Михайловська волость (Богучарський повіт)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Михайловська волость | ||||
| Центр | Михайловка | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 32 967 (1880) | |||
| Населення | 9285 осіб (1880) | |||
| Густота | 25.8 осіб / км² | |||
Михайловська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Богучарського повіту Воронізької губернії з центром у слободі Михайловка.
Станом на 1880 рік складалася із 11 поселень, 11 сільських громад. Населення — 9285 осіб (4610 чоловічої статі та 4675 — жіночої), 1275 дворових господарств[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 11056 | 10556 |
| Приватної власності | 5700 | 1961 |
| Казенної власності | 7568 | 1824 |
| Іншої власності | 184 | 160 |
| Загалом | 32967 | 15707 |
Поселення волості на 1880 рік[2]:
- Михайловка — колишня власницька слобода при річці Біла за 75 верст від повітового міста, 2939 осіб, 489 дворів, православна церква, школа, лікарня, поштова станція, 4 лавки, 5 ярмарків на рік. За 5 верст — паровий млин. За версту — залізнична станція Ольгинська.
- Валентиновка — колишній власницький хутір, 878 осіб, 115 дворів.
- Григорівка (Бобрівка) — колишня власницька слобода при річці Криниця, 795 осіб, 125 дворів.
- Євдокієвка (Криулівка) — колишній власницький хутір, 579 осіб, 83 двори.
- Єленівка (Могилівка) — колишня власницька слобода, 1267 осіб, 141 двір, православна церква, торжок.
- Іванівка — колишній власницький хутір, 672 особи, 88 дворів.
- Софіївка — колишній власницький хутір, 807 осіб, 99 дворів.
За даними 1900 року у волості налічувалось 57 поселень із переважно українським населенням, 10 сільських товариств, 73 будівлі й установи, 1442 дворових господарства, населення становило 8528 осіб (4368 чоловічої статі та 4160 — жіночої)[3].
1915 року волосним урядником був Павло Іпполітович Демченко, старшиною — Дмитро Іванович Щепетільніков, волосним писарем — Стефан Федорович Попов[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 170-171.
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 185.
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5180-5236)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Воронежской губерніи на 1915 г. Изданіе Воронежскаго губернскаго статистическаго комитета. - Воронеж: Типо-Литографія губернскаго правленія, 1915. - 114 + 126 + 287 + 116 с., (стор. 2.117-118)
Джерела[ред. | ред. код]
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.png)