Олександр де Балскот
| Олександр де Балскот | |
|---|---|
| Народився |
Balscoted, Wroxtond, Чарвелл, Оксфордшир, Англія |
| Помер | 1400 |
| Діяльність | священник, суддя |
| Посада | Lord Lieutenant of Irelandd |
| Конфесія | англіканство |
.jpg)
Олександр де Балскот, також відомий як Олександр Петі (англ. - Alexander de Balscot, Alexander Petit) (помер 1400 р.) – відомий ірландський священик, політик, державний та церковний діяч, суддя англійського походження, єпископ Оссорі, Єпископоп Міта, скарбник Ірландії, лорд-канцлер Ірландії [1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Родина[ред. | ред. код]
Олександр де Балскот народився в Балскоті, що в Оксфордширі, Англія. Ніколас де Балскот - головний барон казначейства Ірландії в 1313 - 1319 роках, ймовірно, був його двоюрідним братом, хоча належав до більш раннього покоління. Джон Балскот, заступник лорда-скарбника Ірландії в 1354 році, і Ральф Балскот, клерк на королівській службі, також могли бути його родичами.
Єпископ[ред. | ред. код]
Вперше про Олександра де Балскота повідомляють в Ірландії в 1358 році. Він став вікарієм Дангарвана в 1359 році, єпископом Оссорі в 1371 році і єпископом Міта в 1386 році. Його критикували за витрати великих сум грошей, щоб вплинути на його обрання на Престол Оссорі, і за відвідування Святого Престолу без дозволу, але він отримав королівське помилування для покриття будь-яких можливих його протиправних дій [1].
Державний діяч[ред. | ред. код]
Олександр де Балскот був призначений скарбником Ірландії в 1372 і знову був на цій посаді в 1376 – 1377 роках. Він виконував обов’язки юстиціарія Ірландії в 1379 році, але не був призначений на цю посаду через погане здоров’я [1]. У 1377 році він і Джон Бреттан, барон казначейства Ірландії, були зайняті справами короля Англії в Манстері, Ірландія [2], хоча Таємна Рада відмовила в їх подальшому проханні переїхати до Англії, щоб доповісти про справи королю Англії та Ірландії Едуарду III [2]. У 1378 році він звернувся до Корони з проханням вимагати призначення Джона Ворнера на посаду верховного шерифа графства Корк і не втручатися в його справи. Річард II призначив його лорд-канцлером Ірландії у 1386 році. Він був ключовим членом ірландського уряду найвидатнішого королівського фаворита Роберта де Вера, герцога Ірландії. Після поразки де Вера в битві біля мосту Редкот у 1388 році Олександр де Балскот був звільнений з посади разом із більшістю його колег, включаючи Джона Стенлі, лорд-лейтенанта Ірландії, Джеймса Батлера, ІІІ графа Ормонда, губернатора та сера Роберта Крулла, верховного лорд-скарбника Ірландії. Пізніше того ж року король Річард II знову призначив їх усіх на старі посади [4].
Олександр де Балскот згодом також виконував обов’язки лорд-канцлера Ірландії та юстиціарія Ірландії до своєї смерті в 1400 році. У 1395 році король звільнив його від обов’язків лорд-канцлера Ірландії через старість [5]. У 1399 році він звернувся до короля з довгою та песимістичною промовою про стан справ в Ірландії: «Немає солдатів для захисту цього королівства і немає грошей, щоб заплатити за них... Король не має прибутку від цього королівства... Вороги [наші] сильні, зарозумілі та мають велику силу... Англійські повстанці є союзниками [наших] ірландських ворогів» [6].
Останні роки[ред. | ред. код]
Олександ де Балскот помер у своїй офіційній резиденції в Ардбраккані, графство Міт, і був похований у Трімі в абатстві Святої Марії, Трім. Його політика полягала в тому, щоб підкупити гельські клани в Пейлі та навколо нього, щоб якось укласти мир з ірландськими повстанцями [1]. Він був сильним союзником англо-ірландських магнатів і виступав проти призначення англійців на посади в Ірландії. Він неодноразово, але безуспішно закликав Корону надати більше підтримки ірландцям.
Репутація[ред. | ред. код]
Історик Елрінгтон Болл описує його як людину великої мудрості й освіченості. Частину своєї кар’єри він був у немилості, але йому завжди повертали впливову позицію, оскільки його поради вважалися незамінними [7]. Історик О’Фланаган [8] так само говорить про його надзвичайну високу репутацію мудрого й освіченого політика і священика.
Посилання і джерела[ред. | ред. код]
1. Beresford, David "Balscot, Alexander of" Cambridge Dictionary of Irish Biography
2. Close Roll 51 Edward III
3. National Archives SC 8/63/3137
4. Calendar of Patent Rolls, 1388-92. 103
5. National Library of Ireland f.2639 p.1546
6. Hull, Eleanor A History of Ireland and its People (1926-1931) Vol 1 Appendix IV
7. Ball, F. Elrington The Judges in Ireland 1221-1921 John Murray London 1926
8. O'Flanagan, J. Roderick Lives of the Lord Chancellors of Ireland London 1870