Нагірна вулиця (Київ)
| Нагірна вулиця Київ | |
|---|---|
 Початок вулиці | |
| Місцевість | Татарка |
| Район | Шевченківський |
| Колишні назви | |
| вул. Петра Каркоца | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1,0 км |
| Координати початку | 50°28′15″ пн. ш. 30°29′11″ сх. д. / 50.470861° пн. ш. 30.486611° сх. д.Координати: 50°28′15″ пн. ш. 30°29′11″ сх. д. / 50.470861° пн. ш. 30.486611° сх. д. |
| Координати кінця | 50°28′30″ пн. ш. 30°28′35″ сх. д. / 50.475028° пн. ш. 30.476556° сх. д. |
| поштові індекси | 04107 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро |
 «Лук'янівська» |
| Автобуси | А 31 |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт, бруківка |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | 11124 |
| У проєкті OpenStreetMap | r415973 |
| Мапа | |
 | |
 Нагірна вулиця у Вікісховищі | |
Нагі́рна вулиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Татарка. Пролягає від початку забудови до Татарської вулиці.
Прилучаються вулиці Овруцька, Якубенківська, Половецька, провулки Нагірний, Іллі Рєпіна, Айвазовського та Смородинський узвіз.
Історія[ред. | ред. код]
Вулиця виникла наприкінці XIX століття і відтоді відома під сучасною назвою (за географічною ознакою). До початку 1960-х років починалася від вулиць Макарівської та Академіка Ромоданова. Скорочена у зв'язку із прокладанням Подільського узвозу і викликаною цим зміною рельєфу. З 1975 року[1] — вулиця Петра Каркоця, на честь радянського партійного діяча П. К. Каркоца[2]. Історичну назву вулиці було відновлено 1991 року[3].
Забудова[ред. | ред. код]
Будинки по вулиці являють собою суміш різних епох та стилів. Залишилося досить багато будинків початку XX ст. (№ 2, 4, 5, 7, 13/2, 14, 16/13, 17, 19). Серед них виділяється будинок № 14, зведений приблизно у 1909 році, у стилі модерн.
Також є кілька яскравих представників радянської архітектури 1940-1950-х років — будинок № 8/32 (1940 р.) та «сталінки» 1956—1957 рр. (буд. № 6/31 и № 10). Далі по вулиці — корпуси Інституту автоматики, зведені у 1970-х роках, які зараз здебільшого використовуються під офіси.
Будинки по Нагірній вулиці[ред. | ред. код]
-
Будинок № 1 (Свято-Миколаївський храм (2005 — 2011) — частина Меморіального комплексу пам'яті жертв Чорнобиля) -
Будинок № 2 -
Будинок № 4 -
Будинок № 5 -
Житловий будинок, Київ, вул. Нагірна, 5 -
Будинок № 7 -
Будинок № 13/2 -
-
Будинок № 16 -
Будинок № 17 -
Житловий будинок, Київ, вул. Нагірна, 17 -
Будинок № 19
.JPG)
Установи[ред. | ред. код]
- Служба зовнішньої розвідки України (буд. №-24)
- Свято-Миколаївська церква на Татарці (буд. № 1)
- Посольство Індонезії (буд. № 27-Б)
- Інститут автоматики (буд. № 22)
Цікаві факти[ред. | ред. код]
Коло будинку № 12 росте Татарський дуб, віком близько 300 років. Його висота 25 м, обіймище 3,90 м. Є пам'яткою природи місцевого значення.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 31 березня 1975 року № 302 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва на честь міст-героїв та героїв Великої Вітчизняної війни» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 1384. Арк. 406–408. (Бюлетень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих. — 1975. — № 5. — С. 1–3.) [Архівовано з першоджерела 1 березня 2013.]
- ↑ Каркоц Петро Кирилович (1894—1941) — радянський партійний діяч, один з керівників київського партійного підпілля. Під час німецько-радянської війни — секретар підпільного Шевченківского райкома КП(б)У, загинув у гестапо в 1941 році.
- ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 6 вересня 1991 року № 561 «Про найменування вулиць і повернення вулицям історичних назв» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 3864. Арк. 79–81. [Архівовано з першоджерела 10 березня 2013.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Зеленые легенды Киева (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Нагірна вулиця // Веб-енциклопедія Києва.
- Нагірна вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 114.
- Нагірна вулиця // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 145–146. — ISBN 5-88500-070-0.
- Нагірна вулиця // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 219. (рос.)
- Нагорная улица // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — 2-е изд. — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1985. — С. 248–249. (рос.)
- Нагірна вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 169. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Нагірна вулиця // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||
