Кущовик білочеревий: відмінності між версіями
переклав статтю |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 11:48, 28 червня 2021
| Кущовик білочеревий | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Sericornis frontalis (Vigors & Horsfield, 1827) | ||||||||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Кущовик білочеревий[2] (Sericornis frontalis) — вид горобцеподібних птахів родини шиподзьобових (Acanthizidae). Ендемік Австралії.
Опис
Довжина птаха становить 11,5 см. Верхня частина тіла оливково-коричнева, у деяких підвидів коричнювата. Горло біле (у підвидів S. f. frontalis і S. f. laevigaster смугасте). У представників підвиду S. f. frontalis бічні сторони голови сірі, у представників підвиду S. f. laevigaster чорні, у інших підвидів коричнюваті. Над і під очима білі смуги. Живіт білий, у підвида S. f. laevigaster жовтуватий. Дзьоб тонкий і чорний. Самички зазвичай темнішого відтінку. Область між очима і дзьобом, обмежена двома білими смугами, в них блідо-сіра. тоді як в самців вона чорна, що дозволяє легко визначити стать птаха.[3]
Поширеня і екологія
Білочереві кущовики є ендеміками Австралії. Вони здебільшого мешкаєть на південному і західному узбережжі. Живуть в лісі і чагарниках, в густому підліску. Це осілий вид птахів по всьому ареалу.
Підвиди
Виділяють п'ять підвидів:[4]
- S. f. laevigaster Gould, 1847 (схід Квінсленду);
- S. f. tweedi Mathews, 1922 (північний схід Нового Південного Уельсу);
- S. f. frontalis (Vigors & Horsfield, 1827) (південний схід Австралії);
- S. f. harterti Mathews, 1912 (штат Вікторія, гори Отвей);
- S. f. rosinae Mathews, 1912 (гори Маунт-Лофті).
Тасманійський кущовик також вважався підвидом білочеревого кущовика, як і Sericornis maculatus.[5]
Раціон
Білочеревий кущовик харчується безхребетними. Він шукає їх серед густого підліску.
Розмноження
Сезон розмноження триває з червня по грудень. Гнізло куполоподібної форми, розміщується на землі. В кладці 2-3 яйця розміром 20×15 мм.[6] Виду притаманне групове піклуваня про пташенят: крім пари самця і самички, у піклувані допомагають інші кущовики, зазвичай минулорічне потомство пари.[7]
Примітки
- ↑ BirdLife International (2012). Sericornis frontalis. Процитовано 26 November 2013.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Simpson K, Day N, Trusler P (1993). Field Guide to the Birds of Australia. Ringwood, Victoria: Viking O'Neil. с. 392. ISBN 0-670-90478-3.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Bristlebirds, pardalotes, Australasian warblers. World Bird List Version 9.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 January 2019.
- ↑ Norman, Janette A.; Christidis, Les; Schodde, Richard (2018). Ecological and evolutionary diversification in the Australo-Papuan scrubwrens (Sericornis) and mouse-warblers (Crateroscelis), with a revision of the subfamily Sericornithinae (Aves: Passeriformes: Acanthizidae). Organisms Diversity & Evolution. 18 (2): 241—59. doi:10.1007/s13127-018-0364-8.
- ↑ Beruldsen, G (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 295—96. ISBN 0-646-42798-9.
- ↑ Bell, HL (1983). Cooperative Breeding by the White-browed Scrubwren Sericornis frontalis (PDF). Emu. 82 (supplement): 315—16. doi:10.1071/mu9820315s. Процитовано 21 жовтня 2007.
Посилання
- White-browed scrubwren factsheet Australian Museum online
- Birds in Backyards - White-browed scrubwren - with call recording
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |