Лугове (Богучарський район)
| село Лугове | |
|---|---|
| рос. Луговое | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Воронезька область |
| Муніципальний район | Богучарський |
| Поселення | Луговське сільське поселення |
| Код ЗКАТУ: | 20205816001 |
| Код ЗКТМО: | 20605416101 |
| Основні дані | |
| Попередні назви: | Загребайлівка |
| Населення | 841 |
| Поштові індекси | 396752 |
| Телефонний код | +7 47366 |
| Географічні координати: | 49°54′32″ пн. ш. 40°19′55″ сх. д. / 49.90899722224977353° пн. ш. 40.33198333336077468° сх. д.Координати: 49°54′32″ пн. ш. 40°19′55″ сх. д. / 49.90899722224977353° пн. ш. 40.33198333336077468° сх. д. |
| Часовий пояс | UTC+4 |
| Водойма | р. Богучар |
| Мапа | |
  Лугове | |
|
| |
Лугове (рос. Луговое) — село у Росії, Богучарському районі Воронізької області. Адміністративний центр Луговського сільського поселення.
Розташоване в історичній області Слобідська Україна.
Населення становить 841 особа (406 чоловічої статі й 435 — жіночої) за переписом 2010 року (2003 року — 913 осіб, 315 дворів).
Історія[ред. | ред. код]
Станом на 1886 рік у колишній державній слободі Загребайлівка Твердохлібівської волості мешкало 2678 осіб, налічувалось 321 дворове господарства, існували православна церква, лавка, 31 вітряний млин[1].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2202 осіб (1106 чоловічої статі та 1096 — жіночої), з яких 2201 — православної віри[2].
За даними 1900 року у селі мешкало 2122 особи (1071 чоловічої статі та 1051 — жіночої) переважно українського населення, налічувалось 344 дворових господарств[3].
Населення[ред. | ред. код]
| 2000[4] | 2005[4] | 2010[5] |
|---|---|---|
| 844 | ↘833 | ↗841 |
Джерела[ред. | ред. код]
- (рос.) Лугове
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-32. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5282)
- ↑ а б Список сельских населённых пунктов и численности населения по данным статистического учёта Богучарского муниципального района. msu.vrnoblduma.ru. Архів оригіналу за 17 травня 2013.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Воронежской области. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 29 січня 2014. (рос.)
| ||||||||||||||
.png){kind=small}
.png)
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
