Підвисоцька Ольга
| Підвисоцька Ольга | |
|---|---|
 Хорунжий | |
 Ольга Підвисоцька | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
1898 Чортків, нині Тернопільська область |
| Смерть |
невідомо невідоме |
| Військова служба | |
| Роки служби | від 1915 |
| Приналежність |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина→ ЗУНР |
Ольга Спиридонівна Підвисоцька (1898, м. Чортків — ?) — українська військова та громадська діячка, учасниця національно-визвольних змагань.
Життєпис[ред. | ред. код]
Навчалася у вчительській семінарії у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ). Під час 1-ї світової війни домоглася зарахування на службу в Легіон УСС і стала наймолодшою його воячкою, влітку 1917 перебувала у Коші УСС. Восени того ж року вимушено залишила військову службу, вчителювала у с. Пасічна (нині Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл.). У листопаді 1918 вступила до УГА, служила у штабі 2-го куреня 5-ї Самбірської бригади, мала військове звання хорунжого. Відзначилася 15 травня 1919 у бою з поляками поблизу с. Гошани (нині Градівка Львівського р-ну Львівської обл.), коли після поранення командира сотні взяла на себе командування нею, брала участь у Чортківській офензиві [1]. Сотник Осип Станімір у книжці "Моя участь у визвольних змаганнях" згадував:
|
Надсунула свіжа польська розстрільна і нас здержала. Прийшло до розпучливого бою впрост рукопашного. Коменданта 5-ї сотні поручика Каравана та його четового Кліша ранено, а команду сотні перебрала хорунжа Підвисоцька. Мимо поважних втрат ми таки здержали ворожий наступ і почали вкопуватись[2]. | 
|
У липні 1919 у складі УГА перейшла у Наддніпрянську Україну. Перебувала у м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельницької обл.) і Вінниці. Після поразки національно-визвольних змагань залишилася з сім’єю у Радянській Україні. Проживала у Києві, м. Біла Церква (нині Київської обл.), від 1924 — у Харкові, учителювала. У серпні 1937 вийшла на пенсію за інвалідністю через важку хворобу. 4 листопада того ж року заарештована (її чоловіка М. Балицького розстріляли за 2 дні до того), трьох її неповнолітніх дітей відправлено у спецінтернат. Відповідно до постанови Особливої наради при НКВС СРСР від 29 травня 1938 як «соціально небезпечний елемент» і «дружина зрадника батьківщини» відправлена на спецпоселення на 5 р. у Казахстан. Подальша доля невідома. Реабілітована 1989 [1].
Література[ред. | ред. код]
- Х. Весна. Підвисоцька Ольга // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 72. — ISBN 978-966-528-279-2.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Гуцал, П. З. (14 вересня 2023). Підвисоцька Ольга Спиридонівна (Ukrainian) . Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
- ↑ Станімір Осип. Моя участь у визвольних змаганнях 1917-1920
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
