Нагірна вулиця (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нагірна вулиця
Київ
Початок вулиці
Місцевість Татарка
Район Шевченківський
Колишні назви
вул. Петра Каркоца
Загальні відомості
Протяжність 1,0 км
Координати початку 50°28′15″ пн. ш. 30°29′11″ сх. д. / 50.470861° пн. ш. 30.486611° сх. д. / 50.470861; 30.486611Координати: 50°28′15″ пн. ш. 30°29′11″ сх. д. / 50.470861° пн. ш. 30.486611° сх. д. / 50.470861; 30.486611
Координати кінця 50°28′30″ пн. ш. 30°28′35″ сх. д. / 50.475028° пн. ш. 30.476556° сх. д. / 50.475028; 30.476556
поштові індекси 04107
Транспорт
Найближчі станції метро  «Лук'янівська»
Автобуси А 31
Рух двосторонній
Покриття асфальт, бруківка
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11124
У проєкті OpenStreetMap r415973
Мапа
Мапа
CMNS: Нагірна вулиця у Вікісховищі

Нагі́рна вулиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Татарка. Пролягає від початку забудови до Татарської вулиці.

Прилучаються вулиці Овруцька, Якубенківська, Половецька, провулки Нагірний, Іллі Рєпіна, Айвазовського та Смородинський узвіз.

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця виникла наприкінці XIX століття і відтоді відома під сучасною назвою (за географічною ознакою). До початку 1960-х років починалася від вулиць Макарівської та Академіка Ромоданова. Скорочена у зв'язку із прокладанням Подільського узвозу і викликаною цим зміною рельєфу. З 1975 року[1] — вулиця Петра Каркоця, на честь радянського партійного діяча П. К. Каркоца[2]. Історичну назву вулиці було відновлено 1991 року[3].

Забудова[ред. | ред. код]

Будинки по вулиці являють собою суміш різних епох та стилів. Залишилося досить багато будинків початку XX ст. (№ 2, 4, 5, 7, 13/2, 14, 16/13, 17, 19). Серед них виділяється будинок № 14, зведений приблизно у 1909 році, у стилі модерн.

Також є кілька яскравих представників радянської архітектури 1940-1950-х років — будинок № 8/32 (1940 р.) та «сталінки» 1956—1957 рр. (буд. № 6/31 и № 10). Далі по вулиці — корпуси Інституту автоматики, зведені у 1970-х роках, які зараз здебільшого використовуються під офіси.

Будинки по Нагірній вулиці[ред. | ред. код]

Установи[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Коло будинку № 12 росте Татарський дуб, віком близько 300 років. Його висота 25 м, обіймище 3,90 м. Є пам'яткою природи місцевого значення.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 31 березня 1975 року № 302 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва на честь міст-героїв та героїв Великої Вітчизняної війни» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 1384. Арк. 406–408. (Бюлетень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих. — 1975. — № 5. — С. 1–3.) [Архівовано з першоджерела 1 березня 2013.]
  2. Каркоц Петро Кирилович (1894—1941) — радянський партійний діяч, один з керівників київського партійного підпілля. Під час німецько-радянської війни — секретар підпільного Шевченківского райкома КП(б)У, загинув у гестапо в 1941 році.
  3. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 6 вересня 1991 року № 561 «Про найменування вулиць і повернення вулицям історичних назв» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 3864. Арк. 79–81. [Архівовано з першоджерела 10 березня 2013.]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]