Рожен Леонід Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонід Миколайович Рожен
 Генерал-лейтенант СБУ
Загальна інформація
Народження 2 лютого 1952(1952-02-02) (72 роки)
Синиха, Куп'янський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Військова служба
Роки служби 1999—2000
Приналежність Україна Україна
Рід військ  СБУ
Формування Головне управління розвідки Служби національної безпеки України
Нагороди та відзнаки
Орден «Знак Пошани»
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Іменна вогнепальна зброя
Іменна вогнепальна зброя

Леонід Миколайович Рожен (2 лютого 1952) — український спецпризначенець. Генерал-лейтенант. Начальник Головного управління розвідки Служби безпеки України (1999—2000). Голова Правління Фонду ветеранів і співробітників зовнішньої розвідки України, Кандидат економічних наук.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 2 лютого 1952 року в селі Синиха Куп'янського району Харківської області[1]. У 1974 році закінчив Ніжинський педагогічний інститут ім. М. В. Гоголя, фізико-математичний факультет[2]. Згодо закінчив Вищу Червонопрапорну школу КДБ СРСР ім. Ф. Е. Дзержинського.

З 1985 року обіймав різні посади в підрозділах Першого управління КДБ УРСР (зовнішня розвідка).

За участь у здобуванні окремих компонентів для створення радянського космічного корабля багаторазового використання «Буран» у 1985 р. отримав орден «Знак пошани», який вручив Перший секретар ЦК компартії України Володимир Щербицький.

У 1988 року начальник головного відділу розвідки Одеського обласного управління КДБ УРСР.

З 1992 року заступник начальника управління — начальник головного відділу розвідки управління СБУ в Одеській області. Працював у Міністерстві транспорту України, згодом — Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі, Міністерство закордонних справ, ДК «Укрспец­експорт», опікувався масштабними контрактами, зокрема щодо постачання 320 танків у Пакистан.

З лютого 1999 по листопад 2000 рр. — очолює Головне управління розвідки СБУ, активно займаючись її реформуванням.

З 2000 по 2002 рр. — перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України[3]. Водночас — голова Комітету з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю та голова Ради з питань розвідки при Президентові України, голова комісії зі знищення стратегічних наступальних озброєнь. Брав участь у виконанні рішення керівництва держави про набуття Україною без'ядерного статусу, знищенні ракетних шахт і утилізації твердопаливних елементів ракетних установок[4].

З 2004 року голова правління Фонду ветеранів і співробітників зовнішньої розвідки України.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Керівники розвідки. Архів оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 14 вересня 2017.
  2. Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!
  3. РАЗВЕДЧИК ВОЗЬМЕТСЯ ЗА ТОРГОВЛЮ ОРУЖИЕМ?
  4. ПОЧЕСНІ ІМЕНА УКРАЇНИ — ЕЛІТА ДЕРЖАВИ