Бої за Шахтарськ (2014)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бої за Шахтарськ
Війна на сході України
Дата: 27 липня - 5 серпня 2014
Місце: Україна м. Шахтарськ, Донецька область
Результат: Перемога терористів ДНР, поразка України. Місто опинилося під російською окупацією.
Сторони
Україна Україна «ДНР»
Командувачі
Україна Євген Мойсюк Росія Ігор Стрєлков
Військові формування
Сухопутні війська  Проросійські бойовики
Військові сили
450 солдатів, 2 танки Т-64, 1 БТР-Д, 1 БМД-1, 3 БМД-1КШ, 21 БМД-2, 3 1В119 «Реостат», 7 САУ "Нон", 3 ГАЗ-66 з ЗУ-23-2, 1 вантажний автомобіль "Урал", 9 гаубиць Д-30, батарея ПТУР (БТР-РД), машини забезпечення. 600 бойовиків, кілька танків Т-64, БМП, 2 РСЗВ "Град", батарея гаубиць Д-30, деяка кількість мінометів калібру 82 і 120-мм.
Втрати
35 військовослужбовців загиблими, 3 полонених, 60 поранених, 4 БМД (2 знищено, а 2 захопили сепаратисти), взвод "Нон", 1 БТР-Д. 8 полонених

початок артилерійських обстрілів

вторгнення кадрових військ РФ

перші Мінські домовленості

другі Мінські домовленості

Бої за Шахтарськ — бойові дії, що точилися у м. Шахтарськ Донецької області влітку 2014 року під час війни на сході України.

Передумови

15 квітня 2014 року міський голова Олександр Наумович підтримав вимоги про надання особливих умов регіону. У цей же час був знятий державний прапор України з будівлі міської ради та замінений на прапор самопроголошеної «ДНР» і вийшов до людей зі зверненням: "Я поважаю думку народу, тому в міській раді виділено кабінет, в якому розташовуються представники «ДНР» і всі бажаючі можуть звернутися з питаннями, що цікавлять туди"[1]. У травні 2014 року незаконні збройні угруповання нейтралізували місцевий відділ міліції.

Перебіг подій

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.

25 липня 2014 року два батальйони 25-ої ОПДБр висунулися з Краматорська в Артемівськ у складі бригади, дійшли до Артемівська і розташувалися у вказаному місці. Командування АТО поставило локальну задачу для бригади – утримати передмістя Шахтарська для проходження колони 95-ої аеромобільної бригади, яка повинна була полегшити становище прикордонного угруповання. Зачистку іншої частини міста доручили щойно прибулим підрозділам 93-ої ОМБр та Нацгвардії.

Командири створили два рейдових загони, кожен з яких мав своє визначене завдання. Рейд проходив через села Польове, Орлово-Іванівка, Стожківське, Контарне. Вогневу підтримку надавала 26 ОАБр. Зведена група 1-го ПДБ - 250 чоловік, 2 танка (17 ОТБр), 16 БМД-2, зенітно-артилерійський взвод (3 ГАЗ-66 з ЗУ-23), а також артилерійська батарея (три САУ "Нона" і два 1В119 "Реостат"), вантажівки з особовим складом та машини тилу. Зведена група 2-го ПДБ - 200 чоловік, 1 БМД-1, 1 БТР-Д, 5 БМД-2, батарея 2С9 (4 САУ та один 1В119 "Реостат") та дві батареї Д-30 (в одній 5 і в іншій 4 гаубиці). Перша батарея бригадна, інша 95-ої ОАМБр. Крім того в складі 2-го ПДБ було три БМД-1КШ та батарея ПТУР(4 БТР-РД) і машини забезпечення.

26 липня 04.00 год. ранку колона почала рух убік Дебальцево. Угрупування 25-ої бригади обійшло місто, вплуталося у бій, але дало коридор батальйону Мойсюка, який, здійснивши маневр, обійшов місце бою і висунувся на Кам'янку. У районі залізничного насипу розвідники взводу старшого лейтенанта Еміля Ішкулова знищили групу супротивника, забравши його зброю (гранатомети, гранати РШГ), а також захопивши автомобілі, і забезпечили пересування другого батальйону. Коли розвідники підійшли до мостів, розташованих на дорозі від Дебальцево на Кам'янку, сепаратисти підірвали ці мости. Колона з'їхала з дороги і продовжила рух по полях, ігноруючи зруйнований міст. Поблизу Кам'янки розвідка кілька разів наштовхнулася на блокпости сепаратистів, знищивши їх. У самому селищі батальйон став на ночівлю і уранці висунувся далі.

Висунувшись з Кам'янки і вступивши в три бойові зіткнення, при цьому знищивши опорний пункт на Могилі Гострій, колона техніки зайшла на північно-східну частину Шахтарська і вийшла на південно-східну. Батальйон став на околиці міста, отримавши команду готуватися до оборони. В цей час позаду нього йшли у свій рейд підрозділу 95-ої ОАЕМБр. Батарея 95-ої бригади зайняла позиції біля взводу "Нони" 25-й ОПДБр. Після чого колона 95-ої ОАЕМБр, пройшовши поряд з 25-ою ОПДБр, пішла далі у напрямі Тореза/Сніжне, просуваючись у бік Савур-Могили.

Крім "слов'янських" частин ворога в місті знаходилась бронегруппа і піхота від "Оплота", командир горлівського бандформування Безлер передав дві установки РСЗВ "Град". Таким чином, можна говорити про те, що проти трьох неповних рот 25-ї бригади були кинуті всі сили так званої "ДНР"— як мінімум 600 чоловік, кілька танків, БМП, "Гради", батарея гаубиць Д-30. За донбаськими мірками липня 2014 року, це було дуже багато. Тим більше, що велика частина бойовиків (особливо ті, хто вийшов з Гіркіним зі Слов'янська) були вкрай мотивованими, мали бойовий досвід. Майже половину особового складу загонів бойовиків становили російські добровольці з колосальним бойовим досвідом чеченських воєн.

Підтягнувши сили, противник почав активні бойові дії на вулицях міста. При цьому маючи деяку кількість 82-мм мінометів (які постійно "кочували") і 120-мм мінометів і зайнявши панівну будівлю (16-ти поверхівку), звідки ефективно коректували вогонь гаубиць Д-30, встановлених прямо на головній площі міста, бойовики змогли нав'язувати свою тактику десантникам 25-ї бригади.

За короткий час була накрита батарея "Нон", знищена БМД (екіпаж не встиг відігнати машину, через що поруч почалися пожежі). В цих умовах кількість поранених просто зашкалювала — за три дні боїв їх було близько 60 (фактично кожен четвертий, а то й третій у групі).

Поява великої кількості поранених змусила командира групи майора Євгена Мойсюка шукати можливості для проведення колон. Перший прорив був здійснений 28 липня з загальним напрямком на північ, другий – на наступний день в несподівану для противника сторону – в напрямку Благодатного. Не чекаючи такого розвитку ситуації, бойовики на блокпосту на переїзді виявилися беззахисними перед танком і парою БМД, які несподівано атакували їх, знищивши велику кількість особового складу супротивника. Відразу після ривка по дорозі на Благодатне пішов "Урал" з пораненими.

Командир батальйону по зв'язку дізнався, що 95-а ОАЕМБр впоралася із завданням, і українські угрупування, які стояли біля кордону, вийшли з оточення (угрупування на висотах "Браво", "Граніт" і біля штаба командного пункту). Після виконання поставленого завдання знаходження угрупування 25-ої ОПДБр в Шахтарську видавалося безглуздим, і майор Мойсюк запросив дозвіл на відхід. Дозвіл був отриманий, було поставлено завдання поміняти місце розташування.

Комбат ухвалив рішення вийти на дорогу Торез/Шахтарськ, яка була однією з ключових магістралей, по яких йшло постачання до Донецька з росії техніки і живої сили. Розвідка десантників спостерігала ешелони, які йдуть на Донецьк, але можливості щось зробити, щоб перешкоджати цьому рухові, не було. Комбат вирішив перерізати цю магістраль. Він вибрав місце в декількох кілометрах західніше від місця їх нинішнього місцерозташування. Таким чином, виконував два завдання - виходив з оточення, в якому знаходився в Шахтарську, і блокував магістраль, яка була важливою ланкою в ланцюжку постачання бойовиків.

Перерозподілили техніку (втрати в техніці були, був знищений взвод "Нон" і одна БМД, були несправні дві БМД, одну змогли вивезти причепом, другу - довелося знищити), потрібно було розмістити поранених і двох загиблих бійців (cтарший солдат Р. Нікітін та солдат Д. Посохов). Люди були виснажені, майже не спали. Відомостей про супротивника бракувало, але знали, що у нього багато сил, усі їх місця базування були невідомі. Все це й зіграло трагічну роль при відході з Шахтарська. 31 липня 2014 р. о 4.30 ранку третього дня угрупування вже пішло на прорив з міста.

Під час проходження колони повз готель, щодо якого не було розвідданих (як потім з'ясувалося, в ньому розселили тих бойовиків, які прибули в Шахтарськ із Харцизська, Іловайська, Ханженкова і Кутейникова), і зазнала втрат перша рота (командир – капітан Олександр Луньов). Загинули старший лейтенант В. Градиський, сержант А. Жуков, сержант В. Матусевич, сержант Д. Симоненко, молодший сержант В. Іванов, старший солдат В. Гордієнко, старший солдат Д. Акімов, старший солдат А. Камінський, старший солдат О. Бригінець, солдат О. Сочева, солдат С. Ковтун та солдат А. Болтушенко

Однак найбільш трагічно склалася доля 3-ої роти. 3-тя ПДР під командуванням капітана Козака виходила похідною тиловою заставою, прикриваючи відхід перших двох рот, танкового взводу і артилеристів. У зв'язку з сильним запилюванням на дорозі вона відтягнулася назад на 400 метрів і виходила останньою. На перехресті на околиці Шахтарська десантники на на двох БМД і БТР-Д натрапили на єдиний на цьому напрямку танк бойовиків, який практично в упор став розстрілювати групу. Першим же снарядом була знищена БТР-Д ("703"). Внаслідок цього влучення загинули старший лейтенант П. Федоряка, старший лейтенант В. Шатайло, лейтенант А. Джубатканов, старший сержант В. Халін, молодший сержант Є. Сердюков, солдат С. Трегубчак, солдат В. Самишкін та солдат О. Сєдов.

БМД ("739"), яка йшла наступною в колоні, ухиляючись від танка, вилетіла з дороги і "роззулась", втративши гусеницю. Злетіла з дороги і БМД ("732"). Хоча екіпаж і десант змогли частково відійти (пізніше були евакуйовані розвідниками 8-го корпусу), але дві практично цілі машини дісталися ворогові.

2 серпня 2014 р. невелика група, з двох БМД-2, однією БМД-1 і двох БТР-РД з особовим складом висунулась в напрямку Орлово-Іванівки, де потрапили в засідку. Внаслідок зіткнення загинули капітан О. Какалюк, солдат І. Дубов та солдат О. Кудінов.

2-й ПДБ, який був приманкою для бойовиків, щоб дати 1-му вийти отримав наказ повернутись до базового табору на північній околиці Дебальцево. Але зранку 5 серпня 2014 р. під час руху, колона потрапила в засідку біля с. Петропавлівка, Шахтарський район, Донецька область. Внаслідок прямого влучення снаряду у бойову машину 2С9 «Нона» (бортовий номер "915") загинули старший лейтенант А. Руднєв, молодший сержант С. Русєв, старший солдат В. Мельников, старший солдат М. Міщенко, старший солдат А. Лащенко, солдат М. Лащенко та солдат В. Морозюк.

Наслідки

28 липня 2014 року терористичні збройні формування т.з. «ДНР» захопили Шахтарськ, місто опинилося під російською окупацією[2].

10 серпня “міністр оборони” т.з. «ДНР» терорист Ігор Стрєлков-Гіркін нагородив бойовиків за бої у Шахтарську медалями “За бойові заслуги” «ДНР». Нагороди отримала група з 24 мінометників, яка знищила близько 30 одиниць української бронетехніки[3].

21 вересня 2014 року українські війська вимушено відійшли з міста.

Втрати

Примітки

  1. ↑ У Шахтарську над будівлею міськради встановили прапор Донецької Республіки. 15 april 2014.
  2. ↑ Ополченцы освободили Шахтёрск. 28 June 2014.
  3. ↑ [Архівовано 10 August 2014 у argumenti.ru]
  4. ↑ Книга пам'яті

Матеріали

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бої_за_Шахтарськ_(2014)&oldid=40083400