Dukecynus
Час існування: середній міоцен, ~13.8–11.8 млн р. т. | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Викопні ілюстрації
| ||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
| ||||||||||||
Види
| ||||||||||||
| ||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||
|
Dukecynus — вимерлий рід м'ясоїдних метатерій, що належав до ряду Sparassodonta, який мешкав у Південній Америці в середньому міоцені (лавентан), приблизно між 13.8 і 11.8 мільйонами років тому[1]. Назва роду означає «герцогська собака» за Університетом Дьюка та грецьке слово cynos, собака, за уявну схожість цієї тварини з собаками. Єдиний вид, відомий досі, Dukecynus magnus. Назва виду "magnus" походить від латинського слова "великий", щоб відобразити їх великий розмір.
Опис[ред. | ред. код]
Dukecynus відомий лише за його голотипом, IGM 251149, сильно пошкодженим частковим черепом, що зберігає частини нижньої та верхньої щелепи, а також відповідні фрагменти скелета[1]. Цей екземпляр було виявлено в Konzentrat-Lagerstätte La Venta в Honda Group, Huila та Tolima в Колумбії. Другий фрагментарний екземпляр із Ла-Венти, занесений у каталог як UCMP 39250, що складається з фрагмента черепа та частин плечової та стегнової кісток молодої особини, згадуваної Маршаллом (1978) як "пор. Arctodictis", також міг належати Дукекіну чи подібному видів[1][2]. Хоча спорідненість цього виду ніколи не була офіційно проаналізована, Dukecynus зазвичай вважається базальним боргієноїдом, парафілетичною групою спарассодонтів, яка включає такі роди, як Lycopsis і Prothylacynus, які не можуть бути віднесені до однієї з основних родин боргієноїдів, таких як Borhyaenidae або Thylacosmilidae[3]. У порівнянні з іншими базальними боргієноїдами, дукецинус мав довгу, вузьку морду і був відносно великим, за деякими оцінками, ця тварина важила до 68 кілограмів[4]. Дукецин був, ймовірно, найбільшим хижаком серед ссавців, а також найбільшим спарассодонтом у Ла-Венті.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Goin, F. J. 1997 New clues for understanding Neogene marsupial radiations. In A history of the neotropical fauna. Vertebrate paleobiology of the Miocene in Colombia (ed. R. F. Kay, R. H. Maden, R. L. Cifelli & J. Flynn), pp. 185–204. Washington DC: Smithsonian Institution Press.
- ↑ Marshall, L. Evolution of the Borhyaenidae, extinct South American predaceous marsupials. Berkeley: University of California Press, 1978.
- ↑ Forasiepi, Analía M. (2009). Osteology of Arctodictis sinclairi (Mammalia, Metatheria, Sparassodonta) and phylogeny of Cenozoic metatherian carnivores from South America. Monografías del Museo Argentino de Ciencias Naturales. 6: 1—174.
- ↑ Stephen Wroe, Christine Argot and Christopher Dickman. On the rarity of big fierce carnivores and primacy of isolation and area: tracking large mammalian carnivore diversity on two isolated continents. Proc. R. Soc. Lond. B (2004) 271, 1203–1211 1203, doi 10.1098/rspb.2004.2694
|