Шелуміель Лопатто
| Шелуміель Лопатто | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
14 (27) травня 1904 Тракай, Віленська губернія, Російська імперія | |||
| Помер |
20 вересня 1923 (19 років) Паневежиський повіт, Литва | |||
| Поховання | Науяместіс | |||
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} Литва | |||
| Діяльність | поет, лісівник | |||
| Alma mater | Олександрівське караїмське духовне училище | |||
| Роки активності | з 1923 | |||
|
| ||||
Шелуміель Лопатто (лит. Šėlumiėlis Lopato; нар. 27 травня 1904, Троки, Віленська губернія, Російська імперія — пом. 20 вересня 1923, Паневежиський повіт, Литва) — литовський караїмський поет.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в Троках в бідній караїмської родині[1]. Батько — новоміський міщанин Йошіягу Лопатто, кравець родом з Поневежа, мати — Маня Дубинська, родом з Трок[2]. Мав брата Йосипа (потонув в о. Гальве в 1910 році) та сестру Раю. У 7-річному віці втратив матір. У 1911-1915 роках навчався в Трокському початковому для караїмських дітей училищі в Ісаака-Боаза Фірковича[1]. Вирішивши продовжити своє навчання, за напуттям родичів вирушив до Санкт-Петербурга, де в 1915-1916 році відвідував чоловічу гімназію. Незабаром туди переїхала вся його родина. Через війни, що почалася багато караїмів із західних губерній Росії перебралися до Криму. Так само вчинила й сім'я Лопатто, яка оселилася в Євпаторії[2]. У вище вказаному місті в 1916-1920 роках Шелуміель навчався в Олександрівському караїмською духовному училищі, яке закінчив на «відмінно»[1]. У 1920 році сім'я Лопатто повернулася додому і оселилася в Паневежисі, де Шелуміель вивчив литовську мову й почав трудову діяльність на посаді писаря в Пасвалісі[3].8 березня 1921 року зареєстрований як кандидат на посаду вчителя у Відділі освіти Біржайсько-Посвольского округу. У липні 1923 року закінчив лісовий технікум і став техніком лісового господарства. Працював заступником лісничого[2].
Убитий бандитами 20 вересня 1923 року поблизу Паневежиса під час виконання службових обов'язків[2][4]. Винних не знайшли. Похований на кладовищі в Науяместісі[3].
Творчість та громадська область[ред. | ред. код]
Поетичний талант проявився в роки життя в Євпаторії, де Шелуміель написав свої перші вірші караїмською мовою. У них поет відобразив тяготи свого життя, любов до людей і рідного краю. Поетичні образи Лопатто натхненні біблійними й релігійним мотивами, про що говорять назви деяких його віршів[5]. На думку Олександра Мардковича, у вірші «Глузування долі» (карї. Kültküsü gorałnyn) автор «передає спогади про свою матір і ту безпросвітну убогу обстановкуі, в якій йому довелося жити й зростати»[4]. Високо цінувала поезію Ш. Лопатто литовська поетеса Юдіта Вайчюнайте[3]. Свій вільний час Шелуміель Лопатто також присвячував науці та самоосвіті, громадської діяльності. Брав активну участь в житті караїмської громади, залучаючи молодих людей до літератури. У 1923 році став одним із засновників Паневезького суспільства караїмської молоді «Онармах»[6]. Займався перекладом і написанням п'єс для аматорського караїмського театру. За деякими даними, проводив богослужіння в Паневезького кенасі[2].
Твори[ред. | ред. код]
Поезія Шелуміеля Лопатто опублікована посмертно в караїмських журналах «Karaj Awazy», «Onarmach», «Awazymyz», а також перекладена польською та литовською мовами[1][2][7][8].
- Klaklar // Karaj Awazy. — Łuck, 1932. — № 2 (4).
- Tanbyłahy wachtłej // Karaj Awazy. — Łuck, 1932. — № 2 (4).
- Küsiancz // Karaj Awazy. — Łuck, 1932. — № 2 (4). — С. 4.
- Awo bigwurot Adonaj Elohim // Karaj Awazy. — Łuck, 1932. — № 2 (4).
- Kültküsü gorałnyn // Karaj Awazy. — Łuck, 1932. — № 2 (4). — С. 5.
- Kaiń (V. Hugo’dan) // Karaj Awazy. — Łuck, 1932. — № 2 (4). — С. 5—6.
- Iszancz // Karaj Awazy. — Łuck, 1932. — № 2 (4).
- Uszattyrmach Dawidnin Mizmorłaryna // Karaj Awazy. — Łuck, 1932. — № 2 (4). — С. 6—7.
- Mi jaale bahar Adonaj // Onarmach. — Panevėžys, 1939. — № 1. — С. 14.
- Sahyšlar // Onarmach. — Panevėžys, 1939. — № 1. — С. 14.
- Ханна-тётя // «Карай йырлары»: сборник поэзии литовских караимов / сост. М. И. Фиркович. — Вильнюс, 1989. — С. 153.
Пам'ять[ред. | ред. код]
На честь 10-річчя від дня смерті паневезьким караїмським суспільством випущена поштова картка з портретом Шелуміеля Лопатто[9].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г A. M. Szełumiel Łopatto da anyn jirłary // Karaj Awazy. — Łuck, 1932. — № 2 (4). — С. 1—4.
- ↑ а б в г д е Irena Jaroszyńska. Szełumiel Łopatto — w 100-lecie urodzin // Awazymyz : pismo Historyczno-Społeczno-Kulturalne Karaimów. — Wrocław, 2004. — Nr 2 (9) (grudzień). — S. 9—10. — ISSN 1733-7585.
- ↑ а б в Donatas Pilkauskas (11 травня 2019). 115 metų, kai gimė (1904) karaimų poetas Šelumielis Lopato. https://aina.lt (лит.). Процитовано 12 липня 2019.
- ↑ а б Шапшал, 1995, с. 109.
- ↑ Kizilov, 2015, с. 178.
- ↑ Irena Pilecka. Z kart dziejów Karaimów północnolitewskich // Awazymyz : pismo Historyczno-Społeczno-Kulturalne Karaimów. — Wrocław, 2016. — T. 27, nr 4 (53) (grudzień). — S. 7. — ISSN 1733-7585.
- ↑ «Карай йырлары» : сборник поэзии литовских караимов / сост. М. И. Фиркович. — Вильнюс, 1989. — С. 149—154.
- ↑ Bibliographia Karaitica, 2011, с. 649—650.
- ↑ Szymon Pilecki. Kontakty poniewiesko–wileńsko–trockie w latach 1938–1945 // Awazymyz : pismo Historyczno-Społeczno-Kulturalne Karaimów. — Wrocław, 2016. — T. 27, nr 4 (53) (grudzień). — ISSN 1733-7585.
Література[ред. | ред. код]
- Шапшал С. М. Караимы в Литве и Польше // Караимская народная энциклопедия. — М., 1995. — Т. 1. — 247 с. — (Караимская народная энциклопедия) — ISBN 5-201-14258-3.
- Kizilov M. The Sons of Scripture : The Karaites in Poland and Lithuania in the Twentieth Century. — Berlin; Warsaw : De Gruyter Open, 2015. — С. 527. — ISBN 978-3-11-042525-3.
- Walfish, Barry Dov. Literature In The Turkic Languages Of The East European Karaites // Bibliographia Karaitica: An Annotated Bibliography of Karaites and Karaism. — BRILL, 2011. — Vol. 2. — 892 с. — (Karaite Texts and Studies) — ISBN 978-90-04-18927-0.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційна сторінка Шелуміеля Лопатто в соціальній мережі Facebook
