...і тоді я сказав — ні...
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
...і тоді я сказав — ні... | |
|---|---|
| ...и тогда я сказал — нет... | |
 | |
| Жанр | дитячий |
| Режисер | Павло Арсенов |
| Сценарист | Рустам Ібрагімбеков |
| У головних ролях |
Рифат Мусін Нато Шенгелая |
| Оператор | Михайло Якович |
| Композитор | Євген Крилатов |
| Художник | Микола Ємельянов |
| Кінокомпанія | Кіностудія ім. М. Горького |
| Тривалість | 79 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |
 СРСР |
| Рік | 1973 |
| IMDb | ID 0070210 |
«…і тоді я сказав — ні…» («…и тогда я сказал — нет…») — радянський художній фільм 1973 року, знятий режисером Павлом Арсеновим на Кіностудії ім. М. Горького.
Сюжет[ред. | ред. код]
Про перші повоєнні роки життя підлітків південного містечка. Щодня збираючись на пустирі, у своїх жорстоких іграх вони підкорялися найсильнішій зброї. Але це тривало доти, доки на пустирі не з'явився новий підліток — демобілізований з армії син полку, усміхнений і спокійний маленький солдат у військовій формі Костя…
У ролях[ред. | ред. код]
- Рифат Мусін — Елік
- Нато Шенгелая — Неля
- Микола Лебедєв — Юра
- Володимир Лідухін — Равілька, друг Еліка
- Сергій Соболєв — Аркадій Резчиков на прізвисько «Аркан», юний бандит, ватажок загону
- Володимир Давидов — Тхір, помічник Аркана
- Геннадій Воробйов — Костя Рудаков, син полку
- Олександр Осипов — Льоня Кравцов
- Павло Волчков — Качан
- А. Овсепян — епізод
- Сергій Курносов — син завмага
- Марія Ліфшиць — подруга Нелі
- Валентина Телегіна — тітка Паша
- Аріадна Шенгелая — Тамара, мама Еліка
- Ніна Магер — Тетяна, мама Льоні
- Галина Фролова — мати Нелі
- Микола Смирнов — Василь, управдом
- Анатолій Кокорін — слідчий
- В. Вишняков — епізод
- Армен Джигарханян — читає закадровий текст
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Режисер — Павло Арсенов
- Сценарист — Рустам Ібрагімбеков
- Оператор — Михайло Якович
- Композитор — Євген Крилатов
- Художник — Микола Ємельянов
Посилання[ред. | ред. код]
- ...і тоді я сказав — ні... на сайті IMDb (англ.)
|
