Пінігін Генадій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пінігін Генадій Іванович
Народився 19 травня 1943(1943-05-19)
Акутіха
Помер 26 серпня 2020(2020-08-26) (77 років)
Країна  СРСР
 Росія
 Україна
Діяльність науковий співробітник, астроном
Alma mater Томський державний університет
Заклад Пулковська обсерваторія
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Нагороди Заслужений діяч науки і техніки України

Геннадій Іванович Пінігін — фахівець у галузі позиційної астрономії та астрономічного приладобудування, професор, доктор фізико-математичних наук (1992), заслужений діяч науки і техніки України (2002), іноземний член Російської Академії природничих наук (2001).

Після закінчення аспірантури Г. І. Пінігін працював молодшим науковим співробітником у Головній (Пулківській) астрономічній обсерваторії Академії наук СРСР (1967). З 1986 року за рішенням Президії АН СРСР призначений завідувачем Миколаївського відділення ДАТ, з 1992 року Г. І. Пінігін - директор Миколаївської астрономічної обсерваторії, яка з 2002 року є науково-дослідним інститутом.

Основна наукова діяльність Пінігіна пов'язана з питаннями вивчення оптимальних конструкцій та створення нових меридіанних телескопів для наземних визначень координат небесних об'єктів. За успіхи в галузі астрономічного приладобудування Г. І. Пінігін був нагороджений срібною медаллю Виставки досягнень народного господарства (ВДНГ) СРСР (1974).

У 1995 році в НАО було створено новий автоматичний телескоп конструкції Г. І. Пінігіна (разом із співавторами) — Аксіальне меридіанне коло (АМК) [1], яке в 2001 році було внесено до списку об'єктів національного надбання України [2] [3] [4].

Під керівництвом Пінігіна в Миколаївські обсерваторії широко розгорнулося міжнародне співробітництво з астрономічними обсерваторіями Росії, Франції, Туреччини та КНР щодо уточнення зв'язку між радіо- та оптичною опорними системами координат, створення високоточного зведеного каталогу в обраних майданчиках небесної сфери, за спостереженнями та визначенням мас обраних астероїдів.

Пінігін веде активну педагогічну роботу, читаючи лекції студентам вузів Миколаєва та Санкт-Петербурга. Він автор понад 300 наукових публікацій. Пінігін є членом Міжнародної астрономічної спілки з 1979 року, очолює з 1992 року Вчену раду Миколаївської астрономічної обсерваторії. Мала планета Сонячної системи № 7976 має ім'я «Пінігін».

Біографія[ред. | ред. код]

Геннадій Іванович Пінігін народився 19 травня 1943 року в селі Акутіха, Бистроістокського району, Алтайського краю.

У 1960 році закінчив середню школу в Бійську.

У 1960 - 1965 роках навчавс в Томському державному університеті.

У 1962 році нагороджений Почесною грамотою та знаком Астрономічної Ради АН СРСР.

1965 року закінчив Томський державний університет за спеціальністю «Астрономогеодезія».

У 1965 - 1968 роках був аспірантом Пулковської обсерваторії.

У 1968 - 1985 працював молодший науковим співробітником Пулковської обсерваторії.

У 1973 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю «01.03.01 – Астрометрія та небесна механіка». Тема дисертації – «Дослідження Пулковського горизонтального меридіанного кола Л. А. Сухарєва за результатами спостережень прямих сходжень зірок».

У 1974 році закінчив Ленінградський інститут авіаційного приладобудування за спеціальністю "Радіоелектронні пристрої".

У 1976 - 1977 роках був начальником полярної експедиції на острові Західний Шпіцберген (Баренцбург, Норвегія).

У 1979 році обраний членом Міжнародного астрономічного союзу.

У 1985 - 1986 роках - старший науковий співробітник Пулковської обсерваторії.

У 1985 - 1991, 1994 - 2000 р.р. - член організаційного комітету комісії № 8 «Позиційна астрономія» МАС.

У 1985 році нагороджений срібною медаллю Виставки досягнень народного господарства (ВДНГ) СРСР, Москва.

В 1986 прийнятий в члени Європейського астрономічного товариства[5].

З 1992 року по теперішній час – директор Миколаївської астрономічної обсерваторії[6].

У 1992 році присвоєно науковий ступінь доктора фізико-математичних наук за спеціальністю «01.03.01 – Астрометрія та небесна механіка ». Тема дисертації – «Визначення прямих сходжень і відмін зірок за допомогою автоматичного меридіанного інструменту горизонтальної конструкції». Науковий ступінь присуджено спеціалізованою вченою радою Головної астрономічної обсерваторії Національної Академії наук України.

У 1993 році прийнятий до членів Української астрономічної асоціації[7].

У 1997 році присвоєно вчене звання професора за спеціальністю «астрономія та фізика». Звання надано рішенням вченої ради Миколаївського державного педагогічного інституту ім. В. Бєлінського (з 2001 року - Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського).

З 2000 року по 2003 рік – заступник голови, а далі член експертної вченої ради з астрономії Міністерства освіти і науки України.

З 2000 року до цього часу – член спеціалізованої ради ДАТ Національної Академії наук України.

З 2006 року - член комісії № 41 "Історія астрономії" МАС.

У 2009 році - член Національного комітету України зі святкування Міжнародного року астрономії.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Национальное достояние Украины: Аксиальный меридианный круг (АМК). Архів оригіналу за 7 серпня 2012. Процитовано 24 травня 2012.
  2. ↑ Постанова КМУ від 18 лютого 1997 р. N 174 «Про затвердження Положення про порядок визначення наукових об'єктів, що становлять національне надбання». Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 24 травня 2012.
  3. ↑ Науковий об'єкт, що становить національне надбання
  4. ↑ Перелік наукових об'єктів, що становлять національне надбання
  5. ↑ European Astronomical Society. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 27 травня 2019.
  6. ↑ Сотрудники НИИ НАО. Архів оригіналу за 16 травня 2011. Процитовано 4 березня 2011.
  7. ↑ Українська Астрономічна Асоціація. Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 24 травня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Жуков В. Ю. 70 лет директору Николаевской обсерватории академику РАЕН Г. И. Пинигину // Клио: Журнал для ученых. СПб.: ООО «Полторак», 2013. № 11(83). С. 149–151.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пінігін_Генадій_Іванович&oldid=40641136