Трундаєв Євген Валентинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Валентинович Трундаєв
Народження 27 вересня 1986(1986-09-27)
Зарайськ, Московська область, РРФСР, СРСР
Смерть 15 жовтня 2014(2014-10-15) (28 років)
Сміле, Слов'яносербський район, Луганська область, Україна
Рід військ Збройні Сили Російської Федерації Збройні Сили РФ
Роки служби 2004—2014
Звання  Старший лейтенант
Війни / битви Бої за 32-й блокпост і Війна на сході України
Нагороди
Герой Російської Федерації
Герой Російської Федерації
Орден Мужності
Орден Мужності
Медаль «За військову доблесть» 2-го ступеня
Медаль «За військову доблесть» 2-го ступеня
Медаль «За відзнаку у військовій службі» 3-го ступеня
Медаль «За відзнаку у військовій службі» 3-го ступеня
Медаль «За повернення Криму»
Медаль «За повернення Криму»
Медаль «100 років Московському вищому загальновійськовому командному училищу»

Євге́н Валенти́нович Трунда́єв (рос. Евгений Валентинович Трундаев, 27 вересня 1986, Зарайськ, Зарайський район, Московська область, РРФСР, СРСР — 15 жовтня 2014, Сміле, Слов'яносербський район, Луганська область, Україна) — російський офіцер, старший лейтенант, командир протитанкового взводу 1-го мотострілецького батальйону 200-ї окремої Печенгської мотострілецької бригади Західного військового округу. Герой Російської Федерації (2015).

Біографія[ред. | ред. код]

Євген Валентинович Трундаєв народився 27 вересня 1986 року у Зарайську Московської області[1][2][3]. Батьки — Валентин Петрович і Віра Анатоліївна Трундаєви[4][5]. За національністю — росіянин[2].

Закінчив середню школу в селі Чулки-Соколово[ru] Зарайського району[6][7][2]. У 2004 році вступив до Московського вищого військового командного училища, яке закінчив у 2008 році. Потім проходив військову службу на посаді командира мотострілецького взводу 1-го мотострілецького батальйону 200-ї окремої Печенської мотострілецької бригади Західного військового округу, а в призначений командиром протитанкового взводу[6][3][2][4]. Мав військове звання старшого лейтенанта[8][2].

15 жовтня 2014 року у віці 28 років був поранений у бою та загинув під час виконання службових обов'язків, обставини яких і місце смерті не були розголошені російською владою[6][2][9][10]. 22 жовтня того ж року був похований на Єгорівському цвинтарі в Зарайську. За даними пошуковця Askai,[11] а також Служби безпеки України, Трундаєв був убитий під час боїв за 32-й блокпост поблизу села Сміле Луганської області України[12][10]. У 2015 році інформація про загибель військовослужбовців «у мирний час у період проведення спеціальних операцій» була засекречена указом президента Росії Володимира Путіна[13].

Пов'язані події[ред. | ред. код]

За даними СБУ, російські спецслужби мали намір помститися за смерть Трундаєва. У січні 2020 року СБУ затримала колишнього бійця НГУ Юрія Донцова, завербованого ФСБ Росії. За наказом росіян він мав підірвати колишнього українського розвідника Григорія Сиваченка, якого росіяни підозрювали у смерті Трундаєва і кількох військових інструкторів з Росії в боях за 32-й блокпост поблизу села Сміле Луганської області.[10]

Нагороди[ред. | ред. код]

Зовнішні зображення
Грамота о присвоении Трундаеву звания «Героя России»

Пам'ять[ред. | ред. код]

Бюст Трундаєва на Алеї слави Московського вищого військового командного училища

У 2016 році на могилі Трундаєва було відкрито пам'ятник[4]. У тому ж році меморіальна дошка була встановлена ​​на будівлі школи в Чулки-Соколово[7]. У 2017 році на Алеї слави Московського вищого військового командного училища було відкрито погруддя Трундаєва[16][3]. Погруддя також було відкрито на базі 200-ї окремої мотострілецької бригади у Печензі[9].

У 2017 році меморіальна дошка була встановлена ​​на Алеї героїв біля районного будинку культури імені В. Леонова в Зарайську[17], а в 2018 році — на будинку Трундаєва в Чулки-Соколово[18][19][20][21]. У 2019 році Трундаєву був присвячений автопробіг по ріці Осетр поблизу Зарайська[22][23]. У 2020 році біля пам'ятника воїнам-інтернаціоналістам у Зарайську була відкрита Стіна пам'яті, на якій значиться Трундаєв[24][25].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Був одружений, залишився син.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела
  1. ↑ Школа, 2016, с. 3.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м Трундаєв Євген Валентинович. Герої країни. Процитовано 1 серпня 2020.
  3. ↑ а б в г д е ж и Юрий Черномор (4 февраля 2018). Аллея героев в Московском ВОКУ. Ассоциация «Группы „Вымпел“». Процитовано 1 серпня 2020.
  4. ↑ а б в Почтили память земляка. Адміністрація міського округу Зарайськ. 10 жовтня 2016. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
  5. ↑ Зарайские ветераны провели урок мужества в лицее №5. Бойове Братерство. 12 грудня 2019. Процитовано 1 серпня 2020.
  6. ↑ а б в г д е Школа, 2016.
  7. ↑ а б Ирина Сорокина (18 октября 2016). В Зарайском районе открыта мемориальная доска в честь Героя России. Общественно-политическая газета «За новую жизнь» Зарайского муниципального района. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
  8. ↑ а б в Школа, 2016, с. 4.
  9. ↑ а б Константин Советов (14 марта 2017). «Золотые Звезды» Заполярья. 25 лет назад в нашей стране было учреждено звание «Герой Российской Федерации». Мурманский вестник. Процитовано 1 серпня 2020.
  10. ↑ а б в Ілля Барабанов, Ольга Івшина, Андрій Сошников (31 липня 2020). Гранітна правда Донбасу та Сирії: про що говорять пам'ятники, коли мовчить держава. BBC Ukrainian. Процитовано 1 серпня 2020.
  11. ↑ Askai707 (21 червня 2016). Russia’s 200th Motorized Infantry Brigade in the Donbass: The Hero of Russia. bellingcat (брит.). Процитовано 3 червня 2023.
  12. ↑ Андрій Цаплієнко (27 січня 2020). російські спецслужби хотіли підірвати українського розвідника. ТСН.Неделя вперше показує і жертву, і кілера Замах на ветерана АТО в Харкові: кілер зробив гучне визнання. РБК-Україна. Процитовано 1 серпня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  13. ↑ Потери российской армии в мирное время стали гостайной. BBC Russian. 28 мая 2015. Процитовано 15 ноября 2020.
  14. ↑ Случаи присвоения звания Героя России посмертно в 2014—2017 годах. РИА Новости. 17 июля 2017. Процитовано 1 серпня 2020.
  15. ↑ Герои Отечества. Кто и за что удостаивался высшей награды России. ТАСС. 9 декабря 2019. Процитовано 1 серпня 2020.
  16. ↑ В Московском ВОКУ открыли Аллею Героев. Міністерство оборони Російської Федерації. 9 вересня 2017. Процитовано 1 серпня 2020.
  17. ↑ Відкриття та освячення Меморіальної стели Героям Росії. Зарайське благочиння Московської єпархії. 14 жовтня 2017. Процитовано 1 серпня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  18. ↑ В Зарайском районе открыли мемориальную доску на доме Героя России. Интерфакс. 15 октября 2018. Процитовано 1 серпня 2020.
  19. ↑ Открыли памятную доску в честь Героя России. Администрация городского округа Зарайск. 15 октября 2018. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
  20. ↑ Памяти Героя России. Зарайское благочиние Московской епархии. 13 октября 2018. Процитовано 1 серпня 2020.
  21. ↑ Зарайское «Боевое Братство» установило мемориальную доску Герою России Евгению Трундаеву. Боевое Братство. 13 октября 2018. Архів оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 1 серпня 2020.
  22. ↑ III миссионерский поход «Покровская тропа». Зарайское благочиние Московской епархии. 12 октября 2019. Процитовано 1 серпня 2020.
  23. ↑ Покровская тропа 2019. Успенский храм в деревне Рожново. 12 октября 2019. Процитовано 1 серпня 2020.
  24. ↑ День ветеранов боевых действий отметили в Зарайске у памятника воинам-интернационалистам. Общественно-политическая газета «За новую жизнь» Зарайского муниципального района. 2 июля 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
  25. ↑ В День ветеранов боевых действий в Зарайске открыли Стену памяти. Боевое Братство. 3 июля 2020. Архів оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 1 серпня 2020.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Трундаєв_Євген_Валентинович&oldid=42642771