасльського монастиря близько Білостока, де в 1822 році виявив Супрасльский збірник[1], один з дуже важливих кириличних пам'яток церковнослов'янської мови. Бобровський повідомив про це Востокова, який у 1825 році опублікував результати своїх досліджень. Частина рукопису (118 аркушів) потрапила до Копітара і зберігається в Любляні; вона була видана Міклошичем під назвою «Monumenta linguae paleoslovenicæ е codice Supraslensi» (Відень, 1851). Частина (два зошити) зберігається в петербурзькій Російській національній бібліотеці ; інша частина потрапила до бібліотеки графів Замойських у Варшаві і зберігається зараз у польській Національній бібліотеці.
Інша діяльність[ред. | ред. код]
Збирав матеріали про діяльність Швайпольта Фіоля, Франциска Скорини , Івана Федорова, Петра Мстиславця. Склав науковий опис стародавніх кириличних і глаголичних пам'яток писемності, що зберігаються у Ватиканській бібліотеці. Ввів у науковий обіг ряд важливих пам'яток історії та культури.
За свої наукові роботи Бобровський був обраний членом археологічної академії в Римі, Азійського товариства в Парижі і Лондоні, Товариства історії та старожитностей Російських при Московському університеті.
Праці[ред. | ред. код]
- шмат дробных артыкулаў у «Dziennik Wileński» 1824—1826
- Wyobrażenie nauki Pisma św., jej części i literatury (в «Dzieje dobroczynności Krajowej i zagranicznej», 1823)
- «Archeologia biblica» (Вільно, 1829)
- «Wiadomość historiczna o Universytecie Wileńskim» (1828)
Пам'ять[ред. | ред. код]
Ім'я Бобровського надано Лабораторії вивчення духовної культури Підляшшя (Москва) і вулиці в Шерешево.
Література[ред. | ред. код]
- Бобровский П. О. М. К. Бобровский (1785—1848), ученый славист-ориенталист. СПб., 1889;
- Бобровский П. О. К биографии М. К. Бобровского (славянского филолога-ориенталиста). СПб., 1890;
- Charkiewicz W. Bez steru i busoli (sylwetka ks. prof. Michała Bobrowskiego). Wilno, 1929;
- Станкевіч А. Магнушэўскі, Паўлюк Багрым, Баброўскі: (Да вытокаў беларускага адраджэння). Вільня, 1937;
- Лабынцев Ю. А. Первая книга, напечатанная глаголицей, и ее исследователь Михаил Бобровский // Сов. Славяноведение. 1983. № 4;
- Cieplak Jan ks. Ks. Michał Bobrowski: Profesor Uniwersitetu Wileńskiego. SPb, 1894;
- Улащик Н.. Введение;
- Латышонак А. Народзіны беларускай нацыянальнай ідэі [Архівовано 11 березня 2019 у Wayback Machine.] // Спадчына. 1992, № 1;
- Ліс А. Беларуская ідэя ў кантэксце адраджэння славян // Ліс А. Цяжкая дарога свабоды. Мн., 1994;
- {{{Заголовок}}}. — ISBN 985-11-0016-1.;
- Białokozowicz B. Między Wschodem a Zachodem: Z dziejów formowania się białoruskiej świadomości narodowej. Białystok, 1998;
- Календарыюм // «Czasopis» № 10/2003;
- Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. — Т. 1. — Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9;
- Суша А. А. Баброўскі Міхаіл // Культура Беларусі: энцыклапедыя. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2010. — Т.1. — С.353-354.
- PSB;
- SHP;
- ЭГБ, т. 1;
- АЗБ.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Бобровский Михаил Кириллович // Биографический справочник. — Мн.: «Белорусская советская энциклопедия» имени Петруся Бровки, 1982. — Т. 5. — С. 62. — 737 с.
- ↑ Ю. А. Лабынцаў. Баброўскі Міхаіл Кірылавіч // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі : у 6 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), М. В. Біч, Б. І. Сачанка і інш.; мастак Э. Э. Жакевіч — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1993—2003. — ISBN 5-85700-073-4. С. 248.
- ↑ Латышонак А. Народзіны беларускай нацыянальнай ідэі // Спадчына. — Мінск: Полымя, 1992. — № 1. — С. 14.
- ↑ Латышонак А. Народзіны беларускай нацыянальнай ідэі. — Спадчына. — 1992. — С. 12.
- ↑ а б Марціновіч, А. Як дрэва з белавежскай пушчы // Наша Вера. — 2000. — № 1.
- ↑ Баброўскі Міхаіл Кірылавіч. Ганцавіцкі краязнаўча-інфармацыйны партал. 22 жніўня 2011.
|
