Несліша-Султан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Несліша-Султан
Народилася 4 лютого 1921(1921-02-04)
Стамбул, Османська імперія
Померла 2 квітня 2012(2012-04-02)[1] (91 рік)
Стамбул, Туреччина
·інфаркт міокарда
Поховання Ашіянd
Країна  Туреччина
Діяльність аристократка
Знання мов турецька
Титул принцеса
Рід Османи
Батько Şehzade Ömer Farukd
Мати Сабіха-Султан
Брати, сестри Некла-Султан і Ханзаде-Султан (донька Омера Фарука)
У шлюбі з Prince Muhammad Abdel Moneimd
Діти Prince Abbas Hilmid

Несліша-Султан, пізніше Несліша Османоглу (осман. نسل شاہ سلطان‎ ; 4 лютого 1921 — 2 квітня 2012) — османська принцеса, остання з імперських членів османської родини. Виконавиця ролі королеви-консорта у шлюбі з принцом-регентом Абделем Монеймом.

Онука по батьківській лінії останнього османського халіфа Абдул-Меджида II і його першої дружини Шехсувар-Ханим і онука по материнській лінії останнього османського султана Мехмеда VI і його першої дружини Назікеди-Кадин. Донька Шехзаде Омера Фарука та його першої дружини та двоюрідної сестри Сабіхи-Султан.

Раннє життя[ред. | ред. код]

Несліша-Султан народилася 4 лютого 1921 року[2] в палаці Нішанташі, Константинополь.[3] Її батьком був Шехзаде Омер Фарук, єдиний син халіфа Абдулмеджида II і Шехсувар-Ханим. Її матір'ю була Сабіха-Султан, молодша донька султана Мехмеда VI і Назікеди-Кадин. У неї було дві молодші сестри, Ханзаде-Султан і Некла-Султан.[4] Її народження було останнім записом у палацовому реєстрі членів династії, що зробило її останнім імперським членом османської родини.[5]

Під час вигнання імператорської родини в березні 1924 року Несліша та її родина оселилася в Ніцці, Франція, де вона здобула освіту. Тут вона провела дитинство та юність, перш ніж у 1938 році переїхати до Єгипту[2], де отримала пропозицію шлюбу від єгипетського принца Хасана Тусуна, і, незважаючи на протести, була з ним заручена.[6] Однак пізніше вона розірвала заручини.[7]

Шлюб[ред. | ред. код]

У 1940 році принц Мухаммад Абдель Монейм, син останнього хедива Єгипту Аббаса Хільмі II, був готовий одружитися з Неслішею і направив їй пропозицію. Несліша не погодилася, і батько став тиснути на неї, після чого вона погодилася.[8] Одруження відбулося 26 вересня 1940 року[9], і їй було присвоєно титул Сахібат-аль Сумув Аль-Аміра Неслішах (Її Високість Принцеса Неслішах).[10]

Двома роками раніше Абдель Монейм, спадкоємець 50 000 000 доларів США, отримав дозвіл від свого двоюрідного брата, короля Єгипту Фарука, одружитися з принцесою Мізеджен Зоґу (1909—1969), сестрою короля Албанії Зоґу I.[11] Однак шлюб так і не відбувся, і Монейм одружився з Неслішею. 16 жовтня 1941 року вона народила принца Аббаса Хільмі. Через три роки, 22 грудня 1944, народила принцесу Ікбал[4].

Коли Рух вільних офіцерів Єгипту скинув короля Фарука під час липневої революції 1952 року, вони обрали принца Абдель Монейма головою регентського органу з трьох членів, створеного для того, щоб взяти на себе повноваження щойно вступленого на престол малолітнього сина Фарука Фуада II. Регентський орган було розпущено 7 вересня 1952 року, і Абдель Монейм був призначений єдиним принцом-регентом.[12] За відсутності королеви-консорта Несліша де-факто виконувала її функції в силу своєї посади дружини принца-регента. Її кілька офіційних появ під час регентства її чоловіка були зосереджені на благодійній діяльності. Як і королівські дружини, які їй передували, вона відвідувала спортивні заходи, такі як матчі з поло та фінал міжнародного тенісного турніру.[13]

Регентство принца Абдель Монейма тривало 10 місяців. 18 червня 1953 року Рада Єгипетського революційного командування офіційно скасувала монархію. У 1957 році Абдель Монейм і Несліша були заарештовані. Несліша була звільнена з в'язниці після того, як президент Турецької Республіки втрутився і вимагав її звільнення. Згодом вона недовго жила в Європі, потім повернулася до рідної Туреччини. У 1963 році вона повернула громадянство Туреччини[14] і взяла прізвище Османоглу.[15] Принц Абдель Монейм помер у 1979 році в Стамбулі, де принцеса Несліша продовжувала жити зі своєю неодруженою донькою Ікбал.[13]

Смерть[ред. | ред. код]

Несліша-Султан померла від серцевого нападу 2 квітня 2012 року у своєму будинку в Ортакої, де жила з дочкою.[15][16][17][14] На момент смерті Несліша була найстаршою османською принцесою.[18] Після смерті принца Бурханеддіна Джема в 2008 році та принца Ертугрула Османа в 2009 році, вона також була останнім членом османської династії, який народився в Османську еру.[19][17]

Її похорон відбувся в мечеті Їлдиз Гамідіє.[20] Похована на кладовищі Асіян Асрі[21] поряд із матір'ю та сестрами.[14]

Тодішній президент Абдулла Гюль висловив співчуття родині.[17] Прем'єр-міністр Реджеп Таїп Ердоган сказав про покійну принцесу: «Вона була символом знатності, яка несла кров Османа», — сказав він у парламенті, маючи на увазі Османа I, анатолійського правителя, який заснував Османську імперію. «Ми пам'ятаємо її з високою пошаною і нашим благословенням».[15]

Особистість[ред. | ред. код]

Добре освічена аристократка, Несліша вільно володіла французькою, англійською, німецькою та арабською мовами, а також була завзятою лижницею, плавчинею та наїздницею. Вона також цікавилася історією, літературою, географією, ботанікою та культурою кухні. Її також високо поважала низка відомих диригентів у світі музики.[14]

Нагороди[ред. | ред. код]

Родовід[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Абдул-Азіз
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Абдул-Меджид II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Хайраніділ-Кадин
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Шехзаде Омер Фарук
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Шехсувар-Кадин
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Несліша-Султан
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
12. Абдул-Меджид I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Мехмед VI
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
13. Гулусту-Ханим
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Сабіха-Султан
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
14. Хасан Маршан
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. Назікеда-Кадин
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
15. Фатма Горекан Аредба
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Див. також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Twice-exiled former Ottoman princess dies
  2. ↑ а б Neslisah Sultan, last of the Ottoman dynasty, dies. DAWN.COM. 3 квітня 2012. Процитовано 23 лютого 2021.
  3. ↑ Princess Neslisah Sultan Osmanoglu: last imperial member of the Ottoman royal family. The Times. 14 квітня 2012. Процитовано 23 лютого 2021.
  4. ↑ а б Adra, Jamil (2005). Genealogy of the Imperial Ottoman Family 2005. с. 36—37.
  5. ↑ Princess Neslisah Sultan Osmanoglu: last imperial member of the Ottoman royal family. The Times. 14 квітня 2012.
  6. ↑ Bardakçı, 2017, с. 159.
  7. ↑ Book Review: A princess and her extraordinary destiny. Arab News. 14 лютого 2018. Процитовано 24 лютого 2021.
  8. ↑ Bardakçı, 2017, с. 167.
  9. ↑ Bardakçı, 2017, с. 128.
  10. ↑ Bardakçı, 2017, с. 173.
  11. ↑ TO WED KING ZOG'S SISTER; Prince Abdul Moneim Receives Egyptian Ruler's Permission. The New York Times. 12 липня 1938.
  12. ↑ Rizk, Yunan Labib (27 January – 2 February 2005). Royal help. Al-Ahram Weekly (727). Архів оригіналу за 6 вересня 2008. Процитовано 2 серпня 2008.
  13. ↑ а б Raafat, Samir (March 2005). Egypt's First Ladies. Egy.com. Архів оригіналу за 30 січня 2010. Процитовано 27 лютого 2010.
  14. ↑ а б в г Sabah, Daily (3 квітня 2012). Farewell to the last Ottoman. Daily Sabah. Процитовано 23 лютого 2021.
  15. ↑ а б в Neslisah Osmanoglu, 91, was the oldest member of the Ottoman dynasty. Washington Post. 5 квітня 2012. Процитовано 23 лютого 2021.
  16. ↑ Neslisah Osmanoglu, Ottoman princess, dies. Newsday. Процитовано 23 лютого 2021.
  17. ↑ а б в Turkey’s Neslisah Sultan dies. The Nation. 4 квітня 2012. Процитовано 23 лютого 2021.
  18. ↑ Ottomanfamily.com. Архів оригіналу за 3 грудня 2016. Процитовано 20 березня 2010.
  19. ↑ Neslisah Sultan, last of Ottoman dynasty, dies. Emirates24|7. 3 квітня 2012. Процитовано 23 лютого 2021.
  20. ↑ Eldest Ottoman princess buried in İstanbul. World Bulletin / News From Turkey and Islamic World. 3 квітня 2012. Процитовано 23 лютого 2021.
  21. ↑ Aşiyan, a dwelling in paradise. Hürriyet Daily News. 6 квітня 2012. Процитовано 23 лютого 2021.
  22. ↑ Bardakçı, 2017, с. 36.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Bardakçı, Murat (2017). Neslishah: The Last Ottoman Princess. Oxford University Press. ISBN 978-9-774-16837-6.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Несліша-Султан&oldid=42375455