Сухопутні війська Тунісу
| Туніська національна армія (сухопутні війська) Armée nationale tunisienne | |
|---|---|
 Емблема СВ Тунісу | |
| На службі | з 1956 |
| Країна |
 Туніс, Збройні сили Тунісу |
| Належність | Міністерство оборони Тунісу |
| Вид | Сухопутні війська |
| Чисельність | 27000 чол. |
| Гарнізон/Штаб | Туніс |
Туніська національна армія (фр. Armée nationale tunisienne: араб. جيش البر التونسي) — сухопутні війська Тунісу, один з трьох видів національних збройних сил.
Історія[ред. | ред. код]
Сучасні сухопутні війська Тунісу мають свої витоки від часів французького протекторату (1881–1956). Французи охоче брали до лав армії тунісців. Ними як правило укомплектовувалися підрозділи спагів (легка кавалерія) і тиральєрів (легка піхота). Ці частини брали участь в Наполеонівських війнах, Першій і Другій світових війнах, а також у військових діях Франції в Індокитаї до 1954 року включно[1].
Сухопутні війська — перший з трьох видів збройних сил Тунісу. Створені 24 червня 1956 року відповідно до одного з перших актів уряду Хабіба Бурґіби, після здобуття незалежності Тунісу від Франції: першою частиною Туніської національної армії став сформований 30 червня 1956 року загальновійськовий полк[2]. Необхідне озброєння і спорядження молода держава взяла з французьких запасів[3]. На початку збройні сили Тунісу були нечисленні і включали в основному піхотні частини, сформовані з колишніх військовослужбовців французьких колоніальних військ і особистої гвардії бея, що був номінальним правителем країни в період французького протекторату. Нова туніська армія спочатку включала 25 офіцерів, 250 унтер-офіцерів і 1250 особового складу, що перейшли зі служби в збройних силах Франції, а також 850 колишніх бейських гвардійців[1]. Основу нової армії складали колишні солдати колоніальних військ, які мали добру підготовку і реальний бойовий досвід, отриманий в битвах Другої світової війни і війни в Індокитаї, де брали участь три туніських батальйони. Однак при формуванні національних збройних сил Туніс зіткнувся з великими труднощами, зокрема відсутністю офіцерських кадрів і технічних фахівців, низькою дисципліною, недостачею сучасного озброєння. Крім того, на території Тунісу продовжували залишатися французькі війська. Близько чотирьох тисяч тунісців продовжували службу в ЗС Франції до 1958 року.
Новоствореній туніській армії довелося майже відразу після формування вступити в бойові дії проти них в південних районах уздовж кордону з Алжиром. До 1959 року майже всі французькі військові формування з території Тунісу були виведені, а туніські підрозділи поповнили національні збройні сили — чисельність армії зросла до 6000. Обов'язковий призов введений у січні 1957 року, а також дозволив до 1961 року збільшити чисельність збройних сил до 20 тисяч осіб і сформувати дванадцять батальйонів[3].
Першим серйозним випробуванням для туніської армії стала бізертинська криза. Небажання військово-політичного керівництва Франції евакуювати військово-морську базу в Бізерті — одному з найбільших міст і портів країни призвело до військового конфлікту 19 — 22 липня 1961. Франко-туніська війна 1961 року стала першою великою операцією ЗС Тунісу, які зазнали в ході неї значних втрат. Досвід цих боїв показав необхідність реорганізації та переоснащення національних збройних сил Тунісу.
Структура Туніської національної армії[ред. | ред. код]
Чисельність сухопутних військ ЗС Тунісу складає близько 27 тис. осіб. Основним тактичним з'єднанням в СВ Тунісу є бригада. Всього в сухопутних військах три мотопіхотні і одна піхотна (Сахарська) бригади. Дислокацію частин і підрозділів кожного із з'єднань визначає військово-адміністративний поділ території країни на військові округи з штабами бригад у містах Беджа, Кайруан, Габес, Ремада. Військові підрозділи, дислоковані в столиці країни місті Туніс, ряд інших частин і підрозділів центрального підпорядкування входять в Центральний військовий округ. Ці військові формування мають свої зони відповідальності, відповідна взаємодія організована при цьому через штаб сухопутних військ.
.jpg)
Бойовий склад сухопутних військ Тунісу[ред. | ред. код]
- Військові округи — 5;
- Бригади — 4:
- мотопіхотні — 3,
- піхотна (Сахарська) — 1
- Окремі полки — 7:
- танкові — 2,
- розвідувальний — 1,
- протитанковий — 1,
- інженерний — 1,
- зв'язку — 1,
- автотранспортний — 1,
- військової поліції — 1
- Група спеціального призначення — 1;
- Центр зв'язку — 1;
- Навчальні центри — 5.
Озброєння[ред. | ред. код]
Згідно з даними IISS The Military Balance на 2010 рік Сухопутні війська Тунісу мали у своєму розпорядженні таку техніку:
| Зброя й озброєння Сухопутних військ Тунісу по станом на 2010 | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Тип | Виробництво | Призначення | Кількість | Примітки | |||
| Танки | |||||||
| M60A1 |  США
|
основний бойовий танк | 30 | ||||
| M60A3 | США
|
основний бойовий танк | 54 | ||||
| SK-105 Кірасир |  Австрія
|
легкий танк | 48 | ||||
| Бойові розвідувальні машини | |||||||
| AML-90 |  Франція
|
БРМ | 40 | ||||
| Саладін | .svg){kind=small} Велика Британія
|
БРМ | 20 | ||||
| Бронетранспортери | |||||||
| M113A1/A 2 | США
|
бронетранспортер | 140 | ||||
| Engesa EE-11 Urutu |  Бразилія
|
бронетранспортер | 18 | ||||
| FIAT 6614 |  Італія
|
бронетранспортер | 110 | ||||
| Буксирувана польова артилерія | |||||||
| M101A1/A2 | США
|
105-мм гаубиця | 48 | ||||
| M114A1 | США
|
155-мм гаубиця | 12 | ||||
| M198 | США
|
155-мм гаубиця | 55 | ||||
| Міномети | |||||||
| 81-мм міномет | 95 | ||||||
| 107-мм міномет | 48 | включаючи самохідні | |||||
| Brandt | Франція
|
120-мм міномет | 18 | ||||
| Протитанкові засоби | |||||||
| M901 ITV | США
|
самохідний ПТРК | 35 | на шасі M113A1, для пуску TOW | |||
| MILAN | Франція
|
переносний ПТРК | 500 | ||||
| BGM-71 TOW | США
|
переносний ПТРК | 55 | ||||
| LRAC F1 | Франція
|
РПГ | 300 | ||||
| M-20 Супербазука | США
|
РПГ | 300 | ||||
| Техніка ППО | |||||||
| MIM-72 Chaparral | США
|
ЗРК | 26 | ||||
| RBS 70 |  Швеція
|
ПЗРК | 60 | ||||
| M42 Дастер | США
|
ЗСУ | 12 | ||||
| M55 (зенітна установка) |  Югославія
|
20-мм зенітна установка | 100 | ||||
| Тип 55/Тип 65 |  КНР
|
37-мм зенітна установка | 15 | китайські варіанти 61-К | |||
| РЛС | |||||||
| RASIT | Франція
|
РЛС | розвідка наземних цілей, наводка артилерії | ||||
Знаки розрізнення[ред. | ред. код]
Офіцери[ред. | ред. код]
| Категорії | Офіцери | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Погон | 
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Туніське звання | فريق أول | فريق | أمير لواء | عميد | عقيد | مقدم | رائد | نقيب | ملازم أول | ملازم |
| Український відповідник | Генерал | Генерал-лейтенант | Генерал-майор | Бригадний генерал | Полковник | Підполковник | Майор | Капітан | Старший лейтенант | Лейтенант |
Підофіцери і солдати[ред. | ред. код]
| Категорії | Підофіцери | Солдати | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Погон | 
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Туніське звання | وكيل أعلى | وكيل أول | وكيل | عريف أول | عريف | رقيب أول | رقيب | جندي أول | جندي |
| Український відповідник | |||||||||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б John Keegan. World Armies. — 2. — London : Gale Group, 1984. — P. 688. — ISBN 0810315157. (англ.)
- ↑ Décret du 30 join 1956 instituant l'armée tunisienne [Архівовано 27 грудня 2013 у Wayback Machine.] (PDF). Journal official tunisien (фр.) (52): 884. 29-30 June 1956
- ↑ а б Ridha Kéfi, «Les habits neufs de l'armée», Jeune Afrique, 13 juillet 1999 [Архівовано 30 січня 2009 у Wayback Machine.] (фр.)
Посилання[ред. | ред. код]
- M. М. Юрьев. Вооруженные силы Туниса [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.). Інститут Близького Сходу.
Див. також[ред. | ред. код]
| |||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про військові формування. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|
Це незавершена стаття про Туніс. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |