Никола Вуядинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Никола Вуядинович
Никола Вуядинович
Никола Вуядинович
Особисті дані
Народження 16 липня 1986(1986-07-16) (37 років)
  Белград, СФРЮ
Зріст 191 см
Вага 84 кг
Громадянство  Чорногорія
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Польща «Лех»
Номер 4
Юнацькі клуби
1996-2004 Сербія та Чорногорія «Црвена Звезда»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2004–2005 Сербія та Чорногорія «Рад» 21 (0)
2005–2006 Сербія та Чорногорія «Зета» 22 (2)
2006–2007 Сербія «Раднички» (Пирот) 25 (4)
2007–2008 Болгарія ЦСКА (Софія) 24 (1)
2008–2012 Італія «Удінезе» 0 (0)
2009–2010   Румунія «Уніря» (Алба-Юлія) 22 (0)
2010–2011   Шотландія «Абердин» 18 (1)
2012   Сербія «Явор» (Іваниця) 14 (2)
2012–2014 Австрія «Штурм» (Грац) 68 (10)
2014–2015 Іспанія «Осасуна» 25 (2)
2015–2017 КНР «Бейцзін Ентерпрайзес» 34 (2)
2017 Іспанія «Осасуна» 10 (0)
2017– Польща «Лех» 25 (1)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2007–2008 Чорногорія Чорногорія U-21 6 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 5 березня 2019.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 5 березня 2019.

Никола Вуядинович (серб. Nikola Vujadinović, нар. 16 липня 1986, Белград) — чорногорський футболіст, захисник клубу «Лех». Виступав, зокрема, за клуб «Удінезе», а також молодіжну збірну Чорногорії. Чемпіон Болгарії.

Никола має сербський та болгарський паспорт, його дід Величко належав до болгарської меншини Пірота[1]. На міжнародному рівні захищає кольори національної збірної Чорногорії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 16 липня 1986 року в місті Белград. Вихованець футбольної школи клубу «Црвена Звезда». У дорослому футболі дебютував 2004 року виступами за команду клубу «Рад», в якій провів один сезон, взявши участь у 21 матчі чемпіонату. Напередодні початку сезону 2005 року побував на перегляді спочатку в ОФК Белград, а потім протягом 10 днів — у «Арсеналі». Зрештою у 2005 році перейшов у подгорицьку «Зету», яку згодом залишив через конфлікт з тренерським штабом. Під час зимової перерви сезону 2006/07 років домовлявся про перехід до «Вест-Бромвіч Альбіону», проте англійська футбольна асоціація на дала дозволу на роботу, тому Вуядинович підписав договір з пиротські «Радничком», за який зіграв 14 матчів у другому дивізіоні сербського чемпіонату.

У травні 2007 року Вуядинович перейшов вільним агентом до ЦСКА (Софія), підписавши з клубом 3-річний контракт[2]. У складі болгарського клубу дебютував у єврокубках, 16 серпня 2007 року у кваліфікації Кубку УЄФА проти «Омонії» (Нікосія) з Кіпру. Протягом цих років зіграв 24 матчі та відзначився 1 голом, а також виборов титул чемпіона Болгарії.

У серпні 2008 року «Удінезе» оголосило, що домовилося про перехід чорногорця за 1 мільйон євро[3]. Никола узгодив з клубом 5-річний контракт[3][4]. Відіграв за команду з Удіне наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри.

У вересні 2009 року «Удінезе» відправило Вуядиновича в оренду до «Унірі» (Алба-Юлія) з Румунії[5][6]. Разом з командою посів останнє місце у вищому дивізіоні чемпіонату Румунії. У сезоні 2010/11 років перейшов в оренду до представника Прем'єр-ліги Шотландії ФК «Абердин»[3]. Головним чином розглядався як заміна Річарду Фостеру, первинну заявку на роботу якого було відхилено[3], яку згодом клуб оскаржив[7].

15 січня 2011 року оренда чорногорця була продовжена до завершення сезону. Під керівництвом Марка Макгі, а згодом і Крейга Брауна, зіграв у 18 матчах чемпіонату країни, а також брав участь у півфінальних поєдинках кубку країни та кубку шотландської ліги[8]. Оренда Николи завершилася наприкінці сезону 2010/11 років[9].

Під час зимової перерви сезону 2011/12 років Вуядинович переїхав з Італії до Сербії, де виступав в оренді в складі представника сербської Суперліги ФК «Явор» (Іваниця)[10].

24 червня 2012 року Никола залишив «Удінезе» та підписав 2-річний контракт зі «Штурмом» (Грац), який очолював німець Пітер Гібалла[11]. Дебютував за нову команду 21 липня 2012 року проти чинного чемпіона країни «Ред Булл» (Зальцбург), в якому його команда з Грацу на Меркур Арені поступилася з рахунком 0:2. Дебютним голом в австрійській Бундеслізі відзначився 25 серпня 2012 року у переможному (3:2) домашньому поєдинку проти «Адміра Ваккер Медлінг», де після подачі з кутового у виконанні Харіса Букви встановив рахунок 2:0. Незважаючи на те, що в австрійській команді був гравцем основного складу, у червні 2014 року вирішив покинути клуб.

31 жовтня 2014 рокупідписав 1-річний контракт «Осасуною» з Сегунда Дивізіону, розглядався як заміна травмованому Жордану Лотьйо[12].

16 липня 2015 року перейшов до «Бейцзін Ентерпрайзес» з Першої ліги чемпіонату Китаю[13]. У пекінському клубі двічі боровся за вихід до Китайської Суперліги, проте в обох випадках команді підвищитися в класі не вдавалося У 2017 році повернувся до «Осасуни», яка на той час виступала в Прімері. Проте за підсумками сезону 2016/17 років команда повернулася до Сегунди.

7 липня 2017 року підписав контракт з польським «Лехом»[14]. Дебютував за нову команду 27 липня 2017 року у виїзному поєдинку Ліги Європи проти «Утрехта»[15]. Станом на 5 березня 2019 року відіграв за команду з Познані 25 матчів в національному чемпіонаті.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

Протягом 2007–2008 років залучався до складу молодіжної збірної Чорногорії. На молодіжному рівні зіграв у 6 офіційних матчах.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Єврокубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
2004–05 Сербія та Чорногорія «Црвена Звезда» CC 21 0 КС 0 0 - - - - - - 1 0
2005–06 Сербія та Чорногорія «Зета» ПЛ 22 1 - - - - - - - - - 10 1
2006–07 Сербія «Раднички» (Пирот) CC 25 0 - - - - - - - - - 14 0
2007–08 Болгарія ЦСКА (Софія) A 24 1 КБ 0 0 - - - - - - 18 1
2008–09 Італія «Удінезе» A 0 0 КІ 0 0 КУЄФА 0 0 - - - 0 0
Усього за кар'єру 92 2 0 0 0 0 92 2

Досягнення[ред. | ред. код]

ЦСКА (Софія)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Новото попълнение на ЦСКА Никола Вуядинович От Звезда при Люпко през Арсенал на Венгер до „Армията“ и Стойчо | Футбол, новини, Спорт. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 9 березня 2019.
  2. CSKA Sofia add international duo. UEFA.com. 5 липня 2007. Процитовано 9 листопада 2008.
  3. а б в г Duncan, Colin (4 вересня 2010). Work permit sweat over Serie A defender for Aberdeen manager Mark McGhee. Daily Record. Архів оригіналу за 4 березня 2012. Процитовано 4 вересня 2010.
  4. Official: Vujadinovic to Udinese. Goal.com. 6 серпня 2008. Архів оригіналу за 29 серпня 2010. Процитовано 26 серпня 2010.
  5. Nikola Vujadinović domestic profile for 2009/10. Uefa.com. 26 травня 2010. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 26 серпня 2010.
  6. FC Unirea s-a întărit cu doi jucători (румунська) . FC Unirea Alba Iulia. 12 вересня 2009. Процитовано 12 вересня 2009.[недоступне посилання з квітня 2019]
  7. Aberdeen get permit for defender Nikola Vujadinovic. BBC Sport. 6 вересня 2010. Архів оригіналу за 9 вересня 2010. Процитовано 6 вересня 2010.
  8. Nikola Vujadinovic profile. Aberdeen FC. Архів оригіналу за 29 вересня 2010. Процитовано 31 серпня 2011.
  9. Aberdeen FC announce trio can go. Evening Express (Scotland). 27 квітня 2011. Архів оригіналу за 20 March 2012. Процитовано 31 серпня 2011.
  10. Nikola Vujadinović [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] at Srbijafudbal
  11. Sturm rüstet Abwehr mit Vujadinovic auf (German) . laola1.at. 24 червня 2012. Архів оригіналу за 27 червня 2012. Процитовано 5 серпня 2012.
  12. Osasuna ficha a Nikola Vujadinovic [Osasuna signs Nikola Vujadinovic] (Spanish) . Osasuna's official website. 31 жовтня 2014. Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 6 листопада 2014.
  13. 北控官方宣布前西甲铁卫加盟 将披球队4号战袍 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] at sports.sohu.com 2015-07-24 Retrieved 2015-07-25
  14. Vujadinović piłkarzem Lecha (Polish) . Lech Poznań. 7 липня 2017. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 7 липня 2017.
  15. Sezon 2017/18 (польська) . 90minut. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 2 серпня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]