Тоні Левін

Тоні Левін
англ. Tony Levin
Основна інформація
Повне ім'я	англ. Anthony Frederick Levin
Дата народження	6 червня 1946(1946-06-06) (77 років)
Місце народження	Бостон, США
Роки активності	1970 — тепер. час
Громадянство	США
Професії	басист, блогер, джазмен, музичний продюсер, віолончеліст, музикант
Освіта	Істменівська школа музикиd
Інструменти	бас-гітара, контрабас, гітара, басовий інструментd і Chapman Stickd
Жанри	прогресивний рок і джаз
Лейбли	Naradad
tonylevin.com
Файли у Вікісховищі

Ентоні Фредерік Левін (нар. 6 червня 1946, Бостон) — американський музикант і композитор, який спеціалізується на бас-гітарі, стіку Чапмана і контрабасі. Він також співає та грає на синтезаторі. Левін найбільш відомий своєю роботою з King Crimson (з 1981) і Пітером Гебріелом (з 1977). Він також є учасником гуртів Liquid Tension Experiment (1997—1999, 2008—2009, 2020–нині), Bruford Levin Upper Extremities (1998—2000) і HoBoLeMa(2008—2010). З 2010 року він очолює власний гурт Stick Men.

Плідний сесійний музикант з 1970-х років, Левін зіграв на понад 500 альбомах. Сесії включають роботу з Джоном Ленноном, Сарою Маклахлан, Полою Коул, Стіві Нікс, Pink Floyd, Полом Саймоном, Лу Рідом, Девідом Боуї, Джоан Арматрейдінг, Томом Вейтсом, Бадді Річем, The Roches, Тоддом Рандгреном, Сіл, Ворреном Зевоном, Браяном Феррі, Лорі Андерсон, Кейт і Анною МакГаррігл, Гібонні та Жаном-П'єром Ферландом. Він гастролював з такими виконавцями, як Пітер Гебріел, Пол Саймон (з яким він знявся у фільмі 1980 року One-Trick Pony), Гері Бертоном, Джеймс Тейлор, Гербі Манн, Джуді Коллінз, Карлі Саймон, Пітер Фремптон, Тім Фінн, Річі Самбора, Айвано Фоссаті, Клаудіо Багліоні та Лоуренс Гован.

Левін допоміг популяризувати стік Чапмана та бас-гітару NS. Він також створив «фанкові пальці», модифіковані барабанні палички, які прикріплюються до пальців гравця, щоб ударяти по басових струнах, додаючи характерний перкусійний звук «ляпасу», який використовується у фанк-басі. У 2011 році Левін посів друге місце після Джона Пола Джонса з Led Zeppelin у «20 найбільш недооцінених бас-гітаристах» журналу Paste. У липні 2020 року Левін посів 42 місце в списку «50 найкращих басистів усіх часів» журналу Rolling Stone.

Дискографія

Левін грав на сотнях записів як сесійний музикант або запрошений артист. У цьому розділі представлена вибрана дискографія.

Дон Маклін — Don McLean (1972, United Artists Records) Бадді Річ — The Roar Of '74 (1974, Groove Merchant) Джуді Коллінз — Judith (1975, Elektra Records) Еліс Купер — Welcome To My Nightmare (1975, Atlantic Records) Еліс Купер — Alice Cooper Goes to Hell (1976, Warner Bros. Records) Рінго Старр — Ringo The 4th (1977, Polydor Records) Пітер Ґебріел — Peter Gabriel (1978, Charisma Records) Роберт Фріпп — Exposure (1970, EG Records) Пол Саймон — One-Trick Pony (1980, Warner Bros. Records) Чак Манджоні — Main Squeeze (1976, A&M Records) Арт Гарфанкел — Watermark (1977, Columbia Records) King Crimson — Discipline (1981, Warner Bros. Records) King Crimson — Beat (1982, EG Records) King Crimson — Three of a Perfect Pair (1984, Warner Bros. Records)

Anderson Bruford Wakeman Howe — Anderson Bruford Wakeman Howe (1989, Arista Records) Пітер Ґебріел — Us (1992, Virgin Records) Пітер Ґебріел — Secret World Live (1994, Geffen Records) King Crimson — THRAK (1995, Discipline Global Mobile) Тоні Левін — World Diary (1995, Discipline Global Mobile) Стів Горн, Тоні Левін, Джеррі Маротта — From The Caves Of The Iron Mountain (1997, Discipline Global Mobile) Білл Бруфорд, Тоні Левін, Девід Торн, Кріс Ботті — Bruford Levin Upper Extremities (1998, Discipline Global Mobile) Тоні Левін — Waters Of Eden (2000, Narada Records) Тоні Левін — Pieces Of The Sun (2002, Narada Records) Tony Levin Band — Double Espresso (2002, Narada Records) Тоні Левін — Resonator (2006, Narada Records) Тоні Левін — Stick Man (2007, Lazy Bones Recordings) Тоні Левін, Девід Торн, Алан Вайт — Levin Torn White (2011, Lazy Bones Recordings) Тоні Левін, Марко Міннеманн, Джордан Рудесс — Levin, Minnemann, Rudess (2013, Lazy Bones Recordings)