Нижні Головлі
| село Нижні Головлі | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Хмельницька область | ||||
| Район | Шепетівський район | ||||
| Громада | Крупецька сільська громада | ||||
| Облікова картка | Облікова картка | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1944 | ||||
| Населення | 170 | ||||
| Площа | 0,84 км² | ||||
| Густота населення | 202,38 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 30060 | ||||
| Телефонний код | +380 3842 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°24′49″ пн. ш. 26°48′09″ сх. д. / 50.41361° пн. ш. 26.80250° сх. д.Координати: 50°24′49″ пн. ш. 26°48′09″ сх. д. / 50.41361° пн. ш. 26.80250° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
243 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 30068, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, буд. 106 | ||||
| Карта | |||||
  Нижні Головлі | |||||
 Нижні Головлі | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Нижні Головлі́ (Чеські Головлі, Чехи) — село в Україні, у Крупецькій сільській громаді Шепетівського району Хмельницької області. Населення становить 170 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
Село Нижні Головлі (Чеські Головлі) виникло наприкінці XIX сторіччя, після скасування 1861 року кріпаччини у Російській імперії. Місцеві поміщики, шукаючи вигідних покупців на свої землі, почали продавати їх вихідцям з Австро-Угорщини — чехам, словакам, німцям-австрійцям. Ці землі викупили чехи та заснували село (колонію).
Царський уряд надав переселенцям з Чехії значні пільги, головними з яких були право на звільнення протягом 20-ти років від усіх повинностей, у тому числі й від військової служби на 5 років. На ці ж роки припадає ріст безземелля та безробіття селян у Чехії, посилення гніту німецько-австрійської бюрократії. Велику увагу серед охочих виїхати за межі Австро-Угорщини привертала Волинь, де земля була майже в десять разів дешевшою при високій родючості. Чехи на той час домоглися високого рівня агротехніки і культури землеробства, були досвідченими землеробами. Крім землеробства, переселенці займалися пивоварінням й іншими промислами, були добрими будівельниками. Чехи користувалися культурною автономією, яка сприяла підтримці зв'язків з вітчизною, допомагала зберегти мову і традиції.[1]
На Волинь масова еміграція починається в 1870-х рр., станом на 1897 р. тут поживало 27 670 чол., що становило 55 % усіх чехів, які оселилися в Російській імперії. За переписом 1911 р., налічувалось бл. 130 чеських колоній та 65 тисяч чеських поселенців. Переселяючись на Волинь, чехи розташовувалися цілими селами, не запозичили в німців хуторної системи.[2]
Чехам не лише було надано право засновувати найнижчі одиниці самоврядування — «волості», а й дозволялася свобода віросповідання. Серед переселенців було 65 % католиків, решту становили реформовані євангелісти, прихильники інших конфесій. Пізніше під тиском русифікації більшість перейшло у православну віру.
З перших років переселення емігранти дбали про освіту для молодого покоління. З Чехії виписувалася література з культури землеробства та багато белетристичних видань, які зосталися у спадок радянським чеським школам і здебільшого були вилучені з обігу органами політичного нагляду. Чехи почали впроваджувати свої способи хліборобства та вирощування нових культур. Успішно провадили торгівлю і різного роду ремісниче виробництво. Усе це суперечило українській селянській традиції і спершу не могло не викликати непорозуміння, навіть протидію корінного населення, але, переконавшись у певних перевагах способу господарювання емігрантів, поступово з'явились і спроби його наслідування.
.JPG)
Після того, як чехи добре виробили землю на своїй новій батьківщині (через 4-5 років), вони привозять цибухи хмелю, який став потім символом волинських чехів і головним джерелом їхніх прибутків як у дореволюційний час, так і в період НЕПу.
Варто відзначити, що чехи в колонії жили за власними національними обрядами, додержуючись звичаїв свого народу. Чехи святкували усі національні та православні свята.
Після жовтневого перевороту 1917 року життя чехів в Україні докорінно змінилось.
У 1925 р. була організована чеська рада з центром у Дідовій Горі, до якої також увійшло село Мощанівка[3]. Діловодство та службове листування в здійснювалося чеською мовою.
Після переходу до політики колективізації, і протягом 30-х рр. чехи, які здебільшого були заможними, або «середняками», зазнавали всякого роду репресій та утисків, у колгоспи чехи йшли неохоче.
Громадське життя зосереджується в першу чергу в колгоспі, (українці в кожному селі мають свій колгосп). Водночас продовжувалися розкуркулення та насильницька колективізація (економічні репресії під політичними гаслами). Остаточно підрубав життєвий устрій селян-одноосібників голодомор 1932—1933 рр. До 1933 р. переважну більшість селян було колективізовано.
Так в листопаді 1933 р. комісія констатувала:
…під час організації колгоспу в ньому зовсім не було комуністів, а переважали «чужі елементи», які нібито свідомо підривали його роботу. В результаті керівників колгоспу – чехів – було усунуто та вислано до Казахстану....[2]
В 1939 р. остаточно було ліквідоване національне районування, усі чеські ради реорганізовано у звичайні.
У 1947 році за домовленістю Радянського Союзу та Чехословаччини про переселення, чехів примусово вивезли на «історичну батьківщину»[4][5]. Залишились декілька родин, які мали змішані шлюби. У порожні хати чехів почали з'їжджатися сім'ї, у яких були проблеми з житлом.
У селі досі існує старе чеське кладовище,[6] таке ж — у Дідовій Горі.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 235 осіб, з яких 108 чоловіків та 127 жінок[7].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 169 осіб[8].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 95,29 % |
| російська | 2,94 % |
| інші | 1,77 % |
Символіка[ред. | ред. код]
Затверджена 15 липня 2016 р. рішенням сесії сільської ради. Автор — В. М. Напиткін.
Герб[ред. | ред. код]
У зеленому полі чотири золотих шишки хмелю, 1, 2 і 1. У червоній главі золота корона. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «НИЖНІ ГОЛОВЛІ». Корона символізує Нижні Головлі як колишнє чеське поселення; шишки хмелю — основний вид сільськогосподарської діяльності, яким в давнину займалися чеські переселенці.
Прапор[ред. | ред. код]
Квадратне полотнище розділене горизонтально на червону і зелену смуги у співвідношенні 1:2. На верхній смузі жовта корона, на нижній — чотири жовтих шишки хмелю, 1, 2 і 1.
Пам'ятники[ред. | ред. код]
- Біля будівлі сільського клубу погруддя Леніну (повалене невідомими активістами 20 листопада 2014 року).
Галерея[ред. | ред. код]
-
Сільський будинок культури -
В'їзд в село зі сторони c.Волиця -
Фруктовий сад -
Піщаний кар'єр у фруктовому саду -
Центральна вулиця -
Перехрестя доріг -
Село (вигляд із західної сторони) -
Сільський ставок -
Поле на південь від села -
В'їзд в село з західної сторони -
Дорога від села на c.Волиця
Див. також[ред. | ред. код]
- Чехи
- А. Б. Галус «Нижні Головлі — колишнє чеське село» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- «Чеська національна меншина в Україні в 20-30-ті роки ХХ століття» [Архівовано 9 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- Чехи на Волині [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ЧЕХИ У ЛУЦЬКОМУ ПОВІТІ ДО 1914 РОКУ[недоступне посилання з липня 2019]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Олександр Романчук, Софія Медлярська «З історії чеської колонії Ядвоніно Острозького повіту». Архів оригіналу за 18 листопада 2012. Процитовано 30 вересня 2011.
- ↑ а б С. А. Шульга «Порівняльний аналіз становища чеської національної меншини в радянській Україні та Польщі в 20-30-ті pp. XX ст.». Архів оригіналу за 10 жовтня 2014. Процитовано 27 грудня 2011.
- ↑ Нестеренко В. Етнонаціональний розвиток Славутчини в 20 — 30-ті роки ХХ ст. [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.] матеріал газети МИСЛЕНЕ ДРЕВО Ми робимо Україну — українською! [Архівовано 16 травня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Зближення країн Центральної Європи на зламі другого тисячоліття. Архів оригіналу за 10 жовтня 2014. Процитовано 28 березня 2013.
- ↑ Оптанти: вигнанці зі Словаччини. Архів оригіналу за 25 жовтня 2014. Процитовано 28 березня 2013.
- ↑ wikimapia. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 27 грудня 2011.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нижні Головлі |
- Погода в селі Нижні Головлі [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Список населених пунктів України, Хмельницька область [Архівовано 23 грудня 2016 у Wayback Machine.]. Нижні Головлі (карта) [Архівовано 3 березня 2018 у Wayback Machine.].
- Валентин Бендюг «Зникле село Мощанівка і буре вугілля біля Нетішина» [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Нестеренко В. «Етнонаціональний розвиток Славутчини в 20-30-ті роки ХХ ст.» [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Перший всеукраїнський інтернет портал всіх населених пунктів [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- wikimapia Головлі [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]
| |||||
