104-та десантно-штурмова дивізія (РФ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 104-та дивізія.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 31-ша бригада.
104-та десантно-штурмова дивізія
(з 2023)

31-ша окрема десантно-штурмова бригада
(1998—2023)

104-та повітрянодесантна дивізія
(1992—1998)
рос. 104-я гвардейская десантно-штурмовая ордена Кутузова дивизия
Емблема
На службі 1992 — дотепер
Країна Росія Росія
Вид  Десантні війська
Чисельність дивізія
У складі Центральний військовий округ
Дислокація м. Ульяновськ
Війни/битви

Друга чеченська війна
Війна у Південній Осетії
Анексія Криму
Війна на Донбасі
• Бої за Іловайськ

Операція ОДКБ в Казахстані
Російська агресія проти України 2022
Нагороди Російська гвардія Орден Кутузова II ступеня

104-та десантно-штурмова дивізія (104 ДШД, в/ч 73612)[1] — з'єднання Повітрянодесантних військ Збройних сил Російської Федерації чисельністю у дивізію. Дислокується у м. Ульяновськ, а під час війни — в окупованій Херсонській області. Є частиною окружного підпорядкування Центрального військового округу.

1992 року 104-та повітрянодесантна дивізія була передислокована із м. Гянджа Азербайджанської РСР до Ульяновська Російської РФСР. 1998 року дивізія скорочена до 31-ї десантно-штурмової бригади. 2000 року бригада брала участь у Другій чеченській війні. 2008 року частини дивізії перебували в окупованій Абхазії. 2014 року підрозділи бригади брали участь у вторгненні до Криму і війні на сході України, де вели бої під Іловайськом. 2022 року бригада брала участь у повномасштабному вторгненні РФ в Україну на київському напрямку, пізніше воювала під Бахмутом. 2023 року бригада переформована на 104-ту десантно-штурмову дивізію і дислокувалася в окупованій Херсонській області.

Історія[ред. | ред. код]

Незадовго перед розпадом СРСР у 1992 році 104-та гвардійська повітрянодесантна дивізія Радянської армії була передислокована із м. Гянджа Азербайджанської РСР до Ульяновська Російської РФСР. Після розпаду СРСР дивізія перейшла під юрисдикцію Російської Федерації й увійшла до складу Збройних сил РФ.[2]

1998 року 104-та гвардійська повітрянодесантна дивізія переформована на 31-шу гвардійську десантно-штурмову бригаду.[2]

Друга чеченська війна[ред. | ред. код]

Докладніше: Друга чеченська війна

17 листопада 1999 року в бою під Ведено розвідувальна група 31-ї бригади втратила 12 бійців загиблими та ще двоє були взяті в полон[3].

27 лютого 2000 року бригада взяла штурмом Шатой.[4]

Сотні військовослужбовців бригади були нагороджені державними нагородами, а двоє удостоєні звання Героя Росії.

Війна у Південній Осетії[ред. | ред. код]

Докладніше: Війна у Південній Осетії (2008)

Десантники 31-ї бригади під час російсько-грузинської війни 2008 року знаходилися в Абхазії.[5]

Анексія Криму[ред. | ред. код]

Докладніше: Російська інтервенція до Криму (2014)

Військовослужбовці 31 ОДШБр брали участь в інтервенції до Криму.[6][7] Зокрема, саме десантники 31 ОДШБр у формі підрозділу «Беркут» захопили Парламент Криму 26 лютого 2014 року.[8][9][10]

Війна на сході України[ред. | ред. код]

Докладніше: Війна на сході України

Влітку 2014 року бригада брала участь у боях на Донбасі. За даними британського аналітичного центру RUSI, на основі бригади була сформована батальйонно-тактична група, яка брала участь у бойових діях з 11 серпня 2014 року.[11]

Один із десантників 31-ї бригади, що захоплював кримський парламент у лютому, Микола Козлов (рос. Николай Козлов), втратив ногу в літніх боях на Донбасі.[12][13] За словами його дядька, підрозділ Миколи Козлова потрапив у засідку при спробі визволити двох полонених бійців своєї 31-ї бригади. Окрім Миколи Козлова, відомо про загибель ще одного десантника 31-ї бригади, що також перевдягався у форму «Беркута», — Даврана Муратова.[14][15][16]

Зовнішні відеофайли
Допит Ахметова і Ільмітова 1 // Ukranews, серпень 2014
Допит Ахметова і Ільмітова 2 // серпень 2014
Ахметов і Ільмітов в Ульянівську // LifeNews, жовтень 2014

Військовослужбовці бригади брали участь у боях під Іловайськом.

У період 25—26 серпня були взяті в полон десантники 31-ї бригади Ахметов Руслан (рос. Ахметов Руслан) та Ільмітов Арсеній (рос. Ильмитов Арсений). Подробиці взяття в полон достеменно невідомі — солдат 93 ОМБр Юрій Пузанов свідчить, що російських десантників взяли в полон, коли ті зайшли в корівник, де вже були українські солдати.[17][18] Сергій Побережний з 51 ОМБр свідчить, що Ільмітова і Ахметова захопили 25 серпня в с. Дзеркальне, коли ті розмовляли з місцевим мешканцем.[19]

29 серпня 2014 року під час спроби українських сил вийти з оточення під Іловайськом російські формування відкрили вогонь по колонах. У селищі Червоносільське бійці батальйону «Донбас» атакували позиції російських сил, зайнявши селище і взявши у полон двох десантників 31 ОДШБр — Терських Микиту (рос. Терских Никита) та Сардаряна Євгена (рос. Сардарян Евгений),[20][21] що потрапили в полон разом з двома військовослужбовцями 6-ї окремої танкової бригади Збройних сил РФ. 30 серпня полонені були звільнені в результаті переговорів в обмін на змогу виходу українських сил без зброї.[22]

31 серпня 2014 року голова Дніпропетровської ОДА Борис Філатов повідомив, що російські військові обстріляли колону українських військ, яка намагалася вийти з оточення під Іловайськом, і вбили в тому числі і полонених російських десантників.[23] 2 жовтня 2014 року ресурс РБК, посилаючись на слова комбата Юрія Берези, опублікував матеріал, у якому стверджував, що Ахметова та Ільмітова було розстріляно військами РФ під час виходу колони.[24] 6 жовтня 2014 року LifeNews опублікував сюжет, у якому кореспондент агентства побував у пункті постійної дислокації 31-ї бригади в Ульяновську, де взяв інтерв'ю в Ахметова та Ільмітова, спростовуючи смерть військовослужбовців і підтвердивши таким чином їх статус як діючих контрактників бригади.[25][26][27]

Докладніше: Російські військовослужбовці, що потрапили в полон у російсько-українській війні (з 2014)

Російське вторгнення 2022 року[ред. | ред. код]

Докладніше: Російське вторгнення в Україну (2022)
Підбита в ході боїв за Гостомель БМД-2 31-ї окремої десантно-штурмової бригади під час російського вторгнення в Україну 2022 року

У 2022 році бригада бере участь у вторгненні в Україну на Північному напрямку. 6 березня в ході боїв за Гостомель російські десантники зазнали, за даними Російської служби Бі-бі-сі, найбільших одномоментних втрат, тільки за відкритими джерелами встановлено загибель як мінімум 27 солдатів і офіцерів, в основному з 31-ї бригади ВДВ.[28]

На початку червня 2022 року на Луганщині бійці 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила захопили машину БМД-4М 31-ї окремої десантно-штурмової бригади Росії разом з доволі рідкісним РПГ-30 та ліквідували її екіпаж.[29]

Станом на 1 червня 2022 року, 31-ша бригада ПДВ втратила загиблими не менш ніж 52 особи, а тому числі командира батальйону, майора Дениса Ягідарова. При вказівці місця дислокації цих десантників згадуються не тільки Гостомель під Києвом, а й Волноваха в Донецькій області.[30]

1 вересня 2022 року заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗСУ Олексій Громов сказав, що командування ЗС РФ вирішило розформувати 31-шу бригаду та 22-гу окрему бригаду спеціального призначення через те, що «у них залишилися в живих менше ніж 20% особового складу».[31]

17 вересня 2023 року російськими джерелами було підтверджено загибель командира бригади, полковника Андрія Кондрашкіна на псевдо «Дунай». Причиною смерті, імовірно, є ураження командного пункту в тилу.[32] За даними журналіста Юрія Бутусова, це сталося під Бахмутом. Кондрашкін та частини 31-ї бригади відбивали атаки 3-ї штурмової бригади ЗСУ на південь від села Андріївка, але українські сили прорвали оборону російських сил на цій ділянці.[33]

У жовтні 2023 року російські ЗМІ повідомили, що бригаду переформовують на 104-ту гвардійську десантно-штурмову дивізію.[34] В кінці листопада 2023 року британське Міністерство оборони повідомило, що до складу новоствореної 104-ї дивізії, що дислокувалася на окупованій Херсонщині, увійдуть 337-й полк, додатковий маневрений полк і 52-га артилерійська бригада.[35]

21 лютого 2024 року ЗСУ завдали трьох ракетних ударів за допомогою HIMARS по військовому полігону Росії поблизу н.п. Подо-Калинівка, Херсонська область. За даними ЗМІ, у момент удару на полігоні перебували, зокрема військовослужбовці 328-го десантно-штурмового полку 104 дшд. Загинуло 36 військових, ще 28 отримали поранення. Також джерела повідомляють про загибель заступника командира 328-го ДШП Дениса Кокшарова[36].

Командування[ред. | ред. код]

Втрати[ред. | ред. код]

Друга російсько-чеченська війна[ред. | ред. код]

За даними організації «Союз десантников России», в ході війни загинули 34 десантники бригади, серед яких — 1 майор і 3 молодші офіцери.[38]

Війна на сході України[ред. | ред. код]

Місцеве башкирське видання у вересні 2014 року повідомляло про 12 загиблих військовослужбовців 31-ї бригади.[39][40] З відкритих джерел та публікацій журналістів встановлено такі імена загиблих:

Докладніше: Втрати 31-ї окремої десантно-штурмової бригади (РФ)

Російське вторгнення в Україну (2022)[ред. | ред. код]

Станом на 18 вересня 2023, дослідникам російської групи «Медіазона» вдалося встановити імена понад 170 десантників бригади, що загинули під час вторгнення в Україну.[41]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Войсковая часть 73612 (31-я ОДШБр). voinskayachast.net. Архів оригіналу за 23 травня 2017. Процитовано 30 червня 2016.
  2. ↑ а б Michael Holm, 104th Guards order of Kutuzov Airborne Division(англ.) // ww2.dk
  3. ↑ Бой разведгруппы под Ведено (17.11.1999). Книга Памяти Ивановской области
  4. ↑ «Десантный флаг над Шатоем». Константин Ращепкин, газета «Красная звезда» 1.08.2007. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  5. ↑ «Демилитаризованную зону на северо-западе Грузии взяли под контроль российские миротворцы». Константин Ращепкин, газета «Красная звезда» 27.08.2008. [Архівовано 11 травня 2017 у Wayback Machine.]
  6. ↑ «Вежливые люди»: Кто они? | Монологи военных, получивших медали «За возвращение Крыма» — Meduza. Meduza. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 5 липня 2016.
  7. ↑ В Крыму находятся российские военнослужащие не только из частей ЧФ РФ, утверждают в Генштабе ВСУ. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 5 липня 2016.
  8. ↑ Десантники 31-ї ОДШБр з Ульяновська штурмували Кримський парламент у формі "Беркуту" - InformNapalm.org (Українська) (укр.). 3 липня 2015. Архів оригіналу за 2 жовтня 2016. Процитовано 2 жовтня 2016.
  9. ↑ Оккупанты в форме "Беркута": как десантники из Ульяновска умирают в Украине (фото). podrobnosti. 4 вересня 2014. Архів оригіналу за 13 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  10. ↑ v_n_zb (3 вересня 2014). Российские десантники в форме "Беркута" убивали украинцев /Фото/. "А поговорить?" (с). Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 3 лютого 2017.
  11. ↑ Igor Sutyagin (9 березеня 2015). Russian Forces in Ukraine. Королівський Об'єднаний інститут оборонних досліджень. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.
  12. ↑ Билет в один конец. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 2 жовтня 2016.
  13. ↑ Бабушкин, Кирилл. История десантника из Озерска: форма «Беркута», медаль за Крым, минометный обстрел и сотни раненых солдат в Ростове. ФОТО. www.znak.com. Архів оригіналу за 20 квітня 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  14. ↑ Погибший Давран Муратов из Ульяновской 31-ой тоже переодевался в Беркут : Руслан Левиев on Twitter. Twitter. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 5 листопада 2016.
  15. ↑ Муратов Давран - Груз 200. Груз 200 (ru-RU) . Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 5 листопада 2016.
  16. ↑ Муратов Давран - Груз 200. Груз 200 (ru-RU) . Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 5 листопада 2016.
  17. ↑ Lidi Ya Films (7 травня 2018), 93: бій за Україну (повна авторська версія), процитовано 12 лютого 2019
  18. ↑ Askai (2018T05:46). Вероятно, обстоятельства пленения под Иловайском российских десантников 31-й ОДШБр Ильмитова и Ахметова: https://youtu.be/XcdiLz4KUPw?t=32m30s …pic.twitter.com/76FkkFQVaA. @askai707 (рос.). Процитовано 12 лютого 2019.
  19. ↑ Askai (2019T10:50). В книге "Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії" Сергей Побережный (51-я ОМБр ВСУ) рассказал, что Ильмитова и Ахметова захватили 25-го августа в селе Дзеркальное, когда те разговаривали с местным жителем. @askai707 (укр.). Процитовано 12 лютого 2019.
  20. ↑ Служба безпеки України (18 березня 2015), Військовослужбовці РФ, які брали участь в бойових діях на сході України, процитовано 30 червня 2016
  21. ↑ Интернет-пользователи идентифицировали пленных российских солдат под Иловайском - Inform Napalm (ru-RU) . 22 березня 2015. Архів оригіналу за 29 травня 2016. Процитовано 30 червня 2016.
  22. ↑ Рос. десантник 31 ОДШБр Евгений Сардарян после освобождения из плена позирует в Червоносельском. Конец августа 2014 : Askai on Twitter. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 14 липня 2016.
  23. ↑ У Коломойського заявляють, що під Іловайськом росіяни вбили десятки своїх - 31.08.2014 19:05 — Новини Укрінформ. Архів оригіналу за 09.10.2016. Процитовано 31 жовтня 2016.
  24. ↑ Расследование РБК: откуда на Украине российские солдаты. РБК. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 31 жовтня 2016.
  25. ↑ ukr-news (8 січня 2015), Десантники РФ Ахметов и Ильмитов | LifeNews, архів оригіналу за 24 січня 2017, процитовано 18 жовтня 2016
  26. ↑ LifeNews пообщался с «похороненными» десантниками. Life.ru. Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 28 листопада 2016.
  27. ↑ LifeNews пообщался с "похороненными" СМИ десантниками, архів оригіналу за 19 жовтня 2016, процитовано 18 жовтня 2016
  28. ↑ Война в Украине: Москва признала, что в результате удара ВСУ в Макеевке погибли 63 военнослужащих - Новости на русском языке. BBC News Русская служба (ru-RU) . Процитовано 2 січня 2023. Но из данных, изученных Би-би-си, следует, что наибольшие единовременные потери в Гостомеле российские десантники понесли 6 марта - тогда погибли по меньшей мере 27 солдат и офицеров ВДВ. В основном они служили в 31-й бригаде ВДВ.
  29. ↑ Військові України захопили БМД-4М та рідкісні РПГ-30. Мілітарний. 4 червня 2022.
  30. ↑ ЗСУ ліквідували 52 десантникіа з 31-ї ОГШБр РФ - знищено і командира батальйону // pateioty.org.ua, 2022-06-08
  31. ↑ Вижили менше 20%. Росія розформувала дві бригади десанту та спецназу // rbc.ua
  32. ↑ а б В Україні ліквідований комбриг 31-ї російської бригади ВДВ Андрій Кондрашкін “Дунай”. novynarnia.com (укр.). 17 вересня 2023. Процитовано 28 квітня 2024.
  33. ↑ Свобода, Радіо (18 вересня 2023). В Україні вбитий полковник Кондрашкін, командувач 31-ї бригади ЗС РФ. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 28 квітня 2024.
  34. ↑ Источник: в составе ВДВ воссоздали 104-ю гвардейскую десантно-штурмовую дивизию. ТАСС. 27 жовтня 2023. Архів оригіналу за 27 жовтня 2023. Процитовано 27 жовтня 2023.
  35. ↑ ЗС РФ розгортає новосформовану 104-ту дивізію ПДВ під Херсоном, — розвідка. ФОКУС (укр.). 30 листопада 2023. Процитовано 28 квітня 2024.
  36. ↑ ВСУ ударили из HIMARS по скоплению российских войск в Херсонской области. Meduza (рос.). Процитовано 22 лютого 2024.
  37. ↑ Свобода, Радіо (18 вересня 2023). В Україні вбитий полковник Кондрашкін, командувач 31-ї бригади ЗС РФ. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 28 квітня 2024.
  38. ↑ Погибли в Чечне — Союз Десантников России (ru-RU) . Процитовано 10 липня 2022.
  39. ↑ РИА Башкирия - Председатель Комитета социальной защиты военнослужащих и членов их семей РБ рассказал подробности о погибшем на Украине солдате из Башкирии. www.ria-bashkiria.com. Архів оригіналу за 2 квітня 2017. Процитовано 2 квітня 2017.
  40. ↑ Askai. Относительно потерь российской 31-й ОДШБр в августовских боях 2014-го. Twitter (укр.). Архів оригіналу за 2 квітня 2017. Процитовано 2 квітня 2017.
  41. ↑ В Украине убит командир 31-й бригады, полковник Кондрашкин. Радио Свобода (рос.). 18 вересня 2023. Процитовано 28 жовтня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=104-та_десантно-штурмова_дивізія_(РФ)&oldid=42527920