Французька абетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Докладніше: Французька мова

Французька абетка — сукупність літер, розташована у певній послідовності, що використовується у французькій писемності. Сучасна французька абетка складається з 26 літер латинської абетки з п'ятьма діакритичними знаками і двома лігатурами.

Французька абетка[ред. | ред. код]

Написання Звуки, що позначає Французька назва Український відповідник Написання Звуки, що позначає Французька назва Український відповідник
A a [a] [ɑ] a а N n [n] ɛn ен
B b [b] be бе O o [o] [ɔ] o о
C c [s] [k] se се P p [p] pe пе
D d [d] de де Q q [k] ky кю
E e [e] [ɛ] [ə] [œ] œ як ьо після приголосних R r [ʁ] ɛʁ ер
F f [f] ɛf еф S s [s] [z] ɛs ес
G g [g] [ʒ] ʒe же T t [t] [s] te те
H h аш U u [y] y як ю після приголосних
I i [i] i і V v [v] ve ве
J j [ʒ] ʒi жі W w [v] dublve дубль-ве
K k [k] ka ка X x [ks] [gs] [s] [z] iks ікс
L l [l] ɛl ель Y y [i] [j] igrek ігрек
M m [m] ɛm ем Z z [z] zɛd зед

Діакритичні знаки[ред. | ред. код]

Літери з діакритикою (діакритичні знаки не використовуються з великими літерами, в інших випадках написання літер без знаків є помилкою):

  • Акут (фр. accent aigu): використовується виключно з літерою E (É é) для позначення закритого звуку [е].
  • Гравіс (фр. accent grave): найчастіше використовується з літерою e (È è) для позначення відкритого звуку [ɛ]. Також ставиться над літерами a (À à) й u (Ù ù) для розрізнення прийменника à від дієслова il a (avoir), прислівника là від визначеного артикля la та прислівника où від сполучника ou.
  • Циркумфлекс (фр. accent circonflexe): ставиться над літерами a (Â â), e (Ê ê) та o (Ô ô) для позначення подовжених звуків, часто вказує на літеру s, якій передувала зазначена голосна. Для літер i (Î î) та u (Û û) носить лише орфографічний характер. Слугує для розрізнення дієприкметника dû від партитивного артикля du та дієприкметників crû (від croître) від cru (від croire).
  • Трема (фр. tréma): використовується з літерами e (Ë ë), i (Ï ï), u (Ü ü) та y (Ÿ ÿ), вказує на приналежність літер до різних складів задля уникнення трактування сполучення букв, як дифтонга.
  • Седіль (фр. cédille): використовується тільки з літерою c (Ç ç), позначає вимову [s] замість [k] перед голосними a, o, u.

Заміна літер з діакритикою на літери без діакритики офіційно вважається орфографічною помилкою[1][2], але на практиці діакритика над великими літерами з технічних причин часто опускають. Ініціальні абревіатури пишуться без діакритики: CEE (Communauté Économique Européenne); графічні скорочення її зберігають: É.-U. (États-Unis).

При сортуванні діакритичні знаки не враховуються (за винятком слів, які розрізняються лише ними).

Лігатури[ред. | ред. код]

Лігатури: Ææ Œœ. Нерідко з технічних причин замінюються на дві літери: ae (або фонетичний запис é), oe.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Académie française, accentuation. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 5 листопада 2014.
  2. Banque de dépannage linguistique, Office québécois de la langue française, http://66.46.185.79/bdl/gabarit_bdl.asp?t1=1&id=1438 [Архівовано 6 листопада 2014 у Wayback Machine.]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та посилання[ред. | ред. код]