Percival Proctor
| Percival Proctor | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | літак зв'язку, навчальний літак |
| Перший політ: | 8 жовтня 1939 |
| Знятий з озброєння: | 1955 |
| На озброєнні у: |
 Королівські ПС Великої Британії |
| Розробник: | Hunting Aircraftd |
| Виробник: |
.svg){kind=small} Percival Aircraft |
| Всього збудовано: | 1143 |
| Конструктор: | Едгар Персіваль[en] |
| Екіпаж: | 3-4 особи |
| Крейсерська швидкість: | 225 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 257 км/год |
| Дальність польоту: | 805 км |
| Бойова стеля: | 4265 м |
| Довжина: | 8,59 м |
| Висота: | 2,21 м |
| Розмах крила: | 12,04 м |
| Площа крила: | 18,77 м² |
| Порожній: | 1075 кг |
| Максимальна злітна: | 1588 кг |
| Двигуни: | 1 × De Havilland Gipsy Queen II |
| Тяга (потужність): | 210 к.с. (157 кВт) |
|
| |
Percival Proctor у Вікісховищі | |
Персіваль Проктор (англ. Percival Proctor) — британський одномоторний літак, який використовувався Королівськими повітряними силами за часів Другої світової війни, як літак зв'язку і навчальний літак.
Історія[ред. | ред. код]
«Персіваль Проктор» розроблявся на базі прийнятого на озброєння літака зв'язку Percival Vega Gull за специфікацією 20/38 міністерства авіації на новий літак для навчання радистів. Через успішного попередника перший прототип здійнявся в повітря вже 8 жовтня 1939 року і отримав офіційне замовлення від армії.
Першою серійною версією став тримісний літак зв'язку P.28 Proctor I (247 побудовано), дві наступні - P.30 Proctor II (175 екз.) і P.34 Proctor III (437 екз.) були навчальними літаками без подвійного керування. Четверта модифікація - P.31 Proctor IV була чотиримісним навчальним літаком сконструйованим за специфікацією T.9/41 і навіть спочатку називалась «Прецептор» (англ. Preceptor) і мала подовжений і вищий фюзеляж. Багато з цих літаків пізніше отримали подвійне керування і використовувались як літаки зв'язку. Один Proctor IV був обладнаний двигуном de Havilland Gipsy Queen (250 к.с.) і використовувався як персональний літак віце-маршала авіації Ральфа Сорлі.
Більшість «Прокторів» в воєнний час виготовлялись підрядною компанією F.Hills and Sons в Манчестері, оскільки власна фабрика Percival в Лутоні виготовляла елементи для літаків Airspeed Oxford і De Havilland Mosquito.
На кінець Другої світової війни більше 200 «Прокторів» перший трьох модифікацій були продані в цивільне користування, але Proctor IV стояли на службі аж до 1955 року, коли останні з них продали. Конвертація Proctor IV для потреб цивільних компаній і клубів отримала своє позначення Proctor 5 і окремо було виготовлено 150 літаків. Чотири з них були куплені Королівськими ВПС і під позначенням Proctor C.5 використовувались, як особисті літаки військових аташе. Також було побудовано один екземпляр гідролітака - Proctor 6 для Компанії Гудзонової затоки в Канаді.[1]
Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]
Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II[1]
Технічні характеристики[ред. | ред. код]
- Екіпаж: 3-4 особи
- Довжина: 8,59 м
- Висота: 2,21 м
- Розмах крила: 12,04 м
- Площа крила: 19,77 м²
- Маса порожнього: 1075 кг
- Максимальна злітна маса: 1588 кг
- Двигун: De Havilland Gipsy Queen II XX
- Потужність: 210 к. с. (157 кВт.)
Льотні характеристики[ред. | ред. код]
- Максимальна швидкість: 257 км/год
- Крейсерська швидкість: 225 км/год (на висоті 915 м.)
- Практична стеля: 4265 м.
- Дальність польоту: 805 км
Література[ред. | ред. код]
- Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — ISBN 0600349675. (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Percival Proctor
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- Джерела
- ↑ а б Monday, 1984, с. 178.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||