Крячок каспійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крячок каспійський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Мартинові (Laridae)
Підродина: Крячкові (Sterninae)
Рід: Каспійський крячок (Hydroprogne)
Вид: Крячок каспійський
Hydroprogne caspia
(Pallas, 1770)
Ареал H. caspia      місця гніздування      місця зимування      шляхи міграції      місця осілого проживання
Ареал H. caspia      місця гніздування      місця зимування      шляхи міграції      місця осілого проживання
Синоніми
Sterna caspia
Посилання
Вікісховище: Category: Hydroprogne caspia
Віківиди: Hydroprogne caspia
МСОП: 22694524
Fossilworks: 372520

Крячо́к каспі́йський[1], або чегра́ва (Hydroprogne caspia) − птах родини Мартинових. Монотипний вид, єдиний представник роду каспійський крячок (Hydroprogne). Деякі автори відносять до роду крячків (Sterna).

Морфологічні ознаки. У дорослого птаха у шлюбному вбранні верх голови чорний, з невеликим чубом на потилиці; спина і крила зверху сірі; хвіст білий, з сірим відтінком, вирізаний; решта оперення біла; дзьоб масивний, червоний, з чорнуватою прикінцевою смугою; ноги чорні. У позашлюбному оперенні голова зверху поцяткована білим. Молодий птах подібний до дорослого у позашлюбному оперенні, але з бурою строкатістю на спині. Маса тіла: 500—700 г, довжина тіла: 48-54 см, розмах крил: 130—145 см. Від інших крячків відрізняється значно більшими розмірами і масивним дзьобом. Літають, на відміну від інших крячків, з повільними помахами крил.

Голос. Видає голосний горловий крик «креік-крееі-крее», подібний до голосу сірої чаплі.

Ареал виду та його поширення в Україні

[ред. | ред. код]
Крячок каспійський з пташенятами на острові Смаленому (Тендрівська затока, Чорноморський біосферний заповідник)

Поширений космополітно, але ареал не суцільний, а складається з окремих районів. Гніздиться в Північній Америці, Європі та Азії, а також в Австралії. В Україні гніздиться в Азово-Чорноморському регіоні. Влітку характерні широкі кочівлі нестатевозрілих і холостих птахів у межах регіону. Інколи трапляється й поза його межами (Черкаська та Київська області). Під час міграцій також трапляється переважно у зазначеному регіоні.

Чисельність і причини її зміни

[ред. | ред. код]

Європейська гніздова популяція нараховує 4,7−9,3 тис. пар. Гніздова чисельність виду в Україні коливається від 300 до 1,1 тис. пар. Найважливіші місця гніздування — Лебедині острови Каркінітської затоки, Чонгарські острови та острови системи Коянли Східного Сивашу, о. Китай Центрального Сивашу. Періодично гніздиться на островах Тендрівської затоки. На чисельність виду впливає розмивання та затоплення островів, де розташовані гніздові колонії, стан кормової бази на прилеглих акваторіях, експансія мартина жовтоногого, наземні хижаки, непокоєння птахів на місцях гніздування та збирання яєць на островах.

Особливості біології

[ред. | ред. код]
Крячок каспійський на гнізді з пташенятами

Перелітний птах. Прилітає на початку березня. Оселяється на островах без рослинності або з мозаїчною рослинністю. Починає розмножуватися з 3-х років. Факультативно-колоніальний, моногамний вид. Гніздиться ізольованими поселеннями. Перші кладки в квітні — травні, 1-3 яйця. Термін насиджування 20-29 діб. Льотними пташенята стають у віці 30-38 діб. У серпні — вересні відбуваються кочівлі на відстань до декількох сотень кілометрів від місць гніздування. Відліт закінчується у жовтні — листопаді. Зимує переважно в Західній Африці та на узбережжі Середземного моря. Живиться виключно рибою, можливо, зрідка також наземними комахами.

Яйце крячка каспійського в оологічній колекції (Тулузький музей)

Охорона

[ред. | ред. код]

Включено Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій, угоди AEWA. Включено до Червоної книги України (1994, 2009) (статус − вразливий). В Україні гніздові поселення охороняються на території Чорноморського біосферного заповідника, у філії Кримського природного заповідника «Лебедині острови», у Азово-Сиваському НПП. До заходів збереження відносяться: охорона гніздових колоній; запобігання турбуванню птахів людьми; регуляція чисельності мартина жовтоногого та наземних хижаків.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Сіохін В. Д., Дядічева О. А. Крячок каспійський // Червона книга України. Тваринний світ / під ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 460.
  • Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О. Б. — К. : АН УРСР, 1957. — 432 с.
  • Птицы СССР. Чайковые / В.Д. Ильичев, В.А. Зубакин. — М : Наука, 1988. — 416 с.(рос.)