Портал:Афроамериканці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Розділ Вікіпедії: Афроамериканці
Проєкт  |  Портал
Ласкаво просимо до порталу «Афроамериканці»

Необхідні статті: Американське товариство мусульман[en]Асоціація навчання афроамериканського життя та історії[en]Африканська діаспора[en]Афроамериканська англійська мова[en]Афроамериканська ЛГБТ-спільнота[en]Афроамериканські євреї[en] Афромамериканська культура[en]Афроамериканська ЛГБТ-спільнота[en]Афроамериканське мистецтво[en]Афроамериканське мистецтво[en]Американське товариство мусульман[en]Афроамериканське мистецтво[en]Афроамериканський кінематограф[en]Американське товариство мусульман[en]Афроамериканські освітні заклади[en]Афроамериканські кандидати в Президенти США[en]Афроамериканські танці[en] Афроамериканці живі[en]АфрофутуризмІсторія афроамериканської спільноти[en]Національний центр афроамериканських митців[en]Релігійні вірування афроамериканців[en]Родео Кодонія[en]Список афроамериканських історичних міць[en]Чорні індіанці США[en]Чорна Мекка[en]Чорні школи[en]

Персоналії: Річард Аллен[en]Тіна Аллен[en]Чарльз Браун-молодшийРіва Вільямс[en]Ізабелла Вендерволл[en]Картер Дж. Вудсон[en]Моузес Гарді[en]Вів'єн Дейвідсон-Г'юїт[en]Серджент Клод Джонсон[en]Мартін Ділейні[en]Марджорі Джойнер[en] Персі Лавон Джуліен[en]Еліза Джейн Ешлі[en]Маулана Каренга[en]Мері КеннерСоня Кларк[en]Маргарет Морґан Лоуренс[en]Дебра Остін[en]Ґордон Паркс[en]Аміна Поллард[en]Елі Рід[en]Огаста Саваж[en]Мета Воррік-Фуллер[en]Барбара Чез-Рібо[en] Червоні посилання за темою


редагувати
  Афроамериканці

Афроамерика́нці (англ. African Americans) — громадяни чи мешканці США, предками яких були представники чорношкірих народів Африканського континенту.

Більшість афроамериканців походять від рабів, завезених у 1619—1865 роки з Африки на територію сучасних Сполучених Штатів. Водночас, значну частину чорношкірих американців складають ті, хто добровільно іммігрував до США з Африки, Карибських островів, Центральної та Південної Америки тощо. Однак не всі афроамериканці-нащадки рабів визнають останніх за афроамериканців.

Афроамериканці — найбільша расова меншина США і друга за кількістю расова група (після білих).

У 2008 році президентом США вперше у історії було обрано афроамериканця Барака Обаму, матір якого була білою американкою, а батько — іммігрантом з Кенії. .::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Вибрана стаття

Америка́но-мексика́нська війна́ — військовий конфлікт між США та Мексикою в 18461848 роках. У Мексиці війну називають Північноамериканською інтервенцією або Війною 47-го року. Війна виникла як наслідок претензій Мексики на Техас після його анексії Сполученими Штатами Америки. Після війни за незалежність Техасу, Мексика відмовилася визнати втрату Техасу, і заявила про свої наміри повернути цю територію назад, вважаючи її власною бунтівною провінцією. Також причинами війни стали експансія американців на захід, політична нестабільність у Мексиці та нездатність мексиканського уряду керувати віддаленими північними провінціями після війни за незалежність. Більшість техасців вітали початок війни. У США її підтримували демократи, але критикували віги. Щодо Мексики, то тут ця війна стала справою національної честі та вважалася способом повернути втрачені землі.

Найважливішими наслідками війни стали значні територіальні втрати Мексики, у результаті яких провінції Верхня Каліфорнія та Нова Мексика були віддані США, — землі сучасних штатів Каліфорнія, Нью-Мексико, Аризона, Невада та Юта. Американські політики провели в напруженні декілька років, обговорюючи проблему рабовласництва на нових територіях, і нарешті зважилися на Компроміс 1850 року (лише Каліфорнія була визнана штатом, вільним від рабства)..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрана інформація
Тринадцята поправка

Тринадцята поправка до Конституції США (англ. Thirteenth Amendment to the United States Constitution) була прийнята Конгресом 31 січня 1865 року і ратифікована 18 грудня того ж року. Вона була прямим наслідком Громадянської війни. Тринадцята поправка забороняє рабство і будь-яку примусову працю, крім тих випадків, коли така праця є покаранням за злочин.

Президент Лінкольн та його соратники хвилювалися про те, що видана 1863 року Прокламація про звільнення рабів буде розглядатися лише як тимчасовий воєнний засіб, тому було вирішено прийняти поправку до Конституції.

Текст поправки:.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрана ілюстрація
редагувати
  Основні терміни і поняття
Вільні жінки кольору з дітьми та слугами, олійний живопис, Аґостіно Брунія[en], Домініка,   1764–1796 рр.

У контексті історії рабства Америки вільні кольорові люди (фр. gens de couleur libres; ісп. gente de color libre) були людьми змішаного африканського, європейського, а іноді і індіанського походження, які не були поневолені. Цей термін виник у французьких колоніях, включаючи Французьку Луїзіану та поселення на Карибських островах, такі як Сан-Домінго (Гаїті), Сент-Люсія, Домініка, Гваделупа та Мартиніка, де склалася окрема група вільних кольорових людей. Звільнені африканські раби були включені в термін аффранчі[en], але історично вони вважалися відмінними від вільних темношкірих людей. На цих територіях та великих містах, зокрема Новому Орлеані та тих містах, які належали іспанцям, розвивався значний клас передусім вільних людей змішаної раси. Колоніальні спільноти класифікували людей змішаної раси різними способами, в цілому пов'язаними з зовнішніми ознаками та африканським походженням. Расові класифікації були численними в Латинській Америці.

Термін gens de couleur часто застосовувався у західноіндійських колоніях Франції до скасування рабства, де це була коротка форма ens de couleur libres. Він конкретно стосувався вільних людей змішаної раси, насамперед африканських та європейських.

У тринадцяти колоніях, розселених англійцями (які згодом стали {{США}}), термін вільний {{негр}} часто використовувався для охоплення одного і того ж класу людей - тих, хто юридично вільний і етнічно африканського походження.

З кінця 18-го століття до початку гаїтянської революції, Сан-Домінго було юридично розділене на три групи: вільні білі люди; звільнені (аффранчі) та раби . Більше половини аффранчі були вільними кольоровими людьми; інші вважалися звільненими чорними рабами. Крім того, марони (утікаючі раби) іноді мали змогу створити незалежні невеликі громади та своєрідну свободу в горах, поряд із поселеннями споконвічних таїнських людей Гаїті. .::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані афроамериканці. Політики, релігійні та громадські діячі

Букер Таліафер (або Тальяферро) Вашингтон (англ. Booker Taliaferro Washington; 5 квітня 1856, Вірджинія — 14 листопада 1915, Таскігі, Алабама) — один з найвидатніших просвітителів та борців за освіту афроамериканців, оратор, політик, письменник.

Букер Вашингтон народився на одній з плантацій в штаті Вірджинія 5 квітня 1856 року. Він був сином чорної рабині та невідомої йому білої людини. Його мати працювала куховаркою в будинку плантатора. У дитинстві, як й інші раби, не мав прізвища, а після закінчення Громадянської війни 1861–1865 років в США, яка принесла визволення чорношкірим рабам, Букер вибрав собі прізвище першого Президента США Джорджа Вашингтона.

Після того як Авраам Лінкольн підписав Прокламацію про звільнення рабів, що поклала кінець експлуатації негрів та надала їм свободу від своїх колишніх господарів, мати Букера залишила плантацію. Разом зі своїми дітьми вона перебралася в місто Малден, штат Західна Вірджинія, поряд із столицею штату Чарлстон. Там маленький Букер самостійно вивчився читанню, а потім закінчив недільну школу, відкриту для дітей негрів.

Щоб хоч якось підтримувати свою сім'ю та допомогти матері, вранці перед школою він підробляв, перекидаючи вугілля в кочегарці. Працював на солеварні, у вугільних шахтах, але продовжував займатися самоосвітою.

1872 року, в сімнадцять років, він вступив до Хемптонського загального сільськогосподарського інституту для студентів з чорним кольором шкіри у Віргінії, де негрів навчали за програмами середньої недільної школи. Там він навчався протягом трьох років. Закінчивши його, став учителем у негритянських школах Півдня та навіть короткий час працював секретарем генерала Самуеля Армстронга, ректора Хемптонського інституту..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані афроамериканці. Вчені та винахідники

Сер Вільям Артур Люїс (англ. Sir William Arthur Lewis; 23 січня 1915, Кастрі, Сент-Люсія, Британська Вест-Індія — 15 червня 1991, Бриджтаун, Барбадос) — економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки (1979 р.) «за новаторські дослідження економічного розвитку у застосуванні до проблем країн, що розвиваються». Президент Американської економічної асоціації в 1983 році і член Економічного консультативного комітету Національної асоціації підтримки кольорового населення США[en].

Артур Люїс народився в Сент-Люсії, яка тоді ще була частиною федеральної колонії Британських Навітряних островів, у родині шкільних вчителів Джорджа та Іди Люїс. Артур був четвертою дитиною серед п’яти. Його батьки імігрували з Антигуа незабаром після рубежу століть. Після закінчення школи у віці 14 років Люїс працював клерком та чекав складання вступного іспиту до університету. У цей час він подружився з Еріком Вільямсом, майбутнім першим прем'єр-міністром Тринідаду і Тобаго, і вони залишилися друзями протягом всього життя.

Після закінчення університету Люїс думав почати кар’єру інженера, але зрештою обрав економіку, оскільки уряди та компанії країн Вест-Індії, таких як Сент-Люсія, відмовлялися наймати кольорових людей. У віці 18 років він отримав стипендію для навчання в Лондонській школі економіки (LSE) та став першою чорношкірою людиною, яку прийняли в LSE. Академічну роботу Люїса помітили та захоплювалися нею його колеги та професори. Перебуваючи в LSE, Льюїс мав можливість навчатися у таких людей, як Джон Хікс, Арнольд Плант, Ліонель Роббінс та Фрідріх Гаєк. Після здобуття ступеня бакалавра наук 1937 року та доктора філософії 1940 року в LSE під керівництвом Арнольда Планта. .::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані афроамериканці. Спортсмени та тренери


Артур Еш (англ. Arthur Ashe, 10 липня 1943 — 6 лютого 1993) — американський тенісист, триразовий переможець турнірів Великого шолома в одиночному розряді й дворазовий в парному.

Еш почав грати в теніс ще в школі, але професійним тенісистом став 1969 року, коли розпочалася відкрита ера. До збірної США на кубок Девіса його включили 1963 року. Він виграв Відкритий чемпіонат США 1968, Відкритий чемпіонат Австралії 1970, Вімблдонський турнір 1975.

Еш завершив кар'єру 1980 року після інфаркту в 1979. .::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Аспекти життя афроамериканців
Чорношкірий раб, після покарання ударами батога. Луїзіана, 1863

Рабство в США — система рабовласництва та використання праці рабів, що існувала в США в 16191865 роках. Більшість рабів були африканцями, насильно вивезеними з місць проживання, і їх нащадками.

Вперше африканські невільники були завезені в британську Вірджинію англійськими колоністами в 1619 р. Станом на 1860 рік, з 12-мільйонного населення 15 американських штатів, де зберігалося рабство, 4 мільйони були рабами. З 1,5 млн сімей, що жили в цих штатах, понад 390 тис. сімей мали рабів.

Праця рабів широко використовувався в плантаційному господарстві, дозволяючи отримувати американським рабовласникам високі прибутки. У першій половині XIX століття національне багатство Сполучених Штатів значною мірою було засновано на експлуатації рабської праці. За період з XVI століття по XIX століття в країни Америки було завезено близько 12 мільйонів африканців, з них близько 645 тис. — на територію сучасних США.

У січні 1849-го Авраам Лінкольн вніс до Конгресу білль про заборону рабства у федеральному окрузі Колумбія. Поправку відхилили, хоча позиція загалом була досить поміркованою. Скасування рабства в столиці США не означало його остаточного знищення і було важливим, радше, з морально-етичного погляду: столицю держави, яка претендувала на першість на американському континенті, мали населяти вільні люди. ::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Інститути та організації афроамериканської спільноти США

Місяць афроамериканської історії (також Місяць чорної історії, Місяць негритянської історії, англ. Black History Month) відзначається щороку в лютому в США та Канаді. Під час цього місяця проводять пам'ятні заходи, присвячені боротьбі суспільства з рабством, расизмом, упередженнями та бідністю. Також відзначається внесок афроамериканців у культурне і політичне життя країни. Аналогічний місячник щороку проводять у Великій Британії в жовтні.


У 1926 році чорношкірий історик та журналіст Картер Дж. Вудсон[en] заснував Тиждень негритянской історії («Negro History Week»), вибравши другий тиждень лютого, оскільки на нього припадали дні народження Президента США Авраама Лінкольна і відомого аболіціоніста Фредеріка Даґласа..::::::::::::::::читати далі.

редагувати
  Категорії


редагувати
  Твори мистецтва про афроамериканців

«Я — Легенда» (англ. I Am Legend, 2007) — американський постапокаліптичний художній фільм жахів режисера Френсіса Лоуренса. В головній ролі — Вілл Сміт (Will Smith). Це третя екранізація виданого в 1954 році однойменного роману Річарда Метісона, після «Остання людина на Землі» (The Last Man on Earth, 1964) і «Людина Омега» (The Omega Man, 1971). Вілл Сміт грає Роберта Невілла (Robert Neville), можливо, останню людину на Землі, що вижила після глобальної епідемії штучного вірусу. Він працює над створенням антивірусу, і пошуку джерела початку поширення зарази, в точці відліку в Нью-Йорку.

Роберт Невіл — афроамериканський військовий медик, учений, що намагається стримати розповсюдження жахливого невиліковного вірусу, який виявився результатом людської діяльності. Завдяки імунітету Невіл залишився єдиною людиною в руїнах міста, яким колись був Нью-Йорк, та, можливо, і на всій планеті. Протягом трьох років Невіл методично відправляв радіоповідомлення у відчайдушній надії виявити когось із тих, хто вижив. Він самотній. Єдиний його друг — собака Саманта, яка потім була інфікована. Жертви вірусу — інфіковані мутанти, ховаються в тіні, спостерігаючи за кожним рухом Невіла в очікуванні його неминучої помилки. Невіл намагається підібрати антивірус на основі власної крові, що має стійкий імунітет. І при цьому він знає, що в меншості, і часу дедалі менше..::::::::::::::::читати далі


редагувати
  Добра стаття

Е́лмор Джеймс (англ. Elmore James) справжнє ім'я: Е́лмор Брукс (англ. Elmore Brooks); 27 січня 1918, Річленд, Міссісіпі, США — 23 травня 1963, Чикаго, Іллінойс, США — американський блюзовий гітарист, співак, композитор, автор пісень, «король слайд-гітари».

Елмор Джеймс визначається тим, що одним із найперших почав використовувати прийом слайду на електрогітарі, — і залічується до найвпливовіших блюзових гітаристів післявоєнного періоду, оскільки його музика позначилася на творчості таких гітаристів як-от: Хаунд-Дог Тейлор, Джо Картер, Хоумсік Джеймс, Дж.Б. Хатто та ін. Замітний і тим, що вже в 1980 у числі найперших номінантів до Зали слави блюзу, а у 1992 і до Зали слави рок-н-ролу.

Елмор Брукс народився в округу Холмс, Міссісіпі, і був позашлюбною дитиною п'ятнадцятирічної Леоли Брукс, котра працювала фермером на плантації; ім'я батька — невідоме..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані портрети видатних афроамериканців
Афроамериканці США
Самоназва African Americans
редагувати
  Вибрані списки афроамериканців
редагувати
  Обрані афроамериканці. Письменники та драматурги

Семюел Рей Ділейні-молодший (англ. Samuel Ray Delany, Jr, /dəˈleɪni/, нар. 1 квітня 1942) — американський письменник, літературний критик та викладач літератури, найбільше відомий своїми науково-фантастичними творами. Його перу також належать мемуари та есе, зокрема на теми сексуальності.

Делейні отримав за свої твори чотири премії Неб'юла та дві Г'юго. 2002 року його введено в Залу слави наукової фантастики, 2013 року спілка письменників наукової фантастики Америки назвала його 30-м Гросмейстром наукової фантастики.

Серед найвідоміших творів Ділейні романи «Вавилон-17» та «Перетин Ейнштейна», «Нова», «Далґрен», цикл фентезійних оповідань «Повернення до Неверіону». Є серед творів Ділейні й відверто порнографічні, присвячені дослідженню людських сексуальних потягів.

Ділейні народився в Гарлемі у родині бібліотекарки та власника ритуального закладу. Серед його родичів були відомі активісти боротьби за громадянські права. Його дід був першим чорношкірим єпископом Єпископальної церкви.

З дитинства за ним закріпилося ім'я Чіп. Так його звали всі добрі знайомі. Прізвище Delany часто пишуть з помилками навіть англійською мовою, включно з обкладинками власних книжок..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані афроамериканці. Діячі театру та кінематографісти
Файл:Ira Aldridge.gif


А́йра Фредерік О́лдрідж (англ. Ira Frederick Aldridge) (24 липня 18077 серпня 1867) — афроамериканський актор.

Народився в Нью-Йорку (США). На початку 20-х рр. XIX ст. дебютував у невеликому негритянському театрі «Африканська трупа» (Нью-Йорк) в ролі Ролли («Пізарро» Р. Шерідана); зіграв ролі Ромео і Гамлета («Ромео і Джульєтта» і «Гамлет» В. Шекспіра). Незабаром театр був розгромлений расистами, і Олдрідж виїхав до Англії, де виступав під час гастролей Е. Кіна. Вчився в університеті в Глазго. У 1826 виступив в невеликому лондонському театрі «Роялті» в ролях Отелло і Аарона («Отелло» і «Тіт Андроник» В. Шекспіра). З 1831 р. він успішно грав у Дубліні, в південній Ірландії, Баті і Единбурзі. Працював у театрах «Ковент-Гарден», «Ліцеум» і ін. Переслідування расистів змусили Айру Олдріджа в 1830-х рр. виїхати з Англії.

Позбавлений можливості виступати в США, у 1850-х рр. здійснив тривалу гастрольну поїздку країнами континентальної Європи. У 1852 р. з успіхами виступав у Німеччині перед герцогинею Сакс-Кобург-Готською та прусським королем Фрідріхом-Вільгельмом IV і в Будапешті. У 1858 р. гастролював у Сербії і в Російській імперії, де він познайомився з Львом Толстим, Михайлом Щєпкіним та Тарасом Шевченком. Айра Олдріж опанував російську і німецьку на тому рівні, щоб вільно виконувати ролі на цих мовах..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані афроамериканці. Артисти сцени та творці музики

Скотт Джо́плін, (Scott Joplin, нар. між червнем 1867 та січнем 1868, східний Техас — помер 1 квітня 1917) — афроамериканський композитор і піаніст, автор 44 регтаймів, найвідоміший з яких — «The Entertainer[en]», двох рег-опер, двох симфоній, а також посібника з гри фортепіанного регтайму. Вважається найвизначнішим автором регтаймів, однак визнання дістав лише після смерті. За життя афроамериканська громада сприймала його музику як «занадто білу», а біла громада — навпаки, як «надміру чорну», не відповідну класичним канонам. Інтерес до творчості Джопліна відродився в 1970-х роках. 1977 року про нього знято біографічний фільм «Скотт Джоплін[en]», головну роль в якому зіграв Біллі Ді Вільямс.


Припускають, що Скотт Джоплін народився 24 листопада 1868 року в передмісті Тексаркани, штат Техас. Він був другим з шести дітей у сім'ї Джайлза Джопліна з Північної Кароліни (народився близько 1842 року[1]) і Флоренс Гівенс із Кентуккі.

Джопліни довгий час переїжджали з місця на місце в пошуках кращих умов для життя. Побувавши в Ліндені, а потім у Джефферсоні, сім'я зрештою влаштувалася в Тексаркані, де батько працював у залізничній компанії, а мати працювала прибиральницею..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані афроамериканці. Митці образотворчих та прикладних мистецтв

Жан-Мішель Баскія (англ. Jean-Michel Basquiat, 22 грудня 1960(19601222), Нью-Йорк, США — 12 серпня 1988, Нью-Йорк, США) — американський художник. Уславився спочатку як графіті-художник у Нью-Йорку, а потім, в 1980-их, як дуже успішний неоекспресіоніст.

Баскія народився в Нью-Йорку — в Брукліні. Його мати, Матильда, була з Пуерто-Рико, а батько, Джерард, мав гаїтянське коріння. Завдяки цьому Мішель з дитинства вільно розмовляв французькою, іспанською та англійською мовами, читав книги, такі як поезія символистів, міфи й історію. Вже в ранньому віці він проявляв здібності до мистецтва, і його мати це заохочувала.

В 1977, у віці 17 років, Баскія і його друг Al Diaz почали малювати графіті на стінах будинків на Мангеттені, підписувалися «SAMO» або «SAMO shit». Малюнки складалися зі змістовних фраз, зміст яких важко перекласти українською, наприклад, «Plush safe he think. SAMO» («Він думає, що плюш оберігає (його). SAMO») або «SAMO as an escape clause» («SAMO як застереження»). В грудні 1978 р. в Вілладж Войс була опублікована стаття про ці написи. Проєкт закінчився епітафією «SAMO IS DEAD» («SAMO мертвий»). В 1978, Баскія залишає рідний дім, живе з друзями, заробляє на життя продажем футболок і листівок на вулиці. Також у кінці сімдесятих Баскія з друзями організовує групу Gray, яка грає в різних клубах Мангеттена.

В червні 1980-го Баскія бере участь в The Times Square Show, колективній виставці художників. В 1981-му поет і арткритик Рене Рікар]...::::::::::::::::читати далі.

редагувати
  Сайти
редагувати
  Нові статті
  • A92 — започаткував 7 травня 2024 користувач U24by7
  • Gabriels — започаткував 10 квітня 2024 користувач U24by7
редагувати
  Корисні шаблони

Scott Joplin.jpg


  
Інші розділи Вікімедіїредагувати



редагувати
  Вікіпроєкти
редагувати
  Братні портали


Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проєкти · Запити · Портал спільноти

Оновити кеш

  1. Hubbard-Brown, 2009, с. 8.