Шолуха Віктор Григорович
| Шолуха Віктор Григорович | ||
|---|---|---|
 Сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
29 серпня 1974 Локачі | |
| Смерть |
29 серпня 2014 (40 років) Горбатенко, Старобешівський район | |
| Псевдо | «Шериф» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 МВС | |
| Рід військ |
 Спеціальна міліція | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.png){kind=small}
Шолуха Ві́ктор Григо́рович (1974—2014) — сержант, Міністерство внутрішніх справ України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1974 року в Локачі (Волинська область). Закінчив Локачинську філію Оваднівського професійного ліцею, тракторист-машиніст та слюсар-ремонтник.
В часі війни — водій роти «Світязь».
29 серпня 2014-го загинув під час виходу з Іловайського котла «зеленим коридором», який обстріляли російські десантники біля села Горбатенко. Лобове скло автобуса було прошите автоматною чергою, задня частина пошкоджена з ПТУРа.
Тимчасово був похований місцевими мешканцями на сільському кладовищі — разом з бійцями батальйонів: «Миротворець» Катрич В'ячеслав, Роман Набєгов, Максим Сухенко, Олексій Горай; «Херсон» — Олексій Вовченко. 15 вересня 2014-го тіло Олексія Горая було ексгумовано та привезено до Запоріжжя пошуковцями Місії «Експедиція-200» («Чорний тюльпан»).
27 грудня 2014 року похований в селищі Локачі.[1]
Без Віктора лишилися брат Сергій, дружина Олена і пасинок Міцкевич Богдан.[2]
Нагороди і вшанування[ред. | ред. код]
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни
- нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 2, місце 9
- Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[3]
- Іловайський Хрест (посмертно)
- почесний громадянин селища Локачі (посмертно; 2018)[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У Луцьку в суботу прощатимуться із бійцями, які загинули під Іловайськом. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. (укр.). Архів оригіналу за 21 серпня 2019. Процитовано 21 серпня 2019.
- ↑ Пасинок Героя, що загинув під Іловайськом, мріє про принтер
- ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня
- ↑ Третій почесний громадянин Локач
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 26 лютого 2015 року року № 109/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Шолуха Віктор Григорович [Архівовано 26 березня 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |