Мотрона Демешко-Стрешенцова
Мотрона Демешко-Стрешенець (Стрешенцова) (173? — після 1791) — донька українського козака, бунчукового товариша Герасима Дем'яновича Демешка-Стрешенця, двоюрідна сестра графів Олексія й Кирила Розумовських по матері, друга жінка Григорія Теплова. Мала брата Кирила і сестер Ксенію та Євдокію, одружених з Семеном Кочубеєм та Іваном Жоравкою відповідно. Ще якась далека родичка Марина Демешко в 1755 році вийшла заміж за колезького асесора Михайла Тихомирова (на їхнім весіллі була присутня сама імператорка)[1][2].
За свідченням Катерини II, влітку 1756 р. її чоловік Петро Федорович посварився з фрейліною Єлизаветою Воронцовою й неочікувано зблизився з Мотроною. Аби сподобатись дамі, великий князь намірився прикрасити кімнату «рушницями, гренадерськими шапками, шпагами й перев'язами, так що вона мала вигляд кутка арсеналу». Перед цим він поділився любовним задумом з дружиною, імовірно, щоб подразнити її, але та вдала байдужість. Інтрижка протривала до тих пір, поки подружжя не перебралось на дачу. Закохані розлучились, однак графиня спробувала зав'язати переписку. Вона почала з довгого листа на 4 сторінки, вимагаючи від Петра і зі свого боку писати їй раз або двічі на тиждень. Кавалер роздратовано повелів передати, що в нього на це часу. На цьому їхні стосунки припинились[3][4].
В шлюбі з Г. Тепловим Мотрона народила сина Олексія (в майбутньому — київський і слобідсько-український губернатор) й доньок Марію (вийшла заміж за В. І. Чаадаєва) та Наталію (побралась з N Ледуховським)[5]. Після від'їзду Григорія до Санкт-Петербурга мешкала якийсь час в Україні, де їй належали землі біля містечка Басань в с. Піски, Тополі, Лемеші (разом з Іваном Афендиком і Василем Дараганом), Пархомово (вкупі з О. Г. Закревським) і хутір Жуковський[6].
Жінка користувалась шаною свого кола; наприклад, видаючи заміж пасербицю, Яків Маркович запросив Мотрону й Кочубея посадженими батьками. В 1765 вона возз'єдналась з Григорієм у столиці, де мешкала наступні 10 років. Втім, щасливого подружнього життя не склалось, причиною чого історик Іван Каманін називає несхожість їх характерів. Зрештою, в 1776 році Мотрона забрала всі пожитки й подаровані речі, і попри умовляння мужа покинула родину, аби жити на «чужому утриманні», як стверджував Теплов у заповіті. Мабуть, останній проявляв до дружини ті неприглядні риси характеру, що і в ставленні до колег по службі, а про його гомосексуальні зв'язки подейкував навіть Казанова[7]. Однак, судячи з заповіту, Григорій ставився до всіх членів сім'ї з любов'ю і довірою; він залишив за Стрешенцовою можливість вийти заміж вдруге, наділив четвертю рухомої спадщини й сьомою частиною нерухомої, а також зобов'язав сина щорічно виплачувати їй 1000 рублів, а якщо благовірна забажає вернутися до рідних, то на різні дрібні нужди — ще 500 руб. Було теж завбачено, що на випадок смерті Олексія обов'язок сплати грошової суми покладається порівну на чотирьох доньок[5].
- ↑ Патроны, слуги и друзья. Русско-украинские неформальные связи и управление Гетманщиной в 1700–1760-х гг. Исследование и источники: монография / М. А. Киселев, К. А. Кочегаров, Я. А. Лазарев. — Екатеринбург : Изд-во Урал. ун-та, 2022. — С. 398, 488, 1153, 1164. — ISBN 978-5-7996-3381-3.
- ↑ Кривошея В.В., Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини. — Київ : «Стилос», 2009. — С. 130, 357, 243. — ISBN 978-966-8009-84-6.
- ↑ Елисеева О.И. Петр III. — М. : Молодая гвардия, 2015. — С. 152–153. — ISBN 978-5-135-03833-1.
- ↑ Записки императрицы Екатерины Второй.— СПб., 1907.— С. 382–385.
- ↑ а б Каманин И. М. К биографии Г.Н. Теплова // Киевская старина. — 1888. — № 11. — С. 89–94.
- ↑ Описи Київського намісництва 70—80-х років XVIII cт.: Описово-статистичні джерела / АН УРСР. Археогр. комісія та ін.: Упоряд. Г. В. Болотовата ін.; Редкол.: Н. С. Сохань (відп. ред.) та ін. — Київ : Наук. думка, 1989. — С. 239–274. — ISBN 5-12-000656-6.
- ↑ Таїрова-Яковлева Т. Коліївщина: великі ілюзії / Тетяна Таїрова-Яковлева; пер. з рос. Т. Кришталовської. Друге видання. — Київ : ТОВ «Видавництво "Кліо"», 2021. — С. 52. — ISBN 978-617-7023-95-0.