Ханзаде-Султан (донька Омера Фарука)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ханзаде-Султан
Народилася 19 вересня 1923(1923-09-19)
Стамбул, Османська імперія
Померла 19 березня 1998(1998-03-19) (74 роки)
Париж
Поховання Ашіянd
Країна  Туреччина
Рід Османи
Батько Şehzade Ömer Farukd
Мати Сабіха-Султан
Брати, сестри Некла-Султан і Несліша-Султан
У шлюбі з Muhammad Ali Ibrahimd
Діти Fazile Hanımsultand і Ahmed Rifat Ibrahimd

Ханзаде Султан (тур тур. Zehra Hanzade Sultan ; осман. زهرا خانزادہ سلطان‎ ; 19 вересня 1923 — 19 березня 1998) — османська принцеса, донька Шехзаде Омера Фарука, сина останнього халіфа Абдул-Меджида II і Шехсувар-Ханим. Її матір'ю була Сабіха-Султан, дочка султана Мехмеда VI і Назікеди-Кадин.

Раннє життя[ред. | ред. код]

Ханзаде-Султан народилася 19 вересня 1923 року в палаці Долмабахче[1][2][3] майже через рік після скасування Османської імперії. Її батьком був Шехзаде Омер Фарук, а матір'ю — Сабіха-Султан.[2] У неї була старша сестра, Несліша-Султан, на два роки старша за неї, і молодша сестра, Некла-Султан, на два роки молодша за неї. Вона була онукою по батькові Абдул-Меджида II і Шехсувар-Ханим, а по матері онукою султана Мехмеда VI і Назікеди-Кадин.[1]

Через місяць після її народження 29 жовтня 1923 року Туреччина стала республікою. У березні 1924 року Ханзаде, її мати і сестра, покинули Туреччину через вигнання султанської родини. 11 березня вони утрьох покинули маєток у Румеліхісарі та сідали на «Східний експрес», щоб приєднатися до її батька та дідуся у Швейцарії.[4] Пізніше її батьки та сестри переїхали до Ніцци, Франція, де вона провела своє дитинство. Восени 1938 року вона разом із сестрою та батьком приїхала в Александрію, Єгипет.[5] Їхній дідусь Абдул-Меджид часто брав її та її сестру Неслішу на берег моря. [6]

Шлюб[ред. | ред. код]

У 1940 році принц Мухаммад Абдель Монейм надіслав пропозицію Несліші-Султан, оскільки він був готовий одружитися з нею. Несліша не погодилася, і відносини між нею та батьком охололи, після чого вона погодилася.[7] Через Другу світову війну сім'я Ханзаде збідніла, оскільки їхній дід Абдулмеджид не міг надіслати їм гроші з Франції.[8] І через це вона хотіла вийти заміж і негайно вийти з ситуації. Однак її батько не погодився і спочатку сказав: «Спочатку одружується старша, потім молодша, нехай Несліша, тоді ми будемо думати про Ганзаде».[9]

Однак пізніше Фарук передумав і обрав їй у чоловіки принца Мухаммеда Алі Ібрагіма.[9] Весілля відбулося в Каїрі, і сім'я залишилася в будинку Азізи-Ханим в Аль-Куббі. Принц Мухаммед Алі орендував великий будинок у Гезірі, де також була бібліотека з чудово переплетеними книгами. Весілля відбулося в четвер, 19 вересня 1940 року, оскільки в Єгипті четвер вважався вдалим днем для одруження днем.[9] Наступного тижня, у четвер, 26 вересня 1940 року, відбулося весілля Несліші-Султан і принца Абдель Монема.[10]

Перша дитина пари Сабіхи Фазіле Ханим-Султан народилася 8 серпня 1941 року. За нею народився Султанзаде Ахмед-Ріфат, який народився 31 серпня 1942 року[2]. У 1958 році король Іраку Фейсал II надіслав пропозицію щодо Фазіле. Пропозиція була несподіванкою для її батьків, оскільки Фазіле було лише шістнадцять років і вона вчилася в школі. Однак шлюб не відбувся через убивство короля під час революції 14 липня того ж року.[11][12] Пізніше, 10 грудня 1965 року, Фазіле в Парижі вийшла заміж за Хайрі Ургюплу, сина Суата Хайрі Ургюплу, який протягом семи місяців обіймав посаду прем'єр-міністра Туреччини.[13] Ханзаде жила у Єгипті до 1952 року, єгипетська революція 1952 року відбулася 23 липня 1952 року, і Єгипет було проголошено республікою. Ханзаде та її сім'я були вигнані. Вони переїхали до Парижа, Франція, і ніколи назад не поверталася.[14]

Батько Ханзаде, Омер Фарук, проявив підвищений інтерес до своєї двоюрідної сестри Міхріші-Султан, доньки наслідного принца Шехзаде Юсуфа Іззеддіна. Також стало відомо, що між Фаруком та її матір'ю Сабіхою не все гаразд.[15] Вона та її сестри стали на бік матері. Фарук звинуватив Сабіху в тому, що вона налаштувала їхніх дочок проти нього. Але він уже був закоханий у Міхрішу, і питання конфлікту було лише приводом.[16] У 1948 році, після двадцяти восьми років шлюбу, Фарук розлучився з Сабіхою та одружився з Міхріші[17]. Після чого Сабіха приїхала до Парижа, щоб жити з донькою.[18] Після скасування закону про вигнання для принцес у 1952 році її мати переїхала до Стамбула.[18] після смерті принца Мухаммеда Алі в 1977 році Ханзаде овдовіла[2][19].

Смерть[ред. | ред. код]

Ханзаде-Султан померла 19 березня 1998 року у віці сімдесяти чотирьох років у Парижі, Франція.[1][2][14] Її тіло було доставлено до Стамбула та поховано 26 березня 1998 року на кладовищі Асіян Асрі.[2]

Походження[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Абдул-Азіз
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Абдул-Меджид II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Хайраніділ-Кадин
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Шехзаде Омер Фарук
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Шехсувар-Ханим
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Ханзаде-Султан
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
12. Абдул-Меджид I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Мехмед VI
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
13. Гулусту-Ханим
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Сабіха-Султан
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
14. Гасан Маршан
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. Назікеда-Кадин
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
15. Фатма Горекан Аредба
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Bardakçı, 2017, с. xiv.
  2. ↑ а б в г д е Adra, Jamil (2005). Genealogy of the Imperial Ottoman Family 2005. с. 36—37.
  3. ↑ SON MISIR MELİKESİNE VEDA. Ekrem Buğra Ekinci. 4 квітня 2012. Процитовано 6 червня 2020.
  4. ↑ Bardakçı, 2017, с. 70.
  5. ↑ Bardakçı, 2017, с. 124.
  6. ↑ Bardakçı, 2017, с. 111.
  7. ↑ Bardakçı, 2017, с. 167.
  8. ↑ Bardakçı, 2017, с. 166.
  9. ↑ а б в Bardakçı, 2017, с. 168.
  10. ↑ Bardakçı, 2017, с. 128.
  11. ↑ MAADI'S OTTOMANS. egy.com. Процитовано 30 червня 2020.
  12. ↑ Bardakçı, 2017, с. 238.
  13. ↑ Bardakçı, 2017, с. 301—302.
  14. ↑ а б Hanedanın en güzel sultanı artık yok. Hürriyet. 22 березня 1998. Процитовано 14 серпня 2020.
  15. ↑ Bardakçı, 2017, с. 205.
  16. ↑ Bardakçı, 2017, с. 208.
  17. ↑ Bardakçı, 2017, с. 171.
  18. ↑ а б Bardakçı, 2017, с. 266.
  19. ↑ Bardakçı, 2017, с. xii.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Bardakçı, Murat (2017). Neslishah: The Last Ottoman Princess. Oxford University Press. ISBN 978-9-774-16837-6.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ханзаде-Султан_(донька_Омера_Фарука)&oldid=38481182