2-га окрема бригада спеціального призначення (РФ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 2-га бригада.
2-га окрема бригада спеціального призначення
рос. 2-я отдельная бригада специального назначения
Нарукавний знак
Країна Росія Росія
Вид  Збройні сили РФ
Тип спеціальні сили
Роль спеціальна розвідка
спеціальні операції
прямі бойові дії
Чисельність бригада
У складі  ГРУ РФ
Дислокація Промежиці (Псков)
Війни Перша чеченська війна
Друга чеченська війна
Російсько-грузинська війна
Збройна агресія проти України
Командування
Поточний
командувач		 полковник
Костянтин Бушуєв
Медіафайли на Вікісховищі

2-га окрема бригада спеціального призначення (2 ОБрСпП, в/ч 64044) — військове формування Російської Федерації, підпорядковане Головному розвідувальному управлінню Генерального Штабу Російської Федерації.

Військовослужбовці бригади брали участь у вторгненні РФ до Криму та боях на Донбасі.

Історія[ред. | ред. код]

Перша чеченська війна[ред. | ред. код]

У грудні 1994 року з урахуванням 2-ї окремої бригади спеціального призначення було створено зведений загін виконання бойових дій у Чечні під час наведення конституційного порядку. Основою для зведеного загону послужив 700-й окремий загін спеціального призначення (700-й загін), на комплектування якого було залучено всі 4 загони бригади (на той момент 177-й загін у Мурманській області не був розформований).

9 січня 1995 загін був відправлений до Чечні і до 18 січня прибув до Грозного.

Втрати загону за більш як 3 місяці бойових дій склали 3 бійця вбитими[1].

26 квітня 1995 року зведений загін був виведений із зони бойових дій і на початок травня повернувся до пункту постійної дислокації.

Друга чеченська війна[ред. | ред. код]

У серпні 1999 року від 2-ї бригади було зібрано зведений загін до складу якого увійшли по одній розвідувальній роті від кожного з 3 загонів (70-го, 329-го та 700-го загонів). Штатна структура зведеного загону була аналогічною зведеному загону в першу чеченську війну, з повторенням тієї ж порядкової нумерації в назві — 700 ооСпП.

У вересні 1999 року 700-й загін брав участь у бойових діях у Новолакському районі Дагестану.

Станом на 1 січня 2000 року 700-й загін дислокувався в н.п. Ачхой-Мартан Чечні.

Російсько-грузинська війна[ред. | ред. код]

Докладніше: Російсько-грузинська війна (2008)

Під час війни в Грузії підрозділи бригади виконували військові завдання в регіоні Самачабло Південної Осетії.[2]

Збройна агресія Росії проти України[ред. | ред. код]

Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014)

Військовослужбовець бригади був нагороджений медаллю за операцію в Криму.[2]

Кудерек Натпіт-оол, військовослужбовець строкової служби бригади, перебуваючи «у відрядженні» у 2014 році, виконував бойове завдання, приховане грифом секретності. За його власними словами, під час «відрядження» був ризик для життя. За виконання завдання був нагороджений орденом «За бойові відзнаки» і медаллю Суворова.[3][4]

28 жовтня 2014 року, у відповідь на запит депутата РФ Льва Шлосберга щодо загиблих у липні-вересні військовослужбовців 2-ї бригади спеціального призначення і 76-ї десантно-штурмової дивізії, голова військової прокуратури РФ відповів, що подробиці розголошенню не підлягають.[5]

З 2022 підрозділи бригади берут участь у повномасштабному вторгненні РФ в Україну. 27 лютого 2022 року, три роти бригади зайшли до Харкова. Згідно з розслідуванням The Insider, спецназ ГРУ РФ отримав наказ «об'єднатися з проросійськи налаштованими загонами місцевих жителів. Потім, згідно з бойовим завданням, потрібно було захопити будівлю міського управління СБУ та повісити російський прапор.» Російські військові у Харкові проросійських бойовиків не зустріли. Росіян заблокували вояки 92-ї бригади ЗСУ, спецназ поліції «Корд», загін «Омега» та бійці тероборони[6].

Водія одного з БТР росіян було взято в полон, інші сховалися в 134-й школі, де протягом 10 годин чекали на підкріплення. Українці по захопленій рації пропонували їм здатися та отримали відмову. Після цього група була знищена з танка. У школі почалася пожежа, солдати РФ, які вибігали, були вбиті або взяті в полон. Серед убитих були командир групи капітан Олександр Жихарєв та старший лейтенант Максим Серафімов, якого пропаганда РФ записала в командири замість Жихарєва та приписала подвиг «знищив 30 супротивників і накрив своїм тілом гранату». Усього росіяни зазнали втрат у 20 убитих, п'ятьох із загону взяли в полон місцеві жителі. Полонений сержант Максим Веретехін на допиті сказав, що «нам говорили, що буде, як у Криму»[7].

Після боїв у Харківській області, 2-а бригада СпП на якийсь час зникла зі сторінок фронтових зведень, відзначившись лише на початку червня 2023 року в районі населеного пункту Нова Таволжанка у Бєлгородській області[8].

Командування[ред. | ред. код]

Втрати[ред. | ред. код]

Відомі втрати бригади:

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

п/п Прізвище, ім'я, по-батькові Звання Дата народження Дата смерті
1. Волков Сергій Михайлович[10]
(рос. Волков Сергей Михайлович)		 молодший сержант 30.11.1986 18.07.2014[вин 1]
2. Шамко Андрій Андрійович[12]
(рос. Шамко Андрей Андреевич)		 старший лейтенант 01.08.1988 24.02.2022
3. Серафімов Максим Володимирович[13]
(рос. Серафимов Максим Владимирович)		 старший лейтенант 08.01.1995 27.02.2022
4. Жихарєв Олександр Миколайович
(рос. Жихарев Александр Николаевич)		 капітан 01.06.1993 27.02.2022
5. Соколов Олександр Ігорович
(рос. Соколов Александр Игоревич)		 єфрейтор 16.01.2000 27.02.2022
6. Манюков Юрій В'ячеславович[14]
(рос. Манюков Юрий Вячеславович)		 єфрейтор 22.08.1988 27.02.2022
7. Журавльов Степан Юрійович[15]
(рос. Журавлёв Степан Юрьевич)		 сержант[16] 27.02.2022
8. Шешокін Ілля Валерійович[17]
(рос. Шешокин Илья Валерьевич)		 єфрейтор 27.02.2022
9. Щебликін Роман Олександрович[18]
(рос. Щеблыкин Роман Александрович)		 єфрейтор 27.02.2022
9. Маркелов Євген Анатолійович[19]
(рос. Маркелов Евгений Анатольевич)		 рядовий 1999 27.02.2022
10. Солоха Артем Петрович[20]
(рос. Солоха Артём Петрович)		 рядовий 21.08.2000 27.02.2022
11. Сорокін Андрій Олександрович[21]
(рос. Сорокин Андрей Александрович)		 єфрейтор 28.09.1996 27.02.2022
12. Цатхлангов Артур Анірович[22]
(рос. Цатхлангов Артур Анирович)		 лейтенант 15.01.1998 07.03.2022
13. Васильєв Володимир[23]
(рос. Васильев Владимир)		 сержант до 24.03.2022
14. Богданов Олег Павлович[24]
(рос. Богданов Олег Павлович)		 1988 27.04.2022
15. Лобурець Микита Костянтинович[25]
(рос. Лобурец Никита Константинович)		 молодший сержант 31.08.2000 20.05.2022
16. Софроній Станіслав Петрович[26]
(рос. Софроний Станислав Петрович)		 сержант 15.08.1987 20.07.2022
Див. також: Російські військовослужбовці, що загинули внаслідок російського вторгнення в Україну (2014)

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
  1. ↑ «Псковська губернія»:
    "Зараз на кладовищі у Вибутах встановлені нові пам'ятники, а на них  — нові дати смерти (датою смерти Сергія Волкова там зазначене не 11, а 18 липня, Леоніда Кічаткіна не 19, а 20 серпня) (Сейчас на кладбище в Выбутах установлены новые памятники, а на них – новые даты смерти (дата смерти Сергея Волкова там указана не 11, а 18 июля, Леонида Кичаткина не 19, а 20 августа))."[11]
Джерела
  1. ↑ Сергей Козлов. Спецназ ГРУ: Очерки истории. // Том 4. Безвременье. 1989—1999 гг. — Москва: Русская панорама, 2010. — С. 176, 233—234, 317. — 464 с. — 3000 экз. — ISBN 978-5-93165-137-8.
  2. ↑ а б 2-га окрема бригада спецпризначення ГРУ в Україні - InformNapalm.org (Українська). InformNapalm.org (Українська) (укр.). 24 вересня 2014. Архів оригіналу за 2 червня 2017. Процитовано 21 березня 2017.
  3. ↑ Askai. Бывший срочник 2 ОБрСпН ГРУ в 2014-м был на секретном боевом задании и получил медали Суворова, "За боевые отличия". Twitter (укр.). Архів оригіналу за 17 квітня 2017. Процитовано 21 березня 2017.
  4. ↑ День защитника Отечества – новые герои - сайт газеты "Плюс Информ". plusinform.ru. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 21 березня 2017.
  5. ↑ Військові таємниці Путіна: втрати в мирний час і армійські закупівлі - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 21 березня 2017.
  6. ↑ Подвиг разводчиков. Как российская пропаганда массово выдумывает подвиги убитых военных. Сергей Канев. 28 September 2023.
  7. ↑ Mason Clark, George Barros, and Kateryna Stepanenko (25 лютого 2022). RUSSIA-UKRAINE WARNING UPDATE: RUSSIAN OFFENSIVE CAMPAIGN ASSESSMENT, FEBRUARY 25, 2022. Institute for the Study of War (англ.). Архів оригіналу за 8 травня 2022. Процитовано 10 травня 2022.
  8. ↑ 2-я отдельная гвардейская ордена Жукова бригада специального назначения: от Грозного до Харькова. 03.09.2023. Военный Аналитик:Сергей Нахимов
  9. ↑ 2-а окрема бригада СпП ГРУ РФ, що діє в Україні - InformNapalm.org (Українська). InformNapalm.org (Українська) (укр.). 16 квітня 2014. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 21 березня 2017.
  10. ↑ Askai. Судя по друзьям ВКонтакте https://archive.today/20170403110811/https://vk.com/friends?id=22704619&section=all , погибший в июле 2014го Сергей Волков https://archive.today/20170403133327/https://vk.com/wall199423953_995 так же служил в 2 ОБрСпН ГРУ. Twitter (укр.). Процитовано 13 травня 2017.
  11. ↑ На условиях анонимности. gubernia.pskovregion.org. Архів оригіналу за 13 листопада 2016. Процитовано 19 серпня 2016.
  12. ↑ Андрей Шамко. timenote.info (латис.). Процитовано 27 січня 2023.
  13. ↑ Неконфликтный выпускник РВВДКУ, командир террористической группы #2обрспн #гру старший лейтенант Максим Владимирович Серафимов 1995 г.р. с погонялом "Француз" из Уфы 27/02/22 захватил мирную школу в Харькове и получил по заслугам. Twitter (укр.). Процитовано 6 серпня 2022.
  14. ↑ Ушастый ельчанин Манюков Юрий Вячеславович 1988 г.р. из #2обрспн #гру по поручению выпускников ВПК защищал РФ от посягательств украинских националистов. Но недолго - уже 27/02/22 парень напрочь утратился. Twitter (укр.). Процитовано 8 серпня 2022.
  15. ↑ "Их там всех покромсали". Похороны бойца спецназа ГРУ. Север.Реалии (рос.). Процитовано 26 січня 2023.
  16. ↑ "За 90 тысяч убивать людей?" Как в Псковской области хоронили погибшего в Украине бойца спецназа ГРУ. Настоящее Время (рос.). Процитовано 27 січня 2023.
  17. ↑ «Я пока пропаду, но ты меня не теряй». Новости Санкт-Петербурга › MR-7.ru (рос.). 1 липня 2205. Процитовано 27 січня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  18. ↑ При выполнении боевых задач на Украине героически погиб великолучанин — Роман Щеблыкин видео. Луки.ру. Процитовано 27 січня 2023.
  19. ↑ На территории Украины погиб саратовец Евгений Маркелов. www.vzsar.ru. Процитовано 26 січня 2023.
  20. ↑ Солоха Артём Петрович
  21. ↑ Андрей Сорокин
  22. ↑ Артур Цатхлангов. timenote.info (рос.). Процитовано 27 січня 2023.
  23. ↑ Разведчик-снайпер #2обрспн #гру сержант Владимир Васильев из Опочки отдал жизнь в борьбе с нацизмом. Twitter (рос.). Процитовано 10 червня 2022. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  24. ↑ 7619. Богданов Олег. Telegram. Процитовано 26 жовтня 2022.
  25. ↑ Лобурец Никита Константинович - Библиогород - Иди и читай!. www.bibliogorod32.ru (ru-ru) . Процитовано 26 січня 2023.
  26. ↑ Уроженец посёлка Орысь (Коми), участник операции в САР сержант #2обрспн Станислав Петрович Софроний 1987 г.р. уехал в Украину в феврале 2022 года, 20/07/22 демилитаризовался, закопали 31/07/22 в селе Ношуль. Twitter (рос.). Процитовано 18 червня 2022. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=2-га_окрема_бригада_спеціального_призначення_(РФ)&oldid=42584113