Повча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Повча
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Дубенський
Громада Повчанська сільська громада
Основні дані
Засноване 1583
Населення 983
Площа 2,632 км²
Густота населення 272,8 осіб/км²
Поштовий індекс 35644
Телефонний код +380 3656
Географічні дані
Географічні координати 50°22′27″ пн. ш. 25°30′02″ сх. д. / 50.37417° пн. ш. 25.50056° сх. д. / 50.37417; 25.50056Координати: 50°22′27″ пн. ш. 25°30′02″ сх. д. / 50.37417° пн. ш. 25.50056° сх. д. / 50.37417; 25.50056
Середня висота
над рівнем моря
257 м
Водойми річка Повчанка
Місцева влада
Адреса ради 35644, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Повча, вул. Річкова, 1а
Карта
Повча. Карта розташування: Україна
Повча
Повча
Повча. Карта розташування: Рівненська область
Повча
Повча
Мапа
Мапа

CMNS: Повча у Вікісховищі

По́вча — село в Україні Повчанської сільської громади у Дубенському районі Рівненської області. Населення становить 718 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село дало назву Повчанській височині, у центрі якої воно знаходиться. У селі є витоки річки Повчанки.

Історія[ред. | ред. код]

Містечко вперше згадується 1583 після третьої адміністративної реформи Волинського воєводства Речі Посполитої. Значними землями тут володіли українські магнатські роди Сангушків та Борятинських[джерело?].

В 1906 році село Вербівської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 25 верст, від волості 15. Дворів 220, мешканців 1356[1].

З 1917 — у складі УНР. З 1919 — окупація Польщі, воно включено до Вербської ґміни. Після Московського пакту Молотова — Ріббентропа 1939 село захопили сталінські війська. Воно включено до адміністративних структур маріонеткової Української РСР. Місцеві поляки зазнали масових та систематичних репресій з боку СРСР.

З 1941 у складі провінції Волинь-Поділля (нім. Wolhynien-Podolien) Райхскомісаріату Україна (нім. Reichskommissariat Ukraina), Німеччина. Проте вже з 1942 німецька влада у селі була номінальною — тут почали діяти загони УПА, які встановлювали тут революційну місцеву адміністрацію. Цьому чинили опір етнічні поляки та терористичні групи Армії Крайової, різноманітні банди. Під час українсько-польської війни, яка спалахнула 1943 в умовах німецької окупації, у селі загинув православний священик, настоятель Свято-Троїцького храму УАПЦ.

Після Другої світової війни село перебувало на території театру воєнних дій УПА. З 1950-тих тут почали діяти комуністичні господарства з примусовим типом роботи (колгоспи).

З 1991 — у складі самостійної України.

Весною 2018 року стало центром Повчанської ОТГ.

Населення[ред. | ред. код]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 718 осіб[2].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Відсоток
українська 99,16 %
російська 0,84 %

Бібліотека[ред. | ред. код]

Публічно-шкільна бібліотека-філіал Повчі знаходиться на території Повчанської сільської ради. Бібліотека обслуговує 500 читачів. Книжковий фонд — близько 16 тис. примірників. Пріоритетами в роботі бібліотеки є створення інформаційного простору, виховання культури читання, дослідження та вивчення історії і сьогодення рідного краю, удосконалення традиційних та освоєння нових технологій в роботі бібліотеки.

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

  • Міщук Тарас — бронзовий призер, веслувальник-каноїст на Олімпійських іграх 2016 року.

Див. також[ред. | ред. код]

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 27 січня 2019.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 27 січня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]