Посольство України в Угорщині
| |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Країна |
 Україна | ||
| Посол | Балог Іштван Арпадович т.п. | ||
| Відкрите | 24 березня 1992 | ||
| Адреса |
 Угорщина, 1125, Будапешт, вул. Іштенхеді, 84/В (ХІІ район) | ||
| 47°30′19″ пн. ш. 18°59′37″ сх. д. / 47.50542700002777252° пн. ш. 18.99371700002777885° сх. д.Координати: 47°30′19″ пн. ш. 18°59′37″ сх. д. / 47.50542700002777252° пн. ш. 18.99371700002777885° сх. д. | |||
| Офіційний вебсайт | |||
 | |||
Посольство України в Угорщині — дипломатична місія України в Угорщині, розміщена в Будапешті.
Завдання посольства[ред. | ред. код]
Основне завдання Посольства України в Будапешті представляти інтереси України, сприяти розвиткові політичних, економічних, культурних, наукових та інших зв'язків, а також захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб України, які перебувають на території Угорщини.
Посольство сприяє розвиткові міждержавних відносин між Україною та Угорщиною на всіх рівнях, з метою забезпечення гармонійного розвитку взаємних відносин, а також співробітництва з питань, що становлять взаємний інтерес. Посольство виконує також консульські функції.
Історія дипломатичних відносин (період Незалежності 1991)[ред. | ред. код]
Історія становлення українсько-угорських відносин бере свій початок з кінця 1989 року, коли в Угорщину прибула українська делегація на чолі з Міністром культури УРСР Юрієм Олененком. Під час цього візиту вперше в сучасній історії України було підписано протокол про співробітництво двох країн у сфері культури.
У серпні 1990 року до Будапешта прибула делегація МЗС України на чолі з Міністром Анатолієм Максимовичем Зленком. Відбулися зустрічі з Президентом Угорської Республіки Арпадом Генцем, прем'єр-міністром Йожефом Анталлом, міністром закордонних справ Гезой Єсенським.
У вересні 1990 року Україну з офіційним візитом відвідав президент Угорщини Арпад Генц.
Визначальним у двосторонніх відносинах України з Угорщиною став візит Голови Верховної Ради УРСР Леоніда Макаровича Кравчука до Угорщини (30 травня — 1 червня 1991 року), під час якого було підписано дев'ять двосторонніх документів, які заклали договірно-правову базу українсько-угорського співробітництва. Це зокрема Декларація про основи відносин між Україною та Угорською Республікою [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.], Консульська конвенція [Архівовано 29 вересня 2019 у Wayback Machine.], Декларація про принципи співробітництва щодо забезпечення прав національних меншин [Архівовано 14 жовтня 2021 у Wayback Machine.].
Саме цей візит в Угорщину делегації з України, переговори з керівництвом держави, підписання двосторонніх документів засвідчили визнання де-факто угорцями незалежності України ще за часів існування Радянського Союзу.
Після проголошення незалежності Україною 24 серпня 1991 року Угорщина, одразу після оголошення результатів Всенародного референдуму 1 грудня 1991 року, визнала Україну 6 грудня 1991 року. Дипломатичні відносини між Україною і Угорщиною були встановлені 6 грудня 1991 року шляхом підписання у Києві договору про основи добросусідства та співробітництва [Архівовано 15 липня 2021 у Wayback Machine.].[1] Це був перший документ такого рівня, який підписала Україна.
6 грудня в Києві було, вперше серед іноземних дипломатичних представництв, відкрито посольство Угорщини. У січні 1992 року був призначений тимчасово повірений у справах України в Угорщині. 24 березня 1992 року урочисто було відкрито перше дипломатичне представництво України за кордоном, посольство України в Угорщині [Архівовано 28 лютого 2021 у Wayback Machine.].
Керівники дипломатичної місії[ред. | ред. код]
- Яросевич Роман Гнатович (1919)
- Ґалаґан Микола Михайлович (1919—1920)
- Кобилянський Люцій Ремігійович (1920) т.п.
- Сікевич Володимир Васильович (1920—1921)
- Ткач Дмитро Іванович (1992—1998)
- Климпуш Орест Дмитрович (1998—2002)
- Дурдинець Василь Васильович (2002—2003)
- Мушка Юрій Юрійович (2003—2006)
- Ткач Дмитро Іванович (2006—2010)
- Мушка Юрій Юрійович (2010—2014)[2]
- Юнгер Михайло Бейлович (2014—2016) - тимчасовий повірений у справах
- Непоп Любов Василівна (2016[3]—2022[4])
- Балог Іштван Арпадович (2022-) - тимчасовий повірений у справах
Консульства України[ред. | ред. код]
- Консульство України в Ніредьгазі
- Іванчо Іван Васильович (2008-2011) — генеральний консул
- Бороденков Сергій Миколайович (2011—2015) — генеральний консул
- Гупало Аркадій Петрович (з 2015) — консул-керівник
- Почесне Консульство України у м.Сегед
- Почесне Консульство України у м.Шіофок
- Золтан Горват
Див. також[ред. | ред. код]
- Українсько-угорські відносини
- Український дипломатичний корпус
- Список дипломатичних місій України
- Посольство Угорщини в Україні
Література[ред. | ред. код]
- Матяш Ірина, Мушка Юрій. Діяльність Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині. Київ — 2005. — 400с.[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 358/2014 Про звільнення Ю.Мушки з посад Надзвичайного і Повноважного Посла України в Угорській Республіці та Представника України в Дунайській Комісії. Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 31 березня 2014.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 228/2016 Про призначення Л.Непоп Надзвичайним і Повноважним Послом України в Угорщині. Архів оригіналу за 31 травня 2016. Процитовано 30 травня 2016.
- ↑ Указ Президента України від 9 липня 2022 року № 480/2022 «Про звільнення Л.Непоп з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Угорщині»
- ↑ Діяльність Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2009. Процитовано 6 січня 2009.
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||
| |||||||||||||
|
