Чембалська Єпархія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чембалська Єпархія
Країна  Україна
CMNS: Чембалська Єпархія у Вікісховищі
Залишки фортеці Чембало.

Чембалська Єпархія (на лат.: Dioecesis Cimbaliensis seu Symbaliensis) — закрита кафедра Константинопольського патріархату та закрита титулярна кафедра католицької церкви.

Історія[ред. | ред. код]

Чембало — це назва, яку генуезці дали своїй колонії Симболон (Συμβολον) у Криму, яку вони займали понад століття приблизно з 1357 року. Місто, яке візантійці називають Ямболі, отримало нинішню назву Балаклава, коли його завоювали турки в 1475 році.

Ще до приходу генуезців, завдяки місіонерським діям францисканців і домініканців, Чембало став процвітаючим католицьким центром; з 1320 р. францисканці мали тут монастир.

Одночасно із заснуванням колонії була зведена єпархія латинського обряду. Атрибуція церковної провінції, до якої він належить, є невизначеною; в Provinciales XIV століття вказується як суфраган Сарая (місто на Волзі) або Ханбалику (тобто Пекіна). З географічної точки зору ця остання ознака здається ненадійною; натомість безсумнівно, що в 1363 р. папа довірив листи про призначення єпископа Чембало митрополиту Сарайському Космі.[1]

Через фінансові обмеження, в яких проживала єпархія, Управління Банка Святого георгія в Генуї зобов’язалося виділяти у своєму бюджеті щорічну комісію на потреби єпископів Чембало.

26 січня 1429 р. Папа Мартін V призначив нунцієм і апостольським збирачем фра-Ніколо да Тіволі, тобто відповідальним за збір прибутків, належних Святому Престолу в генуезьких колоніях і єпархіях Каффи, Хіоса, Мітилена, Чембало, Солдаї, Самастра і Пера.

Останній єпископ Алессандро Каффський потрапив у турецький полон, коли весь Крим опинився в їхніх руках у 1475 році. Після п'яти років ув'язнення йому вдалося повернутися до Італії, щоб померти в 1483 році.

Через кілька років єпархія була призначена як престол in partibus допоміжним єпископам; перший титулярний єпископ Джованні Вайльд був допоміжним помічником єпископа Камміна[2]; всі інші були помічниками Пассау. Місце не призначалося з середини XVII століття.

Історична реконструкція єпископів Чембало не зрозуміла. Насправді, як в офіційних документах Святого Престолу, так і в історичній літературі, Престол і єпископів Чембальськихчасто плутають з Камбалієнським Престолом і єпископами, тобто єпископами Ханбалика, сьогоднішнього Пекіна.

Хронотаксис[ред. | ред. код]

Єпископи[ред. | ред. код]

  • Нікколо † (? помер)
  • Hermitage de Parpaiono, OFM † (20 листопада 1364 р. - ? )
  • Джузеппе Вірменський † (26 травня 1386 р. - ? помер)
  • Доменіко, OFM † (9 серпня 1403 р . - ? звільнився)
  • Джузеппе † (? помер)
  • Людовіко, OP † (15 грудня 1427 р. - ? померла)
  • Бартоломео Капоні ді Пера, OFM † (15 квітня 1448 р. - помер близько 1462 р.)
  • Алессандро ді Каффа, OFM † (1 грудня 1462 - 1483 помер)

Титулярні єпископи[ред. | ред. код]

  • Джованні Вайльд † (помер 12 березня 1495 — 17 грудня 1532) [3]
  • Урбан Сагштеттер † (17 квітня 1553 — 3 липня 1556 призначений єпископом Гурка)
  • Еразмо Пагендорфер † (помер 24 березня 1557 - 15 липня 1561)
  • Мікеле Енгельмаєр † (померла 19 листопада 1561 - 13 липня 1568)
  • Кріштіану Кріппер † (7 листопада 1570 - 12 листопада 1573 помер)
  • Етторе Вегманн † (4 липня 1575 - 31 січня 1589 помер)
  • Крістофоро Вайльгамер † (помер 9 жовтня 1589 — 22 травня 1596)
  • Андреа Гофман † (помер 18 серпня 1597 — 24 травня 1604)
  • Бьяджіо Ламбіч † (помер 24 листопада 1604 — 5 лютого 1608)
  • Джованні Бреннер † (помер 10 грудня 1608 - 13 вересня 1629)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jean Richard, La Papauté et les missions d'Orient au Moyen Age (XIII-XV siècles), Ecole Française de Rome, 1977, p. 243.
  2. Questa è l'indicazione riportata da Eubel, Hierarchia catholica, II, p. 128. L'epitaffio di Giovanni Wilde, trascritto da Paweł Czaplewski (Tytularny episkopat w Polsce średniowiecznej, p. 159, nota), riporta: episcopus Simbaliensis et suffraganeus Warmiensis.
  3. Paweł Czaplewski, Tytularny episkopat w Polsce średniowiecznej, Roczniki Towarzystwa Przyjaciół Nauk Poznańskiego 43, Poznań, 1915, pp. 156-159.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Інші проекти[ред. | ред. код]

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]