51-ша окрема механізована бригада (Україна)
51-ша окрема механізована бригада (2002—2014) 51-ша механізована дивізія (1992—2002) | |
---|---|
Нарукавний знак бригади | |
Країна | Україна |
Вид | Сухопутні війська |
Тип | Механізовані війська |
Чисельність | бригада |
У складі | 13 армійський корпус |
Гарнізон/Штаб | Волинська область, м.Володимир-Волинський |
Оснащення | Т-64, БТР-60, БТР-70, БТР-80, БМП-1, БМП-2; |
Війни/битви | |
Нагороди |
|
Звання |
«Перекопсько-Харківська» «Празько-Волинська» |
Розпущено | 2014 |
Командування | |
Командувач | полковник Павло Півоваренко† |
| |
Медіафайли на Вікісховищі |
51-ша окре́ма гвардійська Перекопсько-Харківська Празько-Волинська ордена Леніна двічі ордена Червоного прапора ордена Суворова і Кутузова механізована бригада (51 ОМБр, в/ч А2331, пп В3938) — була легендарною складовою частиною механізованих військ України й за організаційно-штатною структурою входила до складу 13-го армійського корпусу Сухопутних військ України.
З'єднання було створене з 51-ї гвардійської мотострілецької дивізії СРСР.
У 2014 році бригада брала участь у війні на Донбасі.
1 грудня 2014 року бригаду розформували, а за місцем її дислокації створено нову — 14-ту окрему механізовану бригаду.
Історія
19 січня 1992 року особовий склад 51-ї гвардійської мотострілецької дивізії СРСР склав присягу на вірність українському народові. Дивізія була реорганізована у 51-шу механізовану дивізію.
У вересні 1999 року в рамках заходів, присвячених 800-літтю Волинсько-Галицького князівства та з нагоди 60-річчя з дня створення, дивізія одержала з рук Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Леоніда Кучми Бойовий Прапор та почесне найменування «Волинська».
У ході реалізації Державної програми розбудови і реформування Збройних Сил України у 2002 році 51-шу дивізію було реформовано в 51-шу окрему механізовану бригаду з залишенням їй усіх нагород та почесних найменувань.
Війна на сході України
Війну на сході України бригада зустріла у статусі кадрованої — вона мала всього порядка 500 кадрових військових-контрактників, у порівнянні з 800-1000 контрактників у звичайних частинах. До повного складу у 4500 бійців мала нарощуватися за рахунок мобілізованих.[1]
Приблизно о 6:00 ранку 22 травня 2014 року між Великоанадолем (Ольгінка) і Володимирівкою поблизу міста Волноваха Донецької області стався напад групи бойовиків так званої «ДНР» на табір військовослужбовців 51-ї механізованої бригади. За словами очевидців, бойовики приїхали на інкасаторських авто «Приватбанку», і відкрили вогонь з гранатометів та кулеметів. З особового складу бригади було близько 30 чоловік, 3 БТР або БМП. Під час обстрілу один із зарядів влучив у бойову машину, яка перебувала на блокпосту, що спричинило вибух боєкомплекту. Внаслідок бою загинуло 17 військових, включно з командиром батальйону майором Леонідом Полінкевичем, 18 поранено. Всього до місцевої лікарні було доправлено з вогнепальними пораненнями 31 людину.[2][3][4]
Після бою під Волновахою командира бригади полковника Яцкова було усунуто від командування, а саму бригаду вивели на злагодження на полігон Широкий Лан.[1] Проте 300 чоловік висловили бажання залишитися в зоні АТО — під Маріуполем ці сили провели три тижні, а в кінці червня вони були передислоковані в Докучаєвськ. Звідти частину особового складу перекинули в Амвросіївку, де тоді вела бої 72-га бригада, а частину батальйонно-тактичної групи на чолі з підполковником Миколою Капіносом відправили в район села Григорівка на кордоні з РФ. Росіяни щоночі здійснювали маневри силами порядка 50 машин, імітуючи атаки, проте кордон тоді не перетинали. Кожен день протягом двох тижнів там велися артилерійські обстріли — мінометна батарея тактичної групи, маючи хороші замасковані позиції на висоті, била по силам проросійських формувань, і практично не мала втрат.[1]
14 липня 2014-го під час переміщення в колоні поблизу села Черемшине вночі відбувся бій, військовики бригади дали гідну відсіч терористам. Після завершення бою 51-а бригада почала відхід із Черемшиного, терористами пострілом ПТРК уражено САУ 2С1. Тоді загинуло троє солдатів Олександр Абрамчук, Ігор Кантор і Юрій Трохимук та молодший сержант Юрій Трохимук, 2 зазнали поранень.
25 липня 2014 року 40 військовослужбовців 51-ї бригади і декілька військовослужбовців з 72-ї ОМБр з угрупування Збройних сил України, що утримувало позиції біля Червонопартизанська, після 10 днів у оточенні і під обстрілами, були змушені скласти зброю і перейти українсько-російський кордон, таким чином потрапивши у полон[5]. Кілька бійців з угрупування здаватись відмовилися і прорвалися до позицій ЗСУ. Того ж дня від поранень, котрих зазнав у бою під Луганськом, помер солдат Григорій Савчук.
1 серпня під Мар'янівкою загинули капітан Андрій Задорожний, сержант Руслан Калуш, молодший сержант Андрій Курочка, старші солдати Сергій Дармофал, Михайло Котельчук та Сергій Кушнір.
2 серпня у Запоріжжі суд відпустив під особисті зобов'язання всіх військовослужбовців 51-ої окремої механізованої бригади, яких підозрюють у дезертирстві (вимушено відступили під обстрілом на територію РФ)[6].
6 серпня, прикриваючи відхід бійців бригади під селом Красний Яр, поліг солдат Іван Сирватка. 7 серпня загинув у бою за Савур-могилу старший лейтенант 51-ї бригади Валентин Прихід.
17 серпня на блокпосту біля Савур-могили зазнав поранення у плече солдат 51-ї бригади Дмитро Герасимик. В Авдіївці надали медичну допомогу та витягли кулю, дорогою в Дніпропетровськ терористи обстріляли автобус з пораненими, осколок влучив в голову Дмитру. Помер у дніпропетровському шпиталі від тяжкого поранення у голову.
21 серпня зазнав смертельних поранень на блокпосту під Мар'їнкою сержант 51-ї бригади Сергій Приймак, ще троє військовиків поранено.
24 серпня 2014 року на український блокпост в Оленівці, що під Донецьком, почали наступ значні сили проросійських збройних угруповань: танковий підрозділ батальйону «Оплот» у складі щонайменше 5 танків, і піхота батальйону «Кальміус». Зі спогадів Миколи Тишика, танкіста 51-ї бригади, наступ почався з артилерійського обстрілу, хоча й неточного, о 4 ранку.[7] Зі спогадів танкістів Оплоту, що брали участь у тому нападі, вони у 6:23 ранку зайняли селище Луганське і далі висунулись на Оленівку, на блокпост Сигнальний. Згідно їх слів, головний танк у колоні ще до бою виявив несправність гармати — гідростопор, — він вийшов зі строю і пішов у поле лагодити неполадку.[7] Інші ж танки почали обстріл українського блокпосту, намагаючись вразити можливі позиції, техніку і вогневі точки українців. За словами Миколи Тишика, це була майже 8 ранку, вони зарядили бронебійний снаряд у гармату танку ще коли почули гуркіт танкових двигунів у тумані, і чекали у зеленці. Коли з туману вийшов танк Т-64БВ проросійських сил, його гармата була повернута в сторону Донецька, що спочатку спантеличило українських танкістів. Проте коли він почав розворот башти, український танк за наказом Миколи Тишика зробив постріл, яким одразу його підбив, влучивши в башту в місце командира. Підбитий танк спалахнув вогнем, і невдовзі вибухнув — його втрата спричинила панічні настрої серед танкістів Оплоту.
Зовнішні медіафайли | |
---|---|
Зображення | |
1. Затоплений Т-72Б зр. 1989, бортовий № 38 | |
2. Т-72Б, бортовий № 37, у «Оплоту» // 22 серпня 2014 | |
3. Т-72Б, бортовий № 37 // Askai | |
4. Т-72Б, бортовий № 37 як трофей // 24 серпня 2014 | |
Відеофайли | |
1. Танкіст Микола Тишик про захоплення ворожого танка // Громадське, 18 вересня 2014 |
Один з їх танків все ж поцілив український танк осколковим снарядом у башту, чим розбив йому триплекси, вивів з ладу стабілізатор гармати, а на башті почалась незначна пожежа, яку невдовзі Микола з екіпажем загасили. Проте інші два танки Т-72 Оплоту почали неорганізований відступ, під час якого один передом, а інший задом впали у канаву. Їх танкісти евакуювалися і втекли. Четвертий танк вийшов з бою, забравши пораненого мехвода.[7] В результаті бою українська сторона втратила підбитими БМП-2 і МТ-ЛБ. Проросійські сили втратили танк Т-64БВ згорілим, і два Т-72 покинутими: перший мав модель Т-72Б зр. 1989, бортовий № 38, і був затоплений повністю, його не змогли витягти українські військовики. Другий Т-72Б, бортовий № 37, був узятий трофеєм, і його передали батальйону міліції «Дніпро-1».[7]
25 серпня у боях за Іловайськ загинули вояки Олександр Лобжин, Ігор Пугач, Валерій Янчук.
27 серпня під артобстрілом біля Кутейникового зник безвісти солдат Сергій Курука.
29 серпня 2014 року при виході з Іловайського котла «зеленим коридором» загинули військовики 40-го батальйону Іван Джадан, Ігор Долгов, Костянтин Нечепуренко, Сергій Конопацький, 51-ї механізованої бригади — Василь Зелінський, Віталій Малишев, два невідомі бійці. Тоді ж полягли Вадим Засєкін, Богдан Тарасюк. В'ячеслав Іонов був у другій колоні, у БМП влучив снаряд, машина загорілася; Олександр Василюк, Олег Ващишин, Микола Гуменюк, Ігор Кушнір, Олександр Перепелиця, Андрій Посполітак, Андрій Саксін.
4 вересня 2014 року на блокпосту під Орлами Покровського району авто з солдатами, яких везли додому, розстріляли терористи, загинув рядовий 51-ї ОМБр Сергій Писарук. 12 вересня від важких поранень помер старший лейтенант Олексій Кітновський.
Розформування
22 вересня Президент Петро Порошенко повідомив, що 51-шу бригаду Збройних сил України буде розформовано, а на її місці буде створена нова механізована бригада.[8]
8 жовтня Петро Порошенко на зустрічі з бійцями та командирами 51-ї ОМБр анонсував створення 14-ї механізованої бригади, — на базі підрозділів 51-ї бригади, які зарекомендували себе як героїчні під час АТО:
Ті підрозділи, які героїчно себе проявили, не мають бути розформовані. Вони мають у повному складі зі збереженням своїх традицій стати основою нової бригади.
Серед таких президент назвав розвідників, які одними з перших взяли під контроль Савур-Могилу; протитанковий артилерійський підрозділ бригади, який знищив чимало бронетехніки противника; ремонтний підрозділ бригади, який під обстрілами виконував свої обов'язки; танковий підрозділ, який атакував ворога, щоб забезпечити виведення українських військ з-під Іловайська.
1 грудня 2014 року бригаду розформували, а за місцем її дислокації створили нову: 14-ту окрему механізовану бригаду.[10]
Втрати
1 листопада Петро Порошенко повідомив, що вдалося досягти звільнення іще 25 бійців, котрі перебували в полоні у Сніжному — вояків 51-ої бригади, а також з військової частини 3056 Національної гвардії та 39-го батальйону територіальної оборони: обмін відбувся в форматі 25 на 25[11].
30 грудня внаслідок переговорів, котрі організувала миротворча місія УПЦ МП, було визволено з полону трьох людей, із 51-ї бригади — молодшого сержанта Юрія Потейчука (Волинь) та молодшого сержанта Святослава Савчука (Волинь)[12].
1 лютого 2015 року з полону терористів вдалося визволити двох військовослужбовців з 51-ї механізованої бригади[13].
6 квітня загинув військовик 51-ї бригади Луць Дмитро Сергійович, місце та обставини не уточнені[14]. 29 квітня 2015-го здійснено спецоперацію за сприяння СБУ, вдалося звільнити військовика 51-ї ОМБР Євгена Олейника — провів в полоні бойовиків понад 8 місяців[15].
9 вересня 2015 року з полону терористів звільнені командир гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, підполковник Сергій Фураєв та командир гармати гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, старший матрос Артем Комісарчук — перебували у заручниках з часу Іловайського котла[16].
Структура
2002
- 50 окремий танковий батальйон
- 44 механізований полк
- 47 механізований полк
- 170 танковий полк
- 11 інженерний батальйон
- 21 Окремий розвідувальний батальйон
- 43 Артилерійський полк
- 59 зенітно-ракетний полк
- 25 окремий батальйон зв'язку
- 309 окремий батальйон технічного забезпечення
- 24 Польовий навчальний полігон
- 84 Окремий ремонтно-відновлювальний батальйон
Командування
- полковник Кравченко Володимир
- (жовтень 2009—жовтень 2012) підполковник Залужний Валерій Федорович[17]
- (жовтень 2012—травень 2014) полковник Яцків Володимир Васильович
- (травень—серпень 2014) полковник Півоваренко Павло Васильович в.о.[18], загинув 29 серпня 2014 року у бою під Іловайськом.
Див. також
- 14-та окрема механізована бригада
- 51-ша гвардійська мотострілецька дивізія (І формування)
- 51-ша гвардійська мотострілецька дивізія (ІІ формування)
Примітки
- ↑ а б в Цензор.НЕТ. КОМАНДИР ВЫСОТЫ. ПОДПОЛКОВНИК КАПИНОС ПРО ШТУРМЫ САУР-МОГИЛЫ. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Процитовано 8 вересня 2017.
- ↑ Поблизу Волновахи відбулися бої, загинули 8 українських військових - ЗМІ. Українська Правда. 22 травня 2014.
- ↑ ВИДЕО. Боевые действия под Волновахой. InfoResist. 22 травня 2014.
- ↑ Халатність командування могла стати причиною розстрілу наших військових під Волновахою. УНІАН. 22 травня 2014.
- ↑ Півсотні бійців 51-ї бригади здалися у полон росіянам?. Процитовано 17 липня 2016.
- ↑ Суд звільнив усіх бійців 51-ої бригади, підозрюваних у дезертирстві, — ГПУ
- ↑ а б в г Один проти чотирьох: подвиг танкіста Миколи Тишика 24 серпня 2014 року. Цензор.нет (укр.). Процитовано 12 вересня 2017.
- ↑ Порошенко: 51-шу бригаду, яка здалася у полон, буде розформовано. Процитовано 17 липня 2016.
- ↑ 51 бригада стане 14-ою, - Порошенко
- ↑ 51-ї ОМБР уже немає
- ↑ Порошенко повідомив, що з полону звільнили 25 українських військових
- ↑ Московські батюшки також визволяють українських полонених
- ↑ З полону терористів звільнили ще 5 українських бійців
- ↑ Луць Дмитро Сергійович
- ↑ З полону терористів звільнили двох українських військових
- ↑ Сергій Фураєв та Артем Комісарчук повернулися з полону
- ↑ У найбільшої військової частини у Волинській області новий командир!. https://blogs.korrespondent.net/. Корреспондент. 31 жовтня 2012. Процитовано 1 березня 2018.
- ↑ Зниклого комбрига 51 ОМБР Пивоваренка ідентифікували за ДНК. http://visnyk.lutsk.ua/. Вісник. 1 червня 2016. Процитовано 26 листопада 2016.
Посилання
- Офіційні втрати
- Командний пункт розформованої 51-ї механізованої бригади взяли в облогу військові та їх рідні
- У демобілізованих волинян вимагають гроші і «ставляться як до худоби»
- 51-ша окрема механізована бригада в боях влітку 2014 року
- Комбриг Павло Пивоваренко: від зрадника до Героя
- Жирохов М. Невідомі сторінки Іловайської операції: другий батальйон 51-ї бригади
- Сьогодні – річниця з дня створення славетної 51-ї ОМБр
- Українська гвардія
- Військові частини, нагороджені орденом Леніна
- Військові частини, нагороджені орденом Червоного Прапора
- Військові частини нагороджені орденом Суворова II ступеня
- Військові частини, нагороджені орденом Кутузова II ступеня
- Колишні бригади України
- Західне оперативне командування Сухопутних військ ЗС України
- Військові формування України у російсько-українській війні (з 2014)
- Військові формування, засновані 2002
- Історія Волинської області
- Військові формування у Володимирі-Волинському
- 51-ша окрема механізована бригада
- Військові формування, розформовані 2014