40-ва стрілецька дивізія (СРСР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
40-ва стрілецька дивізія
На службі 1929-1946
Країна СРСР СРСР
Вид загальновійськова
Тип Червона армія
Війни/битви Битва на озері Хасан
Радянсько-японська війна
Почесні найменування Орден Леніна Орден Суворова II ступеня

40-ва стрілецька орденів Леніна і Суворова 2-го ступеня дивізія імені Серго Орджонікідзе — стрілецька дивізія, загальновійськове з'єднання РСЧА.

Історія створення[ред. | ред. код]

Наказом народного комісара військових і морських справ (НКВіМС) № 055311/сс від 27 грудня 1929 року у відповідності з постановою голови Революційно-військової ради СРСР (РВР СРСР) на території Сибірського військового округу була сформована 40-ва територіальна стрілецька дивізія в складі:

Розквартирування новоствореної дивізії відбувалось в пунктах дислокації 26-ї стрілецької дивізії, яка вибула зі складу округу до окремої Червонопрапорної Далекосхідної армії. Районом комплектування дивізії визначались Красноярський, Канський і Ачинський округи.

У січні 1932 року 40-ва стрілецька дивізія розгорнулася в кадрову і відбула до складу ОЧДА.

Битва на озері Хасан[ред. | ред. код]

Наприкінці липня 1938 року загострився конфлікт на радянсько-японському кордоні поблизу озера Хасан. Командувач Далекосхідним фронтом Маршал Радянського Союзу В. К. Блюхер наказав командиру 40-ї стрілецької дивізії полковнику В. К. Базарову спільно з підрозділами прикордонників забезпечити недоторканність радянського кордону. Отримавши наказ, полковник В. К. Базаров відразу ж підняв дивізію по тривозі. До її складу входили 118-й, 119-й і 120-й стрілецькі полки, 40-й окремий танковий батальйон і два артилерійських полки. Підрозділам належало форсованим маршем здолати сільно пересічену місцевість і зосередитись в районі Зайсановка, Заріччя. Слід врахувати, що безпосередньо в районі озера Хасан не було жодного скільки-небудь придатного для пересування військ путівця.

До вечора 28 липня 1938 року на цій ділянці державного кордону СРСР, крім посилених груп прикордонників, в районі застави «Пакшекорі» розташувалася 7-ма стрілецька рота підтримки 119-го стрілецького полку зі взводом танків під командуванням лейтенанта Д. Т. Левченка. Два посилених батальйони підтримки дивізії дислокувалися в районі Заріччя.

30 липня до місця подій прибув 3-й батальйон 118-го стрілецького полку і був готовий вступити в бій. Командир батальйону старший лейтенант Рогодеєв, оцінивши обстановку, вирішив контратакувати японців, щоб зупинити їх наступ. Роти батальйону, до складу яких увійшли і прикордонники, розгорнулися поблизу застави «Підгірна» і пішли вперед. Їх просування підтримували легкі гармати. Супротивник здригнувся і почав повільний відступ. Внаслідок контратаки вдалось відбити висоту 62.1, захоплену раніше японцями, й очистити від японців все східне і частину південного узбережжя озера Хасан. Пооте, знекровлені в жорстокому бою, стрілецькі підрозділи продовжувати наступ далі були не в змозі. Японці почали спішно закріплюватися на пагорбах, підтягувати резерви, відкрили інтенсивний вогонь з гармат і мінометів.

Надвечір 1 серпня 40-ва стрілецька дивізія своїми основними силами зосередилася в дефіле між озерами Хасан і Доріцине. О 22 годині в Заріччі комкор Г. М. Штерн поставив їй бойову задачу: за будь-яку ціну знищити японців у районі сопок Безіменна, Заозерна і забезпечити недоторканність радянського кордону на цій ділянці.

Вранці 2 серпня силами 119-го і 120-го стрілецьких полків з доданим 32-м окремим танковим батальйоном і двома артилерійськими дивізіонами був нанесений головний удар на висоту Безіменну з півночі, а допоміжний — з півдня 118-м стрілецьким полком. На кінець дня 119-й стрілецький полк вийшов на північно-східні схили сопки Безіменної. Озеро Хасан йому довелося долати вбрід і вплав. Вийшовши з води, мокрі і втомлені бійці були обстріляні вогнем супротивника й були змушені залягти і окопатися. 120-й стрілецький полк, оволодівши східними схилами сопки Безіменної, намагався розвинути успіх, але, відчуваючи сильну протидію супротивника, був змушений був припинити атаку і також залягти. До кінця того ж дня на східні і південно-східні відлоги сопки Безіменної вийшов і 118-й стрілецький полк. Цього дня, не зважаючи на мужність і відвагу воїнів, 40-ва стрілецька дивізія понесла великі втрати.

Наступного дня, 3 серпня, 40-ва стрілецька дивізія, не домігшись успіху, стала виходити з бою. Її відхід на вихідні позиції відбувався під сильним вогнем японців. Лише до 15 години дня батальйони дивізії вийшли в призначені їм райони зосередження. Не зважаючи на мужність і відвагу воїнів, 40-ва стрілецька дивізія понесла великі втрати.

На 6 серпня радянським командуванням був призначений генеральний наступ в районі висот Безіменної і Заозерної. Вранці цього дня полковник В. К. Базаров віддав бойовий наказ полкам дивізії: «…40-ва стрілецька дивізія, атакуючи японо-манчжурів…, має основним завданням знищити супротивника спільно з 32-ю стрілецькою дивізією в районі Заозерної, оволодіти і міцно закріпити за собою висоту Заозерну…» Наступ радянських військ розпочався 6 серпня о 16.00 потужним ударом радянської авіації. Після нальоту авіації по висотах і по місцях передбачуваного зосередження японських резервів був проведений вогневий наліт артилерії. О 17.00, після артилерійської підготовки, при підтримці танкових батальйонів 2-ї механізованої бригади, стрілецькі підрозділи пішли в наступ і зав'язали бої за висоти. О 18.00, в результаті багнетної атаки, підрозділи 96-го стрілецького полку 32-ї стрілецької дивізії зайняли північно-східні схили висоти Безіменної. Одночасно підрозділи 118-го стрілецького полку 40-ї стрілецької дивізії при підтримці танків обігнули озеро Хасан з заходу і атакували Заозерну. У той самий час 119-й стрілецький полк огинав Хасан з півночі. Оволодівши східними схилами Безіменної, він пішов у наступ на Заозерну. О 22.00 взвод лейтенанта Корольова досяг її підніжжя, а ще за півгодини атака полків з флангів завершилася стрімким багнетним ударом, і частина висоти Заозерної була звільнена від загарбників.

На світанку 7 серпня бої за висоту Заозерну поновилися. Японці намагалися повернути втрачені позиції. Підтягнувши значні резерви, вони протягом дня здійснили 20 запеклих контратак. Протягом ночі відбито 4 атаки на ділянці 118-го стрілецького полку. Бої за висоти тривали також 8 і 9 серпня. На третій день боїв частини 40-ї стрілецької дивізії оволоділи майже всім довгим гребенем (крім його північної частини) сопки Заозерної.

Радянсько-японська війна[ред. | ред. код]

В роки німецько-радянської війни дивізія дислокувалася на Далекому Сході у складі 25-ї армії. У бойових діях в цей час участі не брала.

Під час радянсько-японської війни в ході Харбін-Гіринської наступальної операції, на кінець дня 10 серпня 1945 року з'єднання 25-ї армії Далекосхідного фронту подолали тактичну зону оборони супротивника й оволоділи Дуннінським, Дунцзінченським і Хуньчуньським укріпленими районами, перерізали дорогу Дуннін — Туминьцзян — Хуньчунь, вклинилися в оборону супротивника на глибину 15-20 км.

У період з 9 по 20 серпня 1945 року 40-ва стрілецька дивізія оволоділа містами Даванцин, Кінчан і Тумень, захопивши при цьому багато полонених і трофеїв. 3-й стрілецький полк дивізії з 9 по 17 серпня 1945 року, діючи у складних умовах гірсько-лісистої місцевості, знищив кілька сотень японських солдатів і офіцерів, десятки ДЗОТів, взяв багато полонених і трофеїв.

17 серпня 1945 року дивізія, під вогнем супротивника форсувавши річку Каяхе, вела бої за місто Тумень (Китай), змусивши гарнізон міста і всю 79-ту піхотну дивізію японців до капітуляції. При цьому було взято в полон до 10 тисяч японських солдатів і офіцерів, захоплено багато техніки та інших трофеїв.

З жовтня 1945 по лютий 1946 року 40-ва стрілецька дивізія дислокувалася в місті Хойрен (Північна Корея).

Бойовий склад[ред. | ред. код]

  • 3-й (118-й) стрілецький полк;
  • 178-й (119-й) стрілецький полк;
  • 231-й (120-й) стрілецький полк;
  • 91-й легкий артилерійський полк;
  • 107-й гаубичний артилерійський полк;
  • 53-й окремий винищувальний протитанковий артилерійський дивізіон;
  • 470-й окремий самохідний артилерійський дивізіон;
  • 5-та окрема розвідувальна рота;
  • 23-й окремий саперний батальйон;
  • 86-й окремий батальйон зв'язку;
  • 619-й окремий медико-санітарний батальйон;
  • 1-ша окрема рота хімічного захисту;
  • 362-га аатотранспортна рота;
  • 70-та польова хлібопекарня;
  • 252-га польова поштова станція;
  • 259-та польова каса Держбанку.

Командири дивізії[ред. | ред. код]

  • 01.1930 — 02.1932 р. — Сазонтов Андрій Якович;
  • 06.1938 — 07.1939 р. — Базаров Володимир Кузьмич, полковник, з 12.1938 р. — комбриг;
  • 03.07.1939 — 24.01.1942 р. — Мамонов Степан Кирилович, комбриг, з 07.10.1941 р. — генерал-майор;
  • 25.01.1942 — 14.11.1942 р. — Пирялін Тимофій Петрович, полковник;
  • 17.11.1942 — 22.09.1943 р. — Дьяков Порфирій Іванович, полковник, з 28.04.1943 р. — генерал-майор;
  • 23.09.1943 — 25.05.1944 р. — Шанін Григорій Іванович, полковник;
  • 26.05.1944 — 15.12.1944 р. — Пономаренко Іван Родіонович, полковник;
  • 16.12.1944 — 03.09.1945 р. — Сопельцев Захар Дмитрович, полковник;
  • з 04.09.1945 р. — Ципленков Семен Григорович, полковник.

Нагороди і почесні звання[ред. | ред. код]

  • імені Серго Орджонікідзе (14.04.1937).
  • Орден Леніна (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 25.10.1938 р.) — «За зразкове виконання бойових завдань, за доблесть і геройство, виявлені особовим складом при обороні району озера Хасан».
  • Орден Суворова 2-го ступеня (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 19.09.1945 р.) — за успішні бойові дії проти мілітаристської Японії і масовий героїзм особового складу.

Герої дивізії[ред. | ред. код]

  1. Бегоулєв Борис Петрович — військлікар 2-го рангу, начальник медичної служби 120-го стрілецького полку (Указ ПВР СРСР від 25.10.1938 р.);
  2. Гвоздьов Іван Володимирович — політрук, помічник начальника політвідділу дивізії з комсомолу (Указ ПВР СРСР від 25.10.1938 р.);
  3. Гуденко Сергій Гаврилович — червоноармієць, кулеметник 120-го стрілецького полку (Указ ПВР СРСР від 25.10.1938 р.);
  4. Колесников Григорій Якович — червоноармієць, заряджаючий гармати танку 118-го стрілецького полку (Указ ПВР СРСР від 25.10.1938 р.);
  5. Корнєв Григорій Семенович — молодший командир, командир танка 118-го стрілецького полку (Указ ПВР СРСР від 25.10.1938 р.);
  6. Лазарєв Іван Романович — лейтенант, командир вогневого взводу 53-го окремого винищувального протитанкового дивізіону (Указ ПВР СРСР від 25.10.1938 р.);
  7. Левченко Дорофій Тимофійович — старший лейтенант, командир роти 119-го стрілецького полку (Указ ПВР СРСР від 25.10.1938 р.);
  8. Мошляк Іван Никонович — лейтенант, секретар партбюро 118-го стрілецького полку (Указ ПВР СРСР від 25.10.1938 р.);
  9. Пожарський Іван Олексійович — старший політрук, військовий комісар 5-го окремого розвідувального батальйону (Указ ПВР СРСР від 25.10.1938 р.);
  10. Провалов Костянтин Іванович — капітан, командир 120-го стрілецького полку (Указ ПВР СРСР від 25.10.1938 р.);
  11. Пушкарьов Костянтин Іванович — молодший командир, механік-водій танка 118-го стрілецького полку (Указ ПВР СРСР від 25.10.1938 р.);
  12. Раков Василь Сергійович — молодший командир, командир відділення 23-го окремого саперного батальйону (Указ ПВР СРСР від 25.10.1938 р.).

Посилання[ред. | ред. код]