Мінекадзе
| Мінекадзе | ||
|---|---|---|
| 峯風 | ||
 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | ескадрений міноносець типу «Мінекадзе» | |
| Держава прапора |  Японія
| |
| Належність | 
| |
| Корабельня | верф ВМФ у Майдзуру | |
| Закладено | 20 квітня 1918 | |
| Спущено на воду | 8 лютого 1919 | |
| Введено в експлуатацію | 29 травня 1920 | |
| На службі | 1920—1944 | |
| Загибель | 10 лютого 1944 потоплений у Філіппінському морі | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1345 | |
| Довжина | 102,6 м | |
| Ширина | 9,0 м | |
| Осадка | 2,9 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 парові турбіни, 4 парові котли | |
| Потужність | 38 500 к.с. (28,7 МВт) | |
| Швидкість | 39 вузлів | |
| Дальність плавання | 3600 миль (6700 км) на швидкості 14 вузлів | |
| Екіпаж | 148 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 4 × 120-мм / 45 калібрів гармати (2 х 120-мм після модернізації на початку 1940-х) | |
| Торпедно-мінне озброєння | 6 (3х2) × 533-мм торпедних апаратів (1х2 після модернізації на початку 1940-х)
20 мін 36 глибинних бомб (після модернізації на початку 1940-х) | |
Мінекадзе (Minekaze, яп. 峯風) — ескадрений міноносець Імперського флоту Японії, який взяв участь у Другій світовій війні.
Корабель, який став другим (за датою закладання) серед есмінців типу «Мінекадзе», спорудили у 1920 році на верфі ВМФ у Майдзуру.
У 1932 році під час японо-китайського конфлікту, відомого як «Інцидент 28 січня», Мінекадзе здійснював патрулювання на Янцзи, а після початку Другої японо-китайської війни корабель у 1937—1938 роках залучали до патрулювання біля узбережжя Північного та Центрального Китаю.
Станом на грудень 1941-го Мінекадзе підпорядковувався військово-морському округу Чінкай (Chinkai Guard District), який відповідав за операції у корейських водах. Відповідно, перші кілька місяців війни корабель ніс патрульно-ескортну службу на комунікації між Кореєю та Японією.
У якийсь момент Мінекадзе пройшов модернізацію, під час якої з нього зняли 2 з 4 гармат головного калібру та два кормові торпедні апарати, натомість встановили 4 бомбоскидачі та стелажі для 36 глибинних бомб.
З 10 квітня 1942-го Мінекадзе перевели до військово-морського округу Сасебо (Sasebo Naval District), після чого він узявся за патрульно-ескортну службу в районі Сасебо (обернене до Східнокитайського моря узбережжя Кюсю). 9 травня Мінекадзе разом з переобладнаним канонерським човном «Томіцу-Мару» прибули на місце загибелі лайнера «Taiyo Maru», потопленого підводним човном дещо більш ніж за три сотні кілометрів на південний захід від Сасебо. В умовах штормового моря їм вдалось підібрати майже п'ять сотень осіб, що опинились у воді (втім, більш як вісім сотень загинули).[1]
7 серпня 1942-го союзники висадились на сході Соломонових островів, що започаткувало шестимісячну битву за Гуадалканал та змусило японське командування перекидати до регіону підкріплення. 2—6 вересня «Мінекадзе» охороняв транспорт «Адзума-Мару», який доставив бійців морської піхоти з Сасебо (західне узбережжя Кюсю) до острова Сайпан (Маріанські острови). 29 вересня Мінекадзе вийшов з Японії у складі охорони конвою «Окі 4», що прямував до Рабаула (головна передова база в архіпелазі Бісмарка, з якої здійснювались операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї). Відомо, що «Окі 4» досягнув пункту призначення 13 жовтня, а не пізніше ніж 12 листопада Мінекадзе був у Сасебо, де став на ремонт.
З кінця листопада 1942-го Мінекадзе займався ескортуванням конвоїв у Східнокитайському морі, при цьому з 1 лютого 1944-го корабель належав до 1-го ескортного дивізіону.
5 лютого 1944-го Мінекадзе вийшов з порту Моджі для супроводу конвою MOTA-01 до Такао (наразі Гаосюн на Тайвані). 10 лютого поблизу східного узбережжя Тайваню підводний човен USS Pogy дав по конвою шеститорпедний залп. Дві торпеди поцілили та потопили Мінекадзе, загинуло 99 членів екіпажу.[2][3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Japanese Army Auxiliary Transports. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2021.
- ↑ Long Lancers. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 6 грудня 2021.
- ↑ Japanese Army Auxiliary Transports. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2021.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||